29 травня 2014 року терористи збивають український вертоліт Мі-8, на борту якого був генерал-майор Сергій Кульчицький та 12 його підопічних. Вони загинули поблизу гори Карачун. Серед тих 12 нацгвардійців був і 26-річний Петро Остап'юк – двоюрідний брат сестри Симеони. За 9 днів тіло героя привезли до рідної Торговиці. На похорон приїхала і Симеона. Після всіх церемоній, поховання і поминок сестра випадково почула розмову побратимів її брата, які тихо перешіптувалися в кімнаті Петра. «Я ніколи не бачила війни і тим більше ніколи не говорила з людьми, які пройшли війну. Але в мене за плечима диплом психолога, і те, що я почула від них, це був надзвичайно колосальний біль душі, їх треба було рятувати, вони стояли живі, а я розуміла, що їх негайно треба рятувати, бо вони гинуть». Після похорону монахиня повернулася до своєї келії і багато молилася. Симеона розповідає, що тоді довго роздумувала над словами військових, та іншого виходу для себе, ніж покинути монастир, вона не бачила. А це було непросто. Адже прийняти схиму – чорну мантію та клобук – для монаха чи монахині означає відректися від своєї волі, померти для світу і стати власністю Бога та церкви. | |
29 травня 2014 року терористи збивають український вертоліт Мі-8, на борту якого був генерал-майор Сергій Кульчицький та 12 його підопічних. Вони загинули поблизу гори Карачун. Серед тих 12 нацгвардійців був і 26-річний Петро Остап'юк – двоюрідний брат сестри Симеони. За 9 днів тіло героя привезли до рідної Торговиці. На похорон приїхала і Симеона. Після всіх церемоній, поховання і поминок сестра випадково почула розмову побратимів її брата, які тихо перешіптувалися в кімнаті Петра. «Я ніколи не бачила війни і тим більше ніколи не говорила з людьми, які пройшли війну. Але в мене за плечима диплом психолога, і те, що я почула від них, це був надзвичайно колосальний біль душі, їх треба було рятувати, вони стояли живі, а я розуміла, що їх негайно треба рятувати, бо вони гинуть». Після похорону монахиня повернулася до своєї келії і багато молилася. Симеона розповідає, що тоді довго роздумувала над словами військових, та іншого виходу для себе, ніж покинути монастир, вона не бачила. А це було непросто. Адже прийняти схиму – чорну мантію та клобук – для монаха чи монахині означає відректися від своєї волі, померти для світу і стати власністю Бога та церкви. | |