«Проценти, які там в біса проценти?»

Музиканти обговорюють запровадження квот на україномовні пісні

19:05, 6 квітня 2016

6 квітня українські музиканти оприлюднили «Заяву українських артистів на підтримку захисту української пісні». Під час прес-конференції музиканти обговорили перспективи введення квот на національний контент телерадіостанцій.

Цю тему важко назвати новою в українському інформаційному просторі. Після того, як міністр культури В’ячеслав Кириленко оприлюднив відповідний законопроект введення квот на україномовний музичний продукт і надалі залишається у центрі уваги усіх зацікавлених сторін.

Тож ZAXID.NET спробував відповісти на найважливіші запитання, у яких, виглядає, часом плутаються самі музиканти.

Які саме зміни передбачає новий законопроект?

Законопроект № 3822 «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)» передбачає певні зміни. Чинним законом для радіо встановлено квоту 50% музичних творів українських авторів і виконавців від загального щотижневого обсягу мовлення. Тоді як автори законопроекту пропонують цю ж квоту вираховувати із загального щодобового, а не щотижневого обсягу мовлення.

Також додатково планується запровадити квоту пісень державною мовою в розмірі 75% від загального обсягу пісень українських авторів і виконавців. Тобто 75% від 50% усієї музики. Таким чином загальна кількість україномовних пісень має складати 37,5% ефіру. Дотримання квот має бути рівномірним протягом усього ефірного часу.

Хто виступає за введення квот?

Частина українських музикантів вважають запровадження квот на україномовну музику захистом національного музичного продукту. Музиканти оприлюднили звернення на підтримку запровадження квот з метою збільшення частки пісень українською мовою в радіоефірі.

Музиканти вважають, що в той час, коли Україна протистоїть російській військовій агресії, «становище в українському інформаційно-культурному просторі таке, неначе Україна давно капітулювала й перебуває під окупацією».

Автори наводять данні громадських моніторингів, які зазначають, що частка пісень українською мовою в українському радіоефірі – менше ніж 5%, тимчасом як частка пісень російською мовою – увосьмеро більша.

«Український слухач позбавлений можливості слухати українські (україномовні) пісні, а україномовні автори та виконавці – донести свою творчість до слухача. Це є очевидною дискримінацією україномовних громадян (за даними перепису, українську мову вважають рідною 68% громадян України)», - вважають автори звернення.

Вони наголошують, що це становить пряму загрозу національній безпеці, особливо в умовах російської агресії. Також митці наводять квоти для пісень державною мовою в інших країнах: у Польщі (33%), у Франції (35%), у Португалії (25-60%) тощо.

«Законопроект 3822 має бути якнайскоріше ухвалений. Для цього незначні вади законопроекту потрібно виправити в стислий термін. Зокрема, потрібно чітко прописати процедуру покарання за недотримання квоти, а також передбачити зміни до інших законів, щоб усунути суперечності. Але ні в якому разі виправлення не мають призвести до необґрунтованого зменшення розміру квоти чи запровадження преференцій для певних радіостанцій. Квота для пісень українською мовою має бути однаковою для всіх», - йдеться у зверненні.

Його підтримали гурти «Мандри», «Mad Heads», «Тінь сонця», «Гайдамаки», «ВВ», «Козак Систем», «Хорея козацька», Сашко Лірник, Євген Романенко, Антін Мухарський (Орест Лютий) та інші.

Хто проти квот?

Днями 55 українських музикантів підписали листа щодо недоцільності впровадження квот. Вони назвали пропозицію міністра Кириленка популістським кроком, який намагається розділити українців за мовною ознакою.

Серед підписантів документа є Джамала, Андрій Хливнюк, Дмитро Шуров, Alloise, гурт Dvoe, Тіна Кароль, Світлана Лобода, Ірина Білик, Віктор Павлік, Віталій Козловський, гурт Lama, Наталія Могилевська, гурт The Hardkiss, Злата Огневич, Олексій Потапенко (Потап), Руслан Квінта, Світлана Лобода, «Табула Раса», Ірина Федишин, та інші.

Згодом виявилось, що дехто вирішив, що йдеться про 75% україномовних пісень від усього ефіру. Насправді пропонується квота 37,5%. Зокрема лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк написав про це у своєму Facebook.

«Отримав не точну інформацію щодо проекту закону 3822.
 Мова не йде про 75% всього ефіру українських радіостанцій.
 Однак, залишаються відкритими питання форматів і більш ретельної підготовки закону, з урахуванням досвіду інших країн… Квота на кшталт французької потрібна, але підпис ставили задля доопрацювання закону з врахуванням форматів радіостанцій, що зараз фактично в тіні. Майже неможливо буде відкрити, наприклад, ритмнблюзове чи джазове радіо!!!
 Думайте ще!», - написав музикант.

Співачка Джамала зізналась, що взагалі не підписувала жодного документу. У своєму Facebook артистка зауважила, що спочатку взагалі не знала, що потрапила до списку противників законопроекту.

«Виявляється, що певна організація на власний розсуд оприлюднила перелік виконавців, які виступили проти ініціативи міністра культури. Зі мною це не узгоджували. Мій продюсер Ігор Тарнопольский дійсно брав участь в обговоренні цієї ініціативи і критикував її положення, але і він нічого не підписував», - заявила вона. Проте вона назвала законопроект далеким від ідеального.

«Артисти повинні писати і виконувати музику тією мовою, якою співає їх душа. Я особисто ніколи не звертала уваги ні на формати, ні на квоти, а керувалася лише власними почуттями та ідеями. В мене є пісні англійською, українською, російською і кримськотатарською. І жодна квота чи закон цього не змінить», - заявила Джамала.


Коли з'явились квоти?

Нагадаємо, що квота 50% музичних творів українських авторів чи виконавців з’явилася в законі «Про телебачення і радіомовлення» у 2006 році. До того часу такого протекціонізму у вітчизняному ефірі не було. Проте деякі радіостанції виконують закон, випускаючи в ефір українську музику вночі.

У 2011 році медіабізнес провів через парламент законопроект щодо скасування музичної квоти та зменшення квоти національного продукту з 50% до 25%. Але парламент ухвалив його з такими розбіжностями в тексті, що документ і не набув чинності.