Я от все ще думаю про посили Зеленського на прес-конференції...
За великим рахунком, форма чи спосіб подачі справді досить неконвенційні, і усі розуміють чому – досвіду нема. Якби було досить часу на підготовку, на пошук синтаксичних і стилістичних конструкцій, а також, якби його оточення за замовчуванням спілкувалось з ним постійно українською мовою, все могло б бути значно солідніше, і клас сказаного був би значно вищий.
З іншого боку, а де він збрехав?
Хіба ми не самі? Хіба нами не пробують грати? Так, допомагають зброєю нарешті. Не всі. То ми дякуємо тим, хто допомагає. Але ж хіба глобальні гравці не зобов'язалися у Будапештському меморандумі:
- поважати незалежність, суверенітет та наявні кордони України;
- утримуватися від загрози силою, її використання проти територіальної цілісності/політичної незалежності України; ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти неї, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН;
- утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, отримати будь-які переваги;
- домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії чи об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї;
- не застосовувати ядерну зброю проти України, крім випадку нападу на них самих, їхні та підопічні території, збройні сили, їхніх союзників;
- проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань.
Кордони України вже перекроєні, нам агресор відрізав частини тіла. І як це змінили санкції?
Ці санкції зупинили Росію у регулярному наданні зброї на окуповані території, чи у припиненні тиску на Україну щодо Мінська, чи щодо Північного потоку?
Усі ці розмови і пропозиції Росії сідати за стіл переговорів з окупантами – це, взагалі, про що? Чому вони не відкинуті Заходом, як неприпустимі? Ми самі тут, дорогенькі!
Після терабайтів інформації про російську присутність на сході, про окупацію Криму, про збиття Боїнгу висококласні хореографи нас далі змушують танцювати білий танець на внутрішньоукраїнській дискотеці, вдаючи, що досі нічого не відбулося, а оце лиш зараз і тепер?
А колективний Захід, який бачить пересування військових поблизу кордону, не знає про те, що зброя в ОРДЛО не росте на грядках вже значно довше, ніж вісім років?
Добре. Чим же ми така дика країна, яку постійно треба ставити рачки і карати? Зброї не дамо, в НАТО – не зараз, бо у вас війна, в ЄС – не зараз, бо у вас корупція і суди продажні, санкції щодо Росії – після того, як нападуть, але ми ще не вирішили які...
А може в Україні не відбуваються демократичні вибори, чи нема свободи слова? Може у нас порушуються права людини, як у Китаї чи Росії, з якими ви за одним столом, а Україну хочете всадити з «лнр/днр»?
Може, корупція у нас якась більша і цинічніша, ніж у політичній верхівці Німеччини чи Франції? Лиш, коли Саркозі посадили, то ніхто не кричав про політичні переслідування, а коли Шредер пішов працювати в Газпром, то німецьке суспільство спокійно запило це пивом, ніби нічого екстраординарного і не сталося...
Наша корупція впливає на нас, і ми з нею дамо собі раду рано чи пізно, наші суди – це довго, але це в пріоритеті. Натомість корупція країн «старої демократії» впливає прямо на наш суверенітет, як бачимо.
Тому, якщо завдання українського президента тягнути, барижити і не вирішувати нічого – то ми це вже мали. Такі процеси завжди закінчуються вторинністю, програшем, розчиненням або ескалацією.
Якщо завдання українського президента діяти від імені незалежної суб’єктної демократичної держави, яка хоче такою залишитися, і якій, насправді, належить усяка допомога у війні з агресором, бо ви, дорогі західні друзі, нам її обіцяли, і воювати справді будуть не ваші солдати, а наші збройні сили, то усі меседжі Зеленського були саме такими. Так-так...
Наша зовнішня політика з приходом цього президента змінилась. Вона стала виразнішию, чеснішою до всіх і відкритішою. Ще раз – він на дипломата не вчився; там, де Петро танцював віденський вальс, Зеленський танцює фламенко. Не хотіла б я бути на його місці, бо він точно не «пересиджує» термін і не продовжує тягнути волинку, а пробує грати так, як вміє, яким його люди вибрали.
Прийде час – поміняємо на іншого. Гра ця його сьогоднішня – явно в інтересах України, як мені здається, хоч і справді жахливий спосіб подачі. Треба практикувати українську.
P.S. Не голосувала за нього. Ставлюся до його діяльності критично. ОП взагалі терпіти на можу. Кадрова політика жахлива.
Про те, що мені не подобається, кажу відкрито, але накидати і закопувати президента не буду, бо вважаю, що нема за що і не час.