Політичні події з приходом «нового-старого» президента Росії пофарбовані у коричневий колір. Влада не відає, що творить. Можна проводити історичні паралелі. Щоправда, фраза Маркса «про трагедію і фарс» цілком виправдана для дій Кремля.
Реакційно-консервативне крило адміністрації президента РФ святкує перемогу. Перший місяць нового президентства супроводжувався арештами і обшуками у сталінському стилі, з напосідливістю й аморальністю НКВС, який, здавалося б, канув у Лету.
Всередині команди нинішнього президента Росії домінують «праві». Більшість із них – спецслужбовці, військовики та представники інших численних силових структур політичного режиму Володимира Путіна. Варто підкреслити, що «військова складова» російської влади – це не тільки територія Кремля і його околиць. Всією Росією від Калінінграда, Підмосков'я до Далекого Сходу, на всіх рівнях державної влади – це люди в погонах, у яких корпоративний дух, а не державний етатизм визначає сенс існування.
Державна Дума ухвалила поправки до закону про мітинги і демонстрації. Знову виникають історичні паралелі: декрет Гітлера «Про охорону народу і держави» 1933 року і путінські поправки «Про мітинги і демонстрації» 2012 року нічим не відрізняться. Ні за формою, ні за стилістикою, ні за змістом. А за мотивами – просто збігаються! Влада піклуються про охорону та безпеку рядового обивателя. А насправді Кремль прагне лише такого: опозиції в країні не має бути, конституцію викинути в унітаз, обмежити свободу особистості, заборонити протести. Коротше: заткнути рот всім, хто має іншу думку про те, які мають бути політичні порядки у країні.
Слідство у справі про заворушення на Болотяній площі 6 травня – у розпалі. У Москві над цим працює спеціальний штаб, групи з розслідування створені в кожному регіоні. Офіційний сайт Слідчого комітету повідомляє, що за місяць було допитано 1253 особи, 54 визнані потерпілими. Наразі під варту взято 12 обвинувачених.
Чи можна в Україні собі уявити, що тільки за участь у демонстрації або мітингу ти отримаєш штраф розміром 10-30 тисяч американських доларів? А ось кілька прикладів непомірно хамської поведінки російських силовиків. Чиновник Олександр Бастрикін – він очолює Слідчий комітет («контора» підпорядковується тільки Володимиру Путіну) – разом зі своєю охороною вивіз до лісу заступника редактора опозиційної «Нової газети» Сергія Соколова і став погрожувати його життю. Генерал-полковнику юстиції, професору кафедри «Теорія держави і права» не сподобалася стаття журналіста.
Цей же путінський Слідчий комітет радісно повідомляє, що в Москві напередодні «маршу мільйонів» «завершено обшуки у квартирах опозиціонерів», «вилучено списки активістів руху і партій, агітаційна література з антидержавним змістом», «гроші, що належали власникам квартир», тобто лідерам опозиційного руху.
Ось тобі бабусю і Юріїв День! І це в день незалежності країни, в державне свято демократії і свободи – обшуки в будинках опозиції. З якого це дива списки однодумців опинилися поза законом, а особисті гроші, навіть якщо їх багато, зберігати вдома не можна.
У нової політичної зірки російської опозиції Ксенії Собчак винесли з квартири півтора мільйона євро і «не дали їй одягтися і прийняти ванну». І все рано-вранці! Коли революціонери-опозиціонери лежали у ліжках, а сусіди слухали стук дверей ліфта і тупіт чобіт «тих, хто за ними прийшли».
Цікаво, а що, як прийти у будинки чиновників і провести вилучення з особистих сейфів, то які суми знайдуть у бюрократа із зарплатою 1600 доларів США?
А насправді, за розповідями тих, кого влада звинуватила в антидержавній діяльності, у Москві все так, як писав багато років тому у Олександр Солженіцин. «Традиційний арешт – це багатогодинне хазяйнування у квартирі жорсткої чужої гнітючої сили. Це – зламування, розкидання, скидання і зривання зі стін, викидання на підлогу з шаф і столів, витрушування, розсипання, розривання – і накопичення горами на підлозі, і хрускіт під чобітьми», – писав він у «Архіпелазі ГУЛАГ».
До речі, прийняття поправок та заборона мітингів і демонстрацій в Росії за високим темпом нагадує любов кроликів. Державна Дума, Рада Федерацій і президент Росії, схоже, разом сиділи у підземному бункері і при свічках швидко підписали антиконституційний Акт, який перекреслює свободи, декларовані в основному законі країни.
Диспонуючи неконтрольованими, величезними сумами грошей, режим Путіна кидає на пропаганду «правильності та законності своїх дій» проти опозиції всі державні інформаційні ресурси держави. А інтелігентних москвичів з білими стрічками на грудях, котрі мирно крокують вулицями столиці, влада і силові структури бояться більше, ніж затятих радикалів.
Ідеї письменника-дисидента Андрія Синявського про те, що «у мене з радянською владою розбіжності не політичного, а естетичного характеру», – зовсім не для характеристики протесту російської опозиції. Водночас російські газети, яким ще дозволено писати те, що думають журналісти, стверджують, що «в травні-червні країна опинилася в справжнісінькій поліцейській державі».
Навіть лояльні колись до Путіна політики критикують владу. Колишній міністр Олексій Кудрін написав, що «обшуки радикалізують протест і демонструють посилення радикалів у владі, а арешти й обшуки тільки збільшують кількість людей, які вийдуть на вуличні протести».
Оточення Путіна переконує, що жодного спеціального плану «з нарощення реакційності режиму» немає. Є тільки об'єктивна потреба зберегти в державі порядок, не допустити «кольорової революції».
В цьому й уся суть! Революцій в Росії не бояться. Але думка, що «ми прийшли назавжди», у путінської команди намертво сидить у голові. Зміни еліт в Росії ніхто не допустить. Володимир Путін зібрався сидіти в Кремлі ще 12 років! А там старість, передача влади в спадщину, море, рибалка, гриби, собаки, медалі і загальна шана й повагу російського народу.