«А может, просто долбануть?» – дивно, як ця смачна російська фраза славного кремлівського пропагандиста Володимира Соловйова досі не стала популярним мемом. Можливо, через стійку ідіосинкразію до її автора, котрий встиг набриднути багатьом навіть на своїй батьківщині. Надто вже він любить гіперболізувати, а заразом милуватися собою любим, а особливо – гіперболізувати, милуючись.
Окрім того, багатьох росіян, навіть палких прихильників Путіна і його політики, не міг не шокувати контекст, у якому була проголошена ця фраза. А пролунала вона в етері телеканалу «Россия-1» на ток-шоу «Вечір з Володимиром Соловйовим» 23 червня. Мова йшла про мітичні таємні американські лабораторії на території колишніх республік Радянського Союзу, де нібито за гроші Пентагону створюється біологічна зброя, призначена, звісно, для атак на Росію та росіян.
«В Україні, Грузії, Казахстані, Азербайджані, Вірменії, Узбекистані під контролем і на кошти Пентагону працюють американські біолабораторії. Формально їхнім завданням є вивчення небезпечних інфекцій і вірусів. Фактично їхні співробітники збирають біологічний матеріал, насамперед громадян Росії. Розробляють технологію використання збудників небезпечних захворювань як бактеріологічну зброю. При цьому маскувати його під природні спалахи інфекцій серед людей, тварин або рослин. Це повністю відповідає американській концепції безконтактної війни», – запевняв Соловйов, убраний у свою традиційну дивакувату робу, отриману, припускаю, з плеча Стівена Сіґала.
Як він обґрунтовує тезу, що в цих лабораторіях розробляється саме біологічна зброя, а не, скажімо, якісь медичні препарати? Дуже просто. Ось візьмемо приклад з розташованим у Тбілісі Центром громадської охорони здоров'я імені Ричарда Луґара. Лабораторія Центру дійсно отримувала свого часу ґранти від американського уряду. Чи значить це, що там працюють над створенням зброї? Для російських пропагандистів – це незаперечна істина. Адже керівництво РФ неодноразово зверталося до Тбілісі з вимогою допустити туди російських фахівців для перевірки. Утім грузини завжди відповідали рішучою відмовою.
Тобто ще раз: агресор Росія, яка окупувала значну частину грузинської території, яка постійно чинить провокації проти Грузії, вимагала допустити її до лабораторії в Тбілісі. І дуже обурилася, що за всіх описаних обставин їй було відмовлено. Ну, раз відмовили, то це точно не так просто, значить там – біологічна зброя.
І байдуже, що і представники грузинського керівництва, і речники Пентагону, і працівники самого Центру Луґара неодноразово запевняли, що, по-перше, лабораторія працює винятково на охорону здоров'я населення, по-друге, уже давно її фінансування перебрав на себе грузинський уряд. Москву це не переконало.
Але повернімося до нашої ключової фрази. У дискусіях про те, як протидіяти цій мітичній американській загрозі з теренів, які Москва знову вважає «зоною свого впливу», ведучий заявив, що треба «просто долбануть». Далі він розшифровує свою думку. На його переконання, треба взяти за приклад досвід Ізраїлю, котрий за виникнення схожої небезпеки з території сусідніх держав, не особливо кремпується, а завдає повітряні удари по загрозливих об’єктах, зокрема в Сирії чи Ірані.
Натяк зрозумілий? Літаки російських повітряно-космічних сил повинні скоїти бомбардування «американських» лабораторій в Україні, Грузії, Казахстані, Азербайджані, Вірменії, Узбекистані. Причому в більшості випадків йдеться про столиці країн, оскільки саме там розташовані ці лабораторії. Тож не тільки номінальні вороги Росії, як-от Грузія чи Україна, мали б зазнати бомбардування, а й союзники з військового блоку ШОС (Шанхайська організація співпраці), до якого, зокрема, входять Казахстан й Узбекистан.
Зайве казати, що казахи й узбеки були в шоці від такої заяви й вимагали пояснень. Азербайджан не входить до ШОС, проте між Баку й Москвою останнім часом складалися дуже теплі відносини. То й азербайджанці долучилися до вимог пояснити такі агресивні заяви на головному російському телеканалі. До Путіна звертатися вони не наважилися, тому скерували свої претензії номінальному шефові Соловйова – ще одному кремлівському топпропагандистові Дмітрію Кісєльову. Останній теж не раз прославився своїми агресивними заявами, згадати хоча б його погрози «ядерним попелом». Утім навіть він не переходив за певні червоні смуги, його погрози радше мали абстрактний характер, були замасковані в певні евфемізми. Тому на тлі Соловйова Кісєльов виглядає ледь не голубом миру.
Відповідь Кісєльова на претензії представників держав-союзниць Росії була доволі знаковою. Він відверто розповів, що в Соловйова особливе становище, що він автор, який підпорядковується винятково команді Кремля, і в каналу немає важелів контролю над його програмою. «Він записує програму в своїй продакшн-студії і його асистенти приносять диск з готовою продукцією до вечірнього ефіру. Соловйов – сам автор, продюсер, редактор і дизайнер своїх програм», – виправдовувався Кісєльов.
Цікаво, чи не так? Це означає, що феєричне «просто долбануть» не якась імпровізація полум’яного пропагандиста, а чітке замовлення з верхівок російського політикуму. Не дарма весь цей крик навколо «американських лабораторій» виник (чи радше відновився) напередодні референдуму в Росії щодо змін до Конституції РФ, які, зокрема, передбачають «обнулення» термінів Владіміра Путіна й дозвіл йому балотуватися й після 2024 року. Для мобілізації електорату була потрібна зовнішня загроза – ось вам вона. Причому під самими російськими кордонами.
А заодно й тему коронавірусу Кремль може переграти на свою користь. Було: недбальство російської влади в боротьбі з пандемією, нікчемність системи охорони здоров’я в Росії. Стало: зовнішня агресія на росіян з використанням біологічної зброї.
Тож зовсім не дивно, що ця тема з’явилася в інформаційному просторі Росії. Інше питання: навіщо його підхопили українські, з дозволу сказати, «журналісти». Адже йдеться не лише про такі проросійські ЗМІ, як «Страна.ua» чи медведчуківські канали ZIK, 112.ua, NewsOne. Ці мас-медіа завжди підтримували й поширювали тези, надіслані в «кремлівських темниках». От що справді викликало здивування, так це поява цієї теми на телеканалі Ігоря Коломойського «1+1».
Особисто я донедавна оглядав новинні програми на цьому каналі. Останні роки – радше за інерцією, віддаючи шану пам’яті Сашка Кривенка, котрий свого часу працював шеф-редактором новин на «1+1» і вивів їх на гідний рівень. Звісно, було прикро дивитися на падіння новинного відділу каналу за часів «другого Кучми». Але потім було те знамените вибачення журналістів «1+1» в часи Помаранчевої революції, яке не могло не зворушити. І робота репортерів каналу в часи Євромайдану та початку російської агресії заслуговує на якнайбільше схвалення.
Проте вже останні п’ять років дивитися новинні програми «1+1» стало чимраз нестерпніше через їхню упередженість. Останньою краплею в чаші терпіння стала квітнева програма «Секретні матеріали», присвячена цим клятим лабораторіям. Це було просто апогеєм падіння каналу. На ютубі відео цього сюжету більше не доступне. А шкода, можна було б ще довго демонструвати його студентам журналістики як антиприклад. Бо в цьому сюжеті канал, котрий довгий час позиціонував себе як надпатріотичний, обігнав медведчуківців на полі просування кремлівських інформаційних кліше про «агресивну Америку» і «її прислужницю Україну».
Найбільше вразив головний персонаж сюжету – такий собі, з дозволу сказати, «політичний коментатор» Михайло Чаплига, котрого здебільшого можна побачити на вже згаданих каналах ZIK, 112.ua. Якби не титри, то його за стилем поведінки й висловлювань можна було б сприйняти радше за міського божевільного. І от цей Чаплига починає побиватися, що, мовляв, Україна з часів Ющенка втратила свій суверенітет, продалася Америці. Що американці (а точніше представники Пентагону) набудували в нас таємних лабораторій, де проводять експерименти над українцями, тестуючи біологічну зброю. Навіть більше, Чаплига стверджує, що сам Пентагон підтвердив наявність цих лабораторій. Вловили рівень аргументації: Пентагон ні з того ні з сього сам всім видає, що має таємні лабораторії в Україні.
Після цього сюжету я остаточно відмовився від перегляду «1+1». Навіть професійний інтерес не змусить мене це зробити. Бо гидкий осад від тієї програми відчуваю досі.
Але, абстрагуючись від усіх цих медійних нашарувань, спробуймо раз і назавжди розібратися: чи були якісь «американські лабораторії» в Україні та інших колишніх республіках СРСР? Так, певні лабораторії існували, деякі з них існують і нині. Пов’язані вони з двома американськими сенаторами – демократом Семом Нанном і республіканцем Ричардом Луґаром (не дарма грузинська лабораторія має ім’я Луґара). Саме за їхньої ініціативи Конгрес США схвалив Програму спільного зменшення загрози, неформальна її назва – програма Нанна-Луґара, яка, зокрема, передбачала знищення ядерної, хімічної, біологічної та інших видів зброї масового ураження, що лишилася республікам у спадок від Радянського Союзу.
Відтак у колишніх радянських республіках були створені лабораторії, які фінансувалися на початках за кошти американських платників податків. Наголос треба робити саме на фінансуванні, бо більшість із цих лабораторій існували ще за радянських часів. А деякі з них в 1960–1970-х роках і створювали біологічну зброю для Радянської армії. Програма Нанна-Луґара посприяла відновленню цих лабораторій, але зайнялися вони вже не створенням біозброї, а навпаки – її безпечною ліквідацією й утилізацією.
Коли ці лабораторії впоралися з радянською біологічною зброєю, багато з них продовжили свою діяльність у сфері охорони здоров’я. Завдяки американським коштам вдалося закупити сучасне обладнання, що забезпечило ефективність їхньої роботи.
Нині ж багато із цих лабораторій борються з поширенням коронавірусу. Зокрема, уже згаданий Центр громадської охорони здоров'я імені Ричарда Луґара в Тбілісі домігся чималих результатів у цій царині. Можливо, саме тому Грузія може похвалитися найнижчим рівнем захворюваності на Covid-19 на колишніх радянських теренах.
Так, до грузинської лабораторії російським експертам не дали доступу. Проте вони побували на аналогічних лабораторіях в Азербайджані, Вірменії та Казахстані. Тому Кремль мав би знати, чим там займаються науковці. А втім, це не заважає Росії поширювати фейки про «американські лабораторії», а деяким українським ЗМІ – підхоплювати цю тему. Ну, просто довбанутися!