Впевненість йому дає не кількість "градів" або озброєних бойовиків, а розуміння сутності української політичної моделі. Підкреслю, він не знає і не розуміє Україну, але дуже добре знає тих, кому волею долі довелося керувати Україною. Їх створили в тих же "живильних баках", що і самого Путіна. Я не про конкретні прізвища. Повірте, вони мало відрізняються. Я про принципи підбору, комплектування, особистісних якостях і відношенню до власної країни. Ці люди 20 років торгували України. Продали все, що можна і навіть чого не можна. І тепер вони захищають Україну...
Путін знає цих людей. Знає, що їх завжди купували. Упевнений, що купить і цього разу. А українського народу, повторюся, він не розуміє. Не розуміє, що немає у нас в країні людини, яка вирішує все. І шукає її за межами України. В Парижі. У Вашингтоні. У Берліні. Того, у кого є "кнопка від України".
Історія не знає умовного способу, але я чомусь впевнений, що якби президентом країни в момент агресії Росії був В'ячеслав Чорновіл, то війна б закінчилася миром швидше. З відсутності перспектив для Росії в її віданні. Український народ би вони не зломили. А перших осіб не можна було б змусити відступити навіть на крок назад. Таких як Чорновіл просто не можна було б зламати, залякати або купити. Тільки вбити. Що, в кінцевому рахунку, і сталося. Занадто рано ...
Це ж спіткало і інших гідних синів і дочок нашої землі. Не дарма адже всі потенційні лідери методично знищувалися десятиліттями. Путін не сприймає Україну через феноменального невідповідності між елітою і народом. Він не може уявити, як ті дрібні клопи, які складають першу, можуть бути хоч яким-небудь серйозною перешкодою. Тому впевнений, що ще трохи, і він всього доб'ється. Легко і невимушено. Без глобальної війни. Ореол беззахисності, який десятиліттями створювала наша "еліта", не дозволяє зараз Кремлю визнати реальність.