Кожні три місяці всі компанії, які забезпечують наші домівки світлом, газом, теплом та водою, надсилають до НКРЕ свої пропозиції про підняття тарифу. Інколи вони відповідають дійсності, і тоді для населення плата за ці послуги зростає, проте деколи підвищення необґрунтоване, і «добрі феї» з НКРЕ відмовляють у піднятті оплати. А от у Європі ціни на комунальні послуги зростають не частіше, ніж раз у рік, та здебільшого це відбувається раз у 2-3 роки. І підвищують плату за комуналку не більше ніж на 1-3%. Але чому так, адже вони і багатші, і зарплата в них стабільна? Та все просто: їхні мережі в ідеальному стані, щороку вони намагаються оновити інженерні споруди й техніку, у них велика конкуренція серед компаній, які надають послуги населенню, стабільні ціни на енергоносії та відсутні монополісти.

Звичайно, що порівнювати плату за комірне в Європі й у нас не можна, адже наша заробітна плата не співмірна з їхньою, утім, як кажуть експерти, європейці платять і за надання послуги, і за її якість. До того ж сума ця досить велика.

Щопівроку в Україні зростають тарифи, і суми дедалі більші, та Європа все одно запевняє: у нашій державі плата за комірне найнижча. Окрім того, за словами посадовців, у нас просто «нульова» політика щодо боржників. Відсутня монетизація пільг і за борги ніхто не карає. Наприклад, у Німеччині, Франції і Великій Британії поширеною є практика відмикати споживачів від водо-, електро- й теплопостачання, навіть якщо вони протермінували оплату лише на кілька днів. До того ж пільгових категорій там немає взагалі.

Але європейці за великі гроші купують якісну послугу. У разі заборгованості їм припиняють надавати послуги, але якщо компанія не дотрималася контракту, то її покарати теж можна – і через суд, і фінансово. Адже європейцям не подають неякісний газ, не вимикають воду без попередження, а з кранів не тече рідина кольору «кока-коли», та й двірники виконують свою роботу справно, адже знають, що оштрафувати можуть не тільки мешканця, але й виконавця.

А за що платимо ми? Скільки? І хто відповідає за якість послуг?

Цікаво, що, по-перше, сміття продукують люди, а не квадратні метри, і якщо у вашій 3-кімнатній квартирі живете лише ви, а в ідентичному помешканні вашого сусіда – 7 осіб, то навіть ці 30 гривень нарахувань щонайменше є несправедливими. А, по-друге, варто звернути увагу на те, як часто у вас вивозять сміття? Адже саме від цього залежить сума, яку сплачує ЖЕК, і ні для кого не секрет, що саме в цій галузі ЖКГ фіксують найбільше зловживань з-поміж усієї вертикалі комунальної сфери.

А ще ми платимо 41 копійку за квадратний метр оселі, аби всі мережі водопостачання та водовідведення були справні. За ці кошти потрібно придбати і за потреби замінити крани, вентилі, стояки та труби. У місцевому ЖЕКу мають фіксувати ремонтні роботи, тому в документах ви зможете побачити, коли востаннє міняли у вас те, за що ви платите щомісяця 24 гривні із 3-кімнатної квартири. І в разі, якщо експлуатаційний термін ваших труб минув, зажадати від ЖЕКу їх повної заміни.

А ще щомісяця ви даєте гроші на поточний ремонт. І теоретично, якщо у вашому будинку його не роблять, наприклад, не замінюють вхідні двері чи не лагодять поруччя на сходах, то ці гроші мали б збирати й використовувати на подальші глобальні ремонти, до прикладу, заміну покрівлі або вікон. До речі, у цю суму також входить і фарбування, штукатурення та побілка, а також зарплата маляра. І раз у 5 років ЖЕК мав би оновлювати ваш під'їзд.

Це не тільки щоранковий звук шурхання мітли двірника по асфальту, а й підрізання кущів, дерев та облагородження клумб. За нормами, які Кабмін прописав і затвердив ще у 2005 році, під час літньої спеки двірники повинні тричі на тиждень поливати водою асфальт, узимку обов'язково посипати дорогу сумішшю й очищати хідники від криги, а ще прибирати біля сміттєвих контейнерів. За це все ви платите. Звичайно, у квитанції враховують не всі норми, бо більшість є рекомендаційними, але все ж є не дуже совісні ЖЕКи, які піднімають тариф, а фактично цих робіт не виконують? Як це перевірити? Попросіть у ЖЕКу документ про те, які роботи передбачені послугою прибирання прибудинкової території, і дізнаєтеся, чи вас не обманюють.

Двічі на рік у вашому під'їзді мають мити вікна та збирати павутиння. І за це у Львові у 5-поверховому будинку платять 62 копійки за квадратний метр, у 9-поверхівці – 97 копійок.

У вартість комірного входить догляд за місцями загального користування та їх освітлення. Тобто ви платите за те, аби на всіх сходових маршах вашого під'їзду було світло. У ту щомісячну суму входять і видатки на заміну проводки та лампочок, але на ділі дочекатися цього від ЖЕКу не так і просто. Відповідь одна й та сама – немає грошей. Але де ж ті кошти, які щомісяця ми сплачуємо, аби жарівка і проводка були справними?

А ще є тариф на обслуговування ліфтів, зокрема, оплата електроенергії, яку вони використовують. Але якщо підбити підсумки, то половину грошей з квартплати вам таки боргує ЖЕК, адже половину своїх обов'язків працівники комунальної контори не виконують. То за що платити? Юристи радять: якщо таке відбувається, зафіксувати, з якого по який час, і написати спільну заяву мешканців на повернення коштів за ті послуги, які не надавали або надавали не в повному обсязі.

У Львові за метр кубічний води платять 8,20 грн, а за каналізування – приблизно 4 гривні. У цю суму входить заробітна плата працівників водоканалу, ремонтні матеріали, інвестиційна складова і найбільша частина – видатки на електроенергію. У водоканалі кажуть: ціну на воду можна знизити, якщо замінити старі насоси, які її переганяють, та техніку, яка її очищає. Але за що все це оновити, якщо оплату беруть фактично за послугу. Тобто перед тим, як знизити тариф, його потрібно підняти, аби відремонтувати все інженерне оснащення водоканалу.

Також у місті Лева окрема контора займається постачанням теплої води, і вартість цієї послуги є дуже великою. Звичайно, кожен платить за спожите, але насправді такий високий тариф на теплу водичку не тільки через дороговартісне вугілля, яке використовують котельні для підігріву, значні тепловтрати зумовлені поганим станом труб та зношеністю обладнання цих самих котелень. Але, як і у випадку з водоканалом, знизити цю суму можна тільки після того, як її піднімуть, а за ці кошти відремонтують інженерні мережі та споруди. Або… дадуть державні дотації, і населення перейде на індивідуальне опалення та автономний підігрів води. Тоді якість послуги контролюватиме кожна сім'я. До речі, саме така система працює у Європі.

Ще однією категорією монополістів є енергетичні та газові компанії. Хоча вони своїх «надуманих» тарифів теж не можуть виставляти, але що 3 місяці надсилають у НКРЕ пропозиції щодо підняття оплати для населення, і там уже визначають, чи обґрунтованими є ці тарифи. Якщо говорити про ціну та якість послуг цих компаній, то претензії будуть лише до газопостачальників, адже останні 3 роки блакитне паливо, яке подають у помешкання українців, справді не найкраще. Що ж до досвіду цивілізованого світу, то там немає монополістів з постачання електроенергії та газу. Натомість є жорстка конкуренція, яка дає можливість мешканцям вибирати найкращого надавача послуг. І все діє там за принципом супермаркету: «Якщо приєднаєтеся до нас, обіцяємо 5-річний контракт на постачання електрики до вашої оселі за акційними цінами». Або ж пропонують якісь новорічні чи передвеликодні знижки. Так, за це європейці платять дорого, але мають і якісні послуги. У нас за європейськими мірками і ціни на послуги невисокі, і якість низька, та й відповідальність сторін – споживача й постачальника – теж відсутня.