Бажання національних еліт формувати ефективну економічну політику, спрямовану на зміцнення національної безпеки та забезпечення економічного розвитку, можна назвати по-різному – економічним патріотизмом, протекціонізмом або націоналізмом. Однак одним із найбільш уживаних термінів, який достатньо активно використовується в економічні науці, особливо західній, є економічний націоналізм. Причому, поняття «націоналізм» не слід ототожнювати з поняттям «нацизм» – реакційною ультраправою ідеологією.
Слід звернути увагу на те, що в тлумачному словнику сучасної англійської мови, виданому Кембріджським Університетом, можна прочитати, що націоналізм - це бажання досягнути незалежності для своєї країни або нації, а також велика любов до своєї країни. Відповідно, патріотизм - це такий стан, коли ти любиш свою батьківщину і є гордим цього.
Польська вчена Дорота Сімонідес у книзі «Патріотизм» зазначила, що «кожен народ має у своїй культурі, у своїй спадщині такі цінності, устремління чи цілі, для яких варто жити, за які варто боротись, при яких варто існувати, які загалом є розпізнавальними ознаками народу. Нація становить спільноту, яка має не тільки свою історію, а й спільні цілі та устремління».
Економічний націоналізм - це концепція, в основі якої лежить прагнення держави до формування ефективної економічної системи і посідання достойного місця в глобалізованому світі.
Зазвичай, історики, економісти, політологи використовують термін економічний націоналізм як «етикетку» для характеристики найрізноманітніших явищ, особливо у сфері економічної політики, не вникаючи в суть цього поняття. У більшості випадків під цим поняттям розуміють протекціонізм або зовнішньоторговельну політику.
Націоналізм став одною з найпотужніших ідеологій минулого століття і однією з причин політичних, суспільних та економічних змін. Економічний націоналізм, як форма і складова частина націоналізму, відіграв істотну роль в економічному розвитку і процесі національної та суспільної інтеґрації