1. Скасування позаблокового статусу є однозначною необхідністю. Наш "позаблоковий статус" є відмазкою для тих сил на заході, які не хочуть надавати допомоги. Мовляв, "ви ж самі не хочете до НАТО". Щоб ви розуміли: позаблоковий статус – це означає, що серед країн з особливими відносинами з НАТО, тобто з так званими NATO aspiring, України немає. Грузія є, Боснія є, Македонія є, а України – немає. Відповідно, і ставити питання про якусь тіснішу кооперацію якось незручно. Ми маємо це змінити.
2. Щодо перспектив членства в НАТО – треба бути реалістом. Для розширення НАТО а) всі члени НАТО мають одностайно вирішити запросити країну, б) всі члени НАТО мають ратифікувати протокол про вступ цієї країни, який стає додатком до Вашингтонського договору. Тобто потрібна не просто одностайність, а одностайність подвійна. В НАТО є не тільки Німеччина, але й "троянські коники" Росії – Греція, наприклад. Чи нинішня Угорщина зі Словаччиною. Думаю, вони будуть триматися до останнього. Але це не має змінювати пункту 1. Наша позиція не має озиратися на троянів. Допомагають тільки тим, хто ясно заявляє, що хоче цього.
3. Пункт 2. компенсовується тим, НАТО – це все одно організація міждержавна. Тобто ключову роль в ній відіграють саме держави. Військо НАТО – це військо держав НАТО. НАТО не має якоїсь окремої армії. Тому двосторонні стосунки з окремими країнами-учасницями НАТО можуть бути навіть важливішими, ніж питання вступу-невступу. Рішення про військову допомогу, постачання зброї і т.д. може вирішувати кожна окрема країна. США чи Канада, наприклад.
4. Ключовим у цьому контексті справді є можливість отримання статусу "головного позаНАТОвського союзника США". У США таких чимало – Йорданія чи Єгипет, наприклад. Ми цілком можемо ним стати. Це – адекватна правова база для підвищення нашого захисту. І це питання не консенсусу всередині НАТО, а консенсусу всередині американської політики. Де навіть серед демократів уже починається рух у бік більш жорсткої позиції щодо Росії.
5. Для вступу в НАТО не потрібен референдум. Це спекуляція. Потрібна ратифікація протоколу про вступ, яка може відбутися і в парламенті.
6. Усіх тих на заході, хто боїться вступу України в НАТО, бо це "спровокує Росію", треба відсилати до 2008 року. Тоді СПОЧАТКУ (у квітні) Україні та Грузії було відмовлено в Плані дій щодо членства в НАТО, а ПОТІМ (у серпні) Росія атакувала Грузію. Провокує Росію саме страх її провокувати.