Я не знаю, чи зможуть мої колеги-викладачі журналістських та споріднених галуззю “Журналістика та інформація” дисциплін, а також студенти-майбутні журналісти, редактори та рекламісти вважати тернопільську міліцію адекватною після того, як обласне управління цієї поважної інституції зажадало від адміністрації Тернопільського національного педуніверситету імені В. Гнатюка надати списки студентів-журналістів першого курсу з повними анкетними даними і номерами мобільних телефонів (прошу звернути увагу: не студентів-правників, туристів, педагогів, а саме журналістів!).
Не маю гадки, чи стримаються мої теперішні та майбутні колеги від вживання народних псевдів щодо представників структури, яка в нормальному суспільстві має дотичність до ПРАВОохорони. І не підозрюю, який лист з обласної міліції прийде завтра зранку до мого інституту, розташованого “через дорогу” від Гнатюкового університету і в якому готують аж дві журналістські спеціальності…
Спочатку вони зґвалтували конституцію. Потім судову систему. Пізніше вони опустили рейтинги свобод і демократії на непристойний рівень. Етап запаморочення від стабільності у них збігся із започаткуванням політичних репресій. Тепер, коли вони відкрито жадають володіти абсолютно конфіденційною інформацією про неповнолітніх українців, стає зрозумілим, що смак крові та відчуття вседозволеності роблять цих людей небезпечними для демократії, адже страх навіть перед журналістами-першокурсниками (!) вже призвів до дикого тернопільського прецеденту.
Але закони природи не обдуриш: будь-яка вадка система саморуйнується. І один з кроків до цього знищення тернопільські міліціянти вже зробили: вони налаштували проти системи навіть тих першокурсників, які взагалі не цікавились політикою і політиками. Одним незаконним документом, що зазіхнув на свободи молодих людей, вони перетворили байдужих на небайдужих, які, скільки б офіційна пропаганда не розповідала про процвітання демократії та нечуваний поступ прав українців при регіоналах, всі ці байки відтепер сприйматимуть із здоровим юнацьким реготом – цілком природною рефлексією на безглузді дії тих, хто будує “нову Україну”.