В Червоній Калині на Чайковського за звичай останні мінімум 10 років грає або якась ФМка або умовний "ігор-богдан" а ля приміська маршрутка.
А то ось зайшов, а там на все кафе гримить Ленінградська симфонія, а кухарки - літні жіночки відповідно пролетарського вигляду - сперечаються з такою ж барменкою про що то грає музика: "Та, якесь, як про царя Салтана".
Я чекаю на замовлення і насолоджуюсь звуками, думаю про дивність ситуації, і також підбираю як би то толерантно сказати їм про що то насправді грає. Підходить барменка з моїм замовленням, а я й так акуратненько кажу: "То взагалі про 2-гу світову", на що вона з виглядом людини власне чия касєта грає: "Звичайно - Шостакович".
Таку відповідь від барменки в Червоній Калині, яку знаєш купу років зі всіма тамтешніми естетиками і рюшечками я явно не чекав.
Реальність не те що ти про неї думаєш.
Далі звучав Вагнер.