Толерантність – це добре і гарно. Нормально і гуманно. По-людськи. Та лояльність щодо деяких речей не завжди виправдана. Європа хороша і демократична. Просунута і цивілізована. Але не завжди має міру. А надмір – це вже недобре.
Багатьом мої погляди видадуться регресивними й архаїчними. Але так вже побудовані мої уявлення світу, і не думаю, що вони мають мінятися через те, що міняється час. Через те, що диявол диктує свої умови і аж дуже кортить повірити в його слова. Він каже: живіть за моїми законами, за ними жити легше.
Грубо кажучи: не треба дотримуватися посту, це фізично важко. Їжте м'ясо в піст. Головне – піст духовний. І ми купуємося на це, бо так простіше. І справді, ніби логічно: нащо я маю себе мучити капустяною дієтою, якщо в коморі лежить гора сала? А постувати духовно собі й так буду.
Та на думку не спадає, що це потрібно в комплексі. Саме духовне усмиряння усмиряє дух. Я це знаю, бо сам так часом думаю. Є спокуси. От нещодавно навіть виникла спокуса матюкнутися. В житті якось легко вдається цього уникати. Не має потреби. Вистачає іншої лексики. Але писав публіцистичний текст і виникло бажання процитувати вираз із нецензурним словом.
А мені як думалося? Нічого поганого в тому нема. Хоча в глибині душі було розуміння. Але, все-таки, то ніби не мій вислів, то лиш цитата. І це не для епатажу, не для провокації, а лиш для легенької посмішки. І все вийшло, диявол переконав мене у відсутності гріха. Зрештою, багато з нас матюкаються вільно і легко на щодень. Нерідко це виглядає настільки органічно, що, здається, тільки й так має бути.
То саме вийшло з новою переможницею пісенного конкурсу «Євробачення». Я не кажу про вокальні дані, а про візуальні особливості. Вся наша прекрасна прогресивна культурна еліта з проєвропейськими поглядами почала казати, що так і має бути. Що перемога трансвестита – це дуже нормально.
Ніяк не можу поділити таких поглядів. Я не кажу, що треба карати через сексуальну орієнтацію тощо, але не можу приймати, що це нормально, бо для мене це ненормально. І дивує, що люди, яких шаную й поважаю, кажуть, що так і має бути. Нікого не називатиму, бо не хочу, щоб ображалися за згадку в такому непопулярному тексті. Хто зрозуміє, той зрозуміє про що мені йдеться.
Я не кажу, що треба розстрілювати трансвеститів. Хай живуть. Кожен робить свій вибір. Більше того, не варто засуджувати. Бо засуджувати надто легко. Але мені йдеться про те, що ця сліпа «толерантність» ще всім вилізе боком. Бо всім просунутим кортить сказати, що все прекрасно і співає Кончіта добре, і перемоги вона абсолютно гідна. Може й так. Але бачу, що мало йдеться про особисті відчуття. Більше звучить підтримка в бік Кончіти як протестний акт проти Росії. А Росія теж невиправдано категорична. Бо, насправді, там теж не йдеться про християнську мораль, а щоб звинуватити Європу в розпусності. І ніхто не думає, як «помогти» Європі вийти з цього, якщо це вже така «біда».
В такій ситуації висловлюватися на дану тему справа невдячна. Свідомий, що нарвуся на звинувачення з обох сторін. Підтримувати тих, хто критикує факт перемоги на пісенному конкурсі трансвестита – підігравати Росії. Росія висловлюється стратегічно – щоб показати Європу у найгіршому світлі. Росія – найлютіший ворог України, тому бути з нею заодно страшенно погано.
Але мова не про «бути заодно», а бути «за Законом».
Якщо Європа здебільшого позитивна, то добре і радісно. Але не можна казати, що все там прекрасно й ідеально. Навряд чи варто посилатися на ХХІ століття і нові віяння. Наскільки відомо, ніхто не робив нових редакцій ані Десятьох заповідей, ані Євангелія.
Коли кілька тижнів тому з’явилася інформація, що кримські мусульмани, через ситуацію, що склалася, запрошують у свої мечеті правити служіння християн, бо ті не мають де, то мені думалося: «От воно найправдивіше християнство з боку мусульман». Друзі тоді казали, що це просто нормальна моральна поведінка. І справді. Ніхто не проповідує вбивати. Проповідують жити в мирі. Загалом, більшість релігій так чи інакше перетинаються в головних цілях. Найліпше вони сконцентровані в світській моралі, людяності, гуманності. Але, все-таки, світське – ще не духовне. Гуманізм – ще не християнство. Бо гуманізм ставить найвище людину. І цілком невинно може поставити людину грішну, бо всі люди грішні. А в християнстві найвище стоїть Бог, який дозволяє нам вибирати: самому пхатися на п’єдестал, а чи знати своє місце.