Сумно читати обґрунтування освітнього омбудсмена про те, чому громади не можуть почати навчальний рік швидше ніж 1 вересня.
Дуже багато документів, дуже багато рутини, дуже багато обмежень.
Все це говорить лише про одне – наша освіта потребує змін.
Якби ми у Львові орієнтувались на труднощі і не шукали можливостей, то тут не було би нічого. Буквально нічого.
У 2022 році не було закону, чи якогось акту, де б писало, що всі школи та театри мають стати прихистками для українців з інших регіонів, а міські автобуси можуть возити людей на кордон.
Ніхто не сказав що робити, якщо твій сусід – країна-гній.
Але була швидка реакція на велику війну. Це називається здоровий глузд.
Якщо взимку ситуація з енергетикою, або опаленням погіршиться, школи відкриють свої двері для всіх, кому треба зігрітись, або зарядити свої пристрої. Навчальний процес буде перервано. Що тоді рекомендуватимуть люди, які знають всі закони та правила? ZOOM? Вибачте, але ні. На третьому році війни ми вже знаємо, що це так не працює.
Саме тому ми плануємо розпочати навчання 19 серпня. Семестр триватиме до Різдва. Якщо ситуація буде кращою, аніж попередні прогнози, ми переглянемо термін канікул.
У час війни такі рішення має приймати той, хто несе відповідальність на місцях.
Прошу міністра освіти дослухатись до цієї думки. Я розумію, що важко контролювати таку величезну структуру. Хочемо, щоб ви були нашими візіонерами та наставниками, а не комісарами.
P.S. Давайте тільки зараз не заходити в дискусію, що в серпні спека і всі діти по відпустках, бо в вересні теж бувають спекотні дні і заплановані відпустки. Це взагалі не аргумент.
Ми живемо в часі війни і від рішень, які ми приймаємо сьогодні залежить наше «завтра».