Судячи з останніх заяв Володимира Путіна, не надто швидко він знову назве українців «братами». Він використовує сьогодні цілком інші означення, а його політика нагадує підвищення ставок у картковій грі.
Після недавнього інциденту в Криму ФСБ Росії, а згодом і сам Путін звинуватили Україну в підготовці терактів на півострові. Згідно з офіційними повідомленнями, російська сторона стверджує, що затримано українських агентів і цілий шпигунський арсенал. Ці заяви звучали дуже впевнено, але є кілька чинників, які варто взяти до уваги.
Росія звинувачує Україну та її владу в тероризмі. Це серйозний закид, який в сучасному світі мав би бути підкріплений доказами. Досі ні Сполучені Штати, ні НАТО, ні Європейська Унія не підтвердили, що Київ здійснює терористичну діяльність. Крим у цьому випадку був обраний не випадково, адже таким чином Росія намагається легітимізувати свою владу на півострові. Обливання брудом – це нормальна практика Кремля. Росіяни настільки звикли до цього, що забули, що Крим став фактично військовою базою, і говорити про напад на туристичний курорт – це смішно.
Було б помилкою стверджувати, нібито до нової стратегії щодо України Росія вдалася лише зараз, після кримської провокації. Зовсім недавно Москва намагалася відрядити свого нового посла до Києва, свідомо зупинивши вибір на Михайлові Бабічу, котрий з дипломатією має мало спільного. Пізніше Сергій Лавров абсолютно несподівано запропонував організувати перемовини в нормандському форматі, які мали б відбутися в рамках запланованого на вересень у Китаї саміту G-20. Путін і його команда в черговий раз вирішити використати «олімпійський чинник». Адже зараз світові ЗМІ не надто охоче приділяють увагу іншим проблемам, щоб не відволікати глядачів від того, що відбувається на Олімпійських іграх.
І це не має дивувати, оскільки Росія не виконала своїх зобов’язань за Мінськими угодами і виконати їх наміру не має. Тому сьогодні ключовим завданням Путіна є перекидання на Україну відповідальності за провал мирних переговорів щодо конфлікту на Донбасі. Нагадаю, що логіка, якою керувався російський істеблішмент, зводиться до переконання, що в Україні Росія змагається зі Заходом, отже, відповідний сигнал Москви мали б прийняти у Вашингтоні, Брюсселі та Берліні.
Київ і Москва публічно погрожують одне одному розривом дипломатичних відносин. Припускаю, що в разі реалізації такого сценарію багато громадян України, котрі нині працюють в Росії, будуть частково депортовані або частково будуть змушені долучитися до сепаратистів. Кремль сподівається використовувати їх як чинник дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні.
Сценарій військового вторгнення на територію України наразі є значно менш правдоподібним, ніж спроби ззовні дестабілізувати ситуацію над Дніпром. Українські збройні сили помітно розрослися й зміцніли – якісно та кількісно – порівняно з 2014 роком. На сьогодні вони краще оснащені і готові дати відсіч агресору. А чи російське суспільство готове заплатити ціну у вигляді великого числа людських життів для реалізації путінських амбіцій? Нині це питання риторичне. Окрім того, атака України призведе щонайменше до запровадження проти Росії додаткових санкцій. А цього Москва не може собі дозволити.
Плани Кремля видаються доволі зрозумілими – російська сторона прагне максимально дискредитувати Україну, а потім внаслідок залаштункових перемовин зі західними політиками знову втягнути її у свою сферу впливу. Донбас та Крим у цьому випадку є лише інструментами для досягнення цієї мети. Залишається сподіватися, що політики на Заході добре вивчили урок, який витікав з спроб уласкавити агресора напередодні Другої світової війни, і не скрутять свого батога в намаганні повернутися до тактики відносин з Росією business as usual.
Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію.
Оригінальна назва статті: Putin podbija stawkę („Nowa Europa Wschodnia”)