Дивно, що головні православні уми Московського патріархату ще не здогадалися використовувати своїх прихожан як шахідів. Бо ж були вже і живі щити перед українськими військовими на терористичних блокпостах, і капелани в «ополченні», й агітбригади батюшок.
Російський кінематограф та кримінальні хроніки давно створили образ попа, близького православній людині. Образ взагалі-то недалекий від реальності. Цей чоловік, священик, попри всі свої негативні риси (п’є, матюкається, грає в азартні ігри, краде гроші) володіє впливом на маси (бо ж уміє відпускати гріхи, має зв’язки з Богом). Але ніколи не відривається від колективу, як простий бюрократ або чиновник. Тобто свій в дошку мужик, який може влаштувати російську людину в рай після смерті. Головним його аргументом є мудре словосполучення «всьо равно», після якого можна говорити будь-які небилиці. І народ вірить, бо народ віруючий. Їхній вплив у «віруючій» країні можна порівняти хіба що з впливом агітаторів у колишній «найбільш читаючій» державі.
Тепер-от триває російсько-опоблоківська «мирна хода за мир». Усі вже давно звернули увагу на нелогічність самої ходи, на абсурдність вибору Києва як кінцевого пункту призначення, на кількість та якість «прихожан». Хоча насправді цій процесії бракує лише одного – аби попереду несли великий транспарант зі словом «здавайтесь». Тоді усе стало б на свої місця.
І оскільки всі способи використання «вірних» московські попи вже практично використали (від електоральних до відверто військових), залишається чистий тероризм. По-перше, це буде несподівано, бо цих мракобісів з альтернативною логікою чомусь досі сприймають як ключових представників світового православ’я. А по-друге (і головне), людський ресурс практично готовий.
Московські православні свято переконані, що лише вони є церквою. Всі інші – єретики і самозванці. Особливо християни. Відповідно, з точки зору вічності (а саме такими часовими категоріями оперують їхні куратори) убивство відступника чи язичника – не такий уже і гріх. Тим більше, що Бог «там» розбереться.
Російсько-православна культура (а досвід СРСР лише підсилює цей фактор) є середовищем, де приватна власність і приватність взагалі є злом. Відповідно, змушувати інших людей «жити правильно» для адептів «святої Русі» є так само природно й органічно, як для британця поважати чужі права. Бо «мій дім – моя фортеця» – це не про росіян, де «все вокруг колхозное, все вокруг мое».
Щоб стати релігійним фанатиком-терористом, треба або дуже сильно хотіти в рай, або не дуже сильно хотіти залишатися на землі. Тут взагалі пряме попадання по обох цілях: в рай батюшка вже домовився, а цінність людського життя стрімко наближається до нуля. Крім того, оскільки рівень життя середньостатистичного ідейного адепта РПЦ чи УПЦ МП не сильно кращий за рівень життя в країнах, звідки переважно вербують ісламістів, проблем з набором «кадрів» не передбачається.
Є, звичайно, для простої російської людини шанс насолодитися комфортними умовами і за життя, але для цього треба не власність накопичувати, а просуватися по вертикалі держслужби або церкви. Але це довго і нудно, а тут зразу всіх попів обскакав як мученик – і на «лоно Авраама».
І нічого в цьому не буде дивного, бо «на миру и смерть красна»,а «двум смертям не бывать». Вже якось призабувся православний фрік Іван Охлобистін, який би органічно вписався в колону «ходунів з іконами» з байкером Залдостаном. Це лише яскравий приклад того мракобісся, яке панує в головах адептів російського православ’я. Сталін, Микола ІІ, кати-католики є лише частинками того абсурду, який проникає в Україну через їхні «парафії». При чому під доволі респектабельним брендом УПЦ.
Може, хоча б тепер, коли питання «що робити з «хресною ходою» УПЦ МП?» замнеться разом із самою ходою, держава нарешті візьметься за питання «що робити з російською церквою в Україні?». Бо самою декомунізацією, як виглядає, Україні не допоможеш. Поки вони не навдягали на себе поясів з вибухівкою в ім’я отця, сина і русского духа.
Бо якщо вони зараз, на додачу до підшефних інтернатів і сиротинців, податкових та комунальних пільг, отримають право організовувати школи, то через декілька років їхні «випускники» влаштують в Україні таку «русску весну», що Хезболла з Аль-Каїдою засудять московський патріархат як безвідповідальних відморозків.