Перше відкриття, подароване Ярославом Грицаком. Він сказав, що дуже добре, що в Україні багато людей з вищою освітою. Звичайно, я заперечила. Освіта неякісна, дипломи купують та інший банальний набір. Він парирував: не важливо, ці люди п'ять років провели в іншій обстановці, вони все-таки ходили на лекції, щось чули, щось запам'ятовували, відповідали, спілкувалися, були змушені читати :) Коротше, той випадок, коли середовище виховує і навчає.
Друге відкриття. Моя знайома в 60 років почала вчити іспанську мову. Зусилля додаються колосальні. І є результат. Коли я її запитую, чи вміє вона спілкуватися в магазині, на вулиці, в аеропорту, вона сміється і каже, що це взагалі нісенітниця, вона навіть про політику може іспанською. І тут же ділиться зі мною думкою, що Кирило і Мефодій - злочинці, тому що, запровадивши кирилицю, відрізали нас від цивілізованого світу. Тому нам легко вчити російську, білоруську, болгарську і навіть польську, але важче ті мови, які латиниця. І тому європейці знають по 2-3 як правило.
Про японців, арабів, турків і ізраїльтян ми не розмовляли :) Я розумію, що мої відкриття наївні, але вони мені подобаються :)