Згадую свої перші враження від кадрів 30 листопада. Менти загрібають студентів в автозак і починають їх нещадно бити. Чому? –
Бо відчувають себе безсилими. Вони щось ненавидять, і це щось – дуже далеко. Можливо, вони навіть не знають, що це. А тут під боком об’єкт, на якого цю ненависть можна спрямувати. Випадковий об'єкт, в принципі. Перший-ліпший, що попадає під руку. Злишся ж ти на щось інше.
Але коли б’єш, створюєш для себе ілюзію, що хоча би щось контролюєш. Твоя слабкість забувається, ти раптом відчуваєш себе сильним і безкарним.
Але чи путіни-януковичі мислять по-іншому, ніж банальний мент? Чи вони справді прораховують свої кроки, грають у якусь складну гру? Чи, радше, ними рухають прості й базові інстинкти? Просто ці інстинкти в них сильніші, ніж в інших. Біологічніші, тупіші, нещадніші. Примітивніші. Інстинкти помсти, інстинкти злості. Тупе бажання відп..дити. Хоча б когось. Бессмысленно и беспощадно.
Україна зараз для путіна – це студенти для ментів, 30 листопада.