Спостерігаю за загальнононаціональними словесними змаганнями на звання кращого антиреваншиста в наступному парламенті. «Слова немов вуаль» прикривають і намір, і здатність протистояти реваншу насправді.
Тому пропоную оцінити діла, зокрема трішки фактів стосовно реваншу і опору.
На роль основного антиреваншиста претендує Петро Порошенко разом із залишками БПП і НФ. Але нагадаю позицію цих добродіїв, поки вони не перефарбувалися.
У червні 2014 Петро Порошенко:
- заявляє про можливий круглий стіл із «сепаратистами»;
- пропонує «мирний план», і зміни до Конституції, де передбачені особливі повноваження для органів місцевого самоврядування і офіційний статус російської мови на місцевому рівні.
У серпні 2014 Петро Порошенко:
- дає дозвіл російському «гуманітарному конвою» пройти територією України;
- дає добро на «зелений коридор», а фактично на Іловайський котел;
- попри відкриту інтервенцію Росії не приймає рішення про застосування збройних сил і про введення воєнного стану;
- запроваджує гібридне АТО, яке жодним чином не пов‘язане з російською агресію.
У вересні 2014 Петро Порошенко:
- підписує Мінськ-1;
- пропихає разом з Олександром Турчиновим через закритий парламент закони про особливий статус і про амністію для найманців і колаборантів, які написані у Москві і згодом стануть частиною Мінська-2.
У грудні 2014 Голова СБУ призначає Віктора Медведчука до мінської групи.
У лютому 2015 Петро Порошенко свідомо допускає Дебальцівський котел і підписує Мінськ-2.
У липні 2015 Петро Порошенко реєструє зміни до Конституції з особливим статусом для окупованих територій і БПП з НФ разом з опоблоком двічі підтримують цей законопроект.
У травні 2016 Петро Порошенко через своїх васалів в НКРЕКП запроваджує Роттердам+ і починає заробляти на торгівлі вугіллям з окупованих територій.
У лютому 2017 СБУ заблокувала роботу 16 компаніям-імпортерам скрапленого газу і зробила Віктора Медведчука монополістом на ринку.
Ще потрібно пояснювати, хто підгодовував «Ганнібала біля воріт»? І які з них будуть борці з реваншем?
Тепер про правдивий опір реваншу і його ціну.
В липні 2014, ще не будучи депутатом, я вперше публічно виступила проти конституційних змін Петра Порошенка, чим дуже розсердила Президента. Правда Валерій Пекар?
З перших днів в парламенті Самопоміч вимагала правдивої політичної і юридичної оцінки дій Росії. І всі чесні рішення, які є (окрім закону про окупований Крим і безконечних заяв-звернень до всіх підряд) ініційовані, або протиснуті Самопоміччю:
- у березні 2015 постанова про перелік окупованих територій;
- у квітні 2015 постанова про відсіч збройній агресії РФ;
- у травні 2015 постанова про відступ від міжнародних зобов‘язань у зв‘язку з агресією РФ;
- в березні 2017 рішення РНБО про блокаду торгівлі з ОРДЛО.
Навіть визнання в 2018 році в законі про реінтеграцію факту російської агресії і окупації - це результат трирічних вимог Самопомочі прийняти закон про тимчасово окуповану територію. Закон, до речі блокували ті ж самі БПП і НФ і він досі не прийнятий.
Самопоміч єдина вимагала від президента прийняти указ про застосування Збройних Сил, щоб захистити військових від переслідувань. Так само, як вимагала відповідальності проросійських політиків за сприяння агресії, а також застосування санкцій до російських і проросійських олігархів, які володіють критичною інфраструктурою в Україні. У відповідь - п‘ять років тиші.
Самопоміч була єдиною політичною силою, яка почала публічно критикувати зміни до Конституції з особливим статусом. Із понад сорока членів Конституційної комісії, присутніх на засіданні на чолі з Володимиром Гройсманом, «проти»
особливого статусу проголосувало двоє - я і ще один науковець. Десятки поїздок до Вашингтона, Брюсселя, Берліна, Парижу з головною метою - пояснити, що російський сценарій Мінська українці не приймуть.
Саме за те, що Самопоміч всі ці роки протистояла реваншу на чолі з Петром Порошенком, він і його адепти знищували і знецінювали Самопоміч. (Чого вартувала гонка-переслідування під час нашого першого візиту до Вашингтона. А сміттєва блокада Львова була вінцем помсти).
Єдине визнання прийшло в 2017 від американської розвідки: «Росія продовжує здійснювати воєнний та дипломатичний тиск, щоб схилити Україну до імплементації московського варіанту політичної складової домовленостей. Зокрема, внесення змін до Конституції, які надали б Москві ефективне вето над стратегічними рішеннями Києва. Українська внутрішня опозиція до поступок Росії, особливо коли продовжуються бойові дії на Сході країни, обмежать бажання та здатність Києва йти на компроміс, що утруднює перспективи для імплементації мінських домовленостей.»
Ще потрібно пояснювати, хто ці роки і якою ціною стримував реванш?
А майже всі, хто сьогодні претендує на роль борця з реваншем і їхні апологети сиділи у запічку і було від них «ані з миси слова, ані з сраки перду» #БабаГаняКазала
Бо так, щоб чинити опір, треба бути готовим до того, що тебе обливатимуть брудом, знецінюватимуть, обзиватимуть «агентами Кремля» і «спецпроектом Путіна». Що ніхто публічно не стане на твій захист, але зверхньо зауважить: «Ти занадто категорична». Що близькі і рідні будуть страждати і питати: «Нащо воно тобі треба? Нехай інші...».
Треба могти сказати «ні» посланцям Ангели Меркель, які вимагають: «Ви програли війну - робіть, що вам Росія сказала!», або «Якщо ви не проголосуєте, я скажу пані Меркель не надавати більше фінансової підтримки Україні». Чи відмовити посланцям Держдепу, які вмовляють: «Або ви проголосуєте, або будете мати гаряче літо». І так стоп‘ятсот разів.
Треба мати сталеві, а краще вольфрамові яйця, які матеріалізуються в простих і водночас складних поки що для нас речах - ідентичність; розуміння національного інтересу; воля попри страх; віра не в чиюсь «закордонну» допомогу, а в себе і в силу своїх людей; а ще багато чорної праці без очікувань вдячності.
Ще шукаєте того, хто буде протистояти реваншу?