Від початку війни, яку в лютому цього року сусідні держави – Росія і Білорусь – розв'язали проти України, студенти Українського католицького університету (Львів) ведуть щоденники війни. Згодом долучилися студенти й учасники з інших вишів, установ чи міст. Ця ініціатива з'явилася на кафедрі культурології УКУ й реалізується у співпраці з Центром міської історії.
Ще до відновлення навчального процесу в Україні студентам запропонували записувати те, що вони бачать, чують і проживають. До групи зголосилося спочатку 50 учасників, а зараз кількість «літописців» сягає понад 70. Групу супроводжує культуролог, фаховий психолог та викладач філософії (і водночас спеціаліст із секулярної медитації). Цей проект розгортається на межі психології, антропології, історії, філософії та мистецтва і має академічну й людську цінність.
Що ми робимо
Через роки ми забудемо частину наших переживань, тривог, дій, страхів воєнного часу і житимемо нормальним життям. Але для дослідників майбутнього такі історії й нотатки зі світу на межі можуть бути дуже цінними. Ми пропонуємо вести щоденники, у яких можна фіксувати власні рефлексії, думки, переживання або ж спостереження за тим, що робиться навколо.
Мотивацією для створення щоденників стало бажання створити персоналізовані документи, своєрідні свідчення війни, які згодом можуть бути цікавими різним дослідникам, зокрема соціологам та історикам. Але поза тим колективний досвід спільного проговорення жахіть має терапевтичну функцію: проговорення чи записування, малювання чи озвучення – усе це допомагає полегшити травму сьогодення.
Ми закликаємо всіх, хто має бажання, долучитися до цього проекту. Ви можете вести паперовий щоденник (який ми згодом відскануємо), або це може бути цифровий журнал (файл у «хмарі»), колекція аудіозаписів чи рисунків. А можна й усе відразу.
Якщо ви не маєте досвіду ведення щоденника, то ось вам короткі поради. Ви можете обрати для себе певні сюжети, які привели до акцентації ваших емоцій протягом дня – пост, фото, мем, ілюстрація, відео, подія, спуск у бомбосховище – будь-що, що залишило яскравий відбиток у той чи інший день. У щоденнику ви можете намагатись описати вашу текстову рефлексію щодо того, що вас зачепило. Все у вільній формі.
Важливою частиною проекту також є зустрічі у групах. Ми розуміємо, що ваші емоції є індивідуальними, але всі ми зараз переживаємо колективну травму. Тому ми пропонуємо вам проводити групові зустрічі, на яких обговорюємо не лише «моє переживання», але й «наше переживання», спільний досвід. Можна намагатися візуалізувати певні стани і записувати цей колективний досвід також текстом. Важливо пам’ятати, що індивідуальні почуття, як і колективні переживання, стануть архівом – джерелом для дослідників майбутнього. Ми разом творитимемо історію, історію цього горя і майбутньої перемоги!
Сновидіння війни
Ще однією важливою частиною проекту є колекція снів, сновидінь чи марев, які ми збираємо. На початку 1980-х років Ґордон Ловренс із Великої Британії запропонував називати сни, які мають повторювані елементи або які можна використати як історії для роботи з колективами чи спільнотами, соціальними сновидіннями або суспільними маревами. Коли Ловренс досліджував тематику суспільних сновидінь, він відкрив для себе книгу Шарлотти Берадт (Charlotte Beradt) «Сни Третього Райху» (The Third Reich of Dreams, 1968). Важливим відкриттям Берадт було те, що мрії пацієнтів-євреїв (які вона записувала до початку великої війни) виникли не з їхніх внутрішніх, особистих конфліктів, а з'явилися із соціального середовища країни, в якій єврейське населення переслідували за допомогою пропаганди, напівправди та брехні. Роберт Лей, голова Німецького трудового фронту нацистської держави, якось сказав: «Єдина людина в Німеччині, яка все ще веде особисте життя, – це людина, яка спить». І дійсно, у деяких ситуаціях єдиним спротивом може бути хіба сон – і саме сон може показати колективне переживання жахіть війни.
Ми збираємо записи снів, які вам наснилися до початку війни чи під час війни. Ці записи гарантують анонімність учасників групи і в жодному разі не посягають на приватність. Ділитися можуть ті, хто хоче це зробити – хто бачить сенс у нашому колективному виробленні марев і сновидінь. Це можуть бути як моторошні, так і «лагідні» сни, різні історії, які витворює ваша уява та несвідоме. До нашого проекту долучилася група ілюстраторів, які готові надати цим снам графічної форми, тож ваші історії допоможуть нам створити велику візуальну книгу цієї війни. У подальшому матеріали будуть доступні (за певних обмежень) для ширшої публіки й увійдуть до літописання війни 2022 року.
Пишіть нам на diarieswar@gmail.com і надсилайте власні щоденники або сновидіння.