Уже 11 березня вручатимуть «Оскар», нагороду, яку часом називають головною для кінематографістів. Тож ZAXID.NET розповідає про тих, хто має шанси отримати статуетку з «великої оскарівської п’ятірки». Йдеться про номінації за найкращий фільм, найкращу режисуру, найкращі роботи акторка та акторки, найкращий адаптований чи оригінальний сценарії. Ми уже розповіли про режисерів. Тепер поговоримо про акторські номінації.
Ірландський актор Кілліан Мерфі обирав між кар’єрою юриста та рок-музиканта. Проте доля привела його в кіно. Оригінальна зовнішність, здавалося б, мала б приректи його на ролі маніяків та інших лиходіїв. Проте талант зробив його одним із найкращих та найяскравіших акторів покоління з широкою палітрою ролей: від невпевненого підлітка до всесвітньовідомого вченого. Він знімався у Крістофера Нолана, Денні Бойла, Кена Лоуча та інших режисерів. Не без зусиль ми обрали п’ять найкращих ролей Кілліана Мерфі, якому прогнозують «Оскар» за роль у картині «Оппенгеймер». І небезпідставно: він уже отримав за неї «Золотий глобус» та інші нагороди.
«Нічний рейс», (реж. Вес Крейвен, 2005), Джексон Ріппнер
Ліза Райзерт (Рейчел Макадамс) летить до Маямі. Її сусід – Джексон Ріппнер, симпатичний хлопець та приємний співрозмовник. Проте дуже швидко з'ясовується, що Ріппнер – терорист, який задумав вбити заступника секретаря національної безпеки. Ліза ж відіграє важливу роль у його плані, оскільки працює адміністратором у тому самому готелі, де незабаром має зупинитися політик. Вес Крейвен, режисер «Крику» та «Жаху на вулиці В'язів», максимально використав здатність актора миттєво змінюватись та бути то принадливим, то викликати відразу.
«Сніданок на Плутоні», (реж. Ніл Джордан, 2005), Патрік Брейден
Фільм розповідає історію ексцентричного кроссдресера Патріка Брейдена. Життя у провінційному ірландському містечку складне для хлопця, який хоче, щоб його звали Кіттен. Проте він намагається отримувати від життя максимально багато задоволення. За цю роль Мерфі отримав номінацію на «Золотий глобус».
«Вітер, який гойдає верес», (реж. Кен Лоуч, 2006), Демієн О'Донован
В Ірландії посилюється боротьба проти британського панування. Головний герой фільму Демієн О'Донован залишає успішну кар'єру лікаря і разом зі своїм братом Тедді вступає в жорстоку сутичку за свободу. Незабаром британська влада приходить до висновку, що кровопролиття пора припинити. Але на Ірландію чекають нові біди: брати, які ще недавно билися пліч-о-пліч, опиняються по різні боки барикад. Саме так відбувається з Демієном та Тедді. Їм доведеться зробити складний вибір. Фільм отримав «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю.
«Гострі картузи», (реж, Девід Кефрі, 2013-2022), Томас Шелбі
Серіал заснований на реальних подіях, що відбувалися в Англії у 1920-ті роки. У час, коли багато людей залишились без роботи, у Бірмінгемі одна за одною зароджуються дрібні банди. З них найбільше виділяються «гострі картузи». Члени банди, захоплені культом наступництва, прагнули захищати інтереси своєї сім'ї. Головою обирався той, хто на думку сім'ї, приніс би найбільшу вигоду для клану. За словами істориків, «Гострі картузи» та деякі інші банди не були схожими на звичайних озброєних головорізів — у них була особлива манера одягу, свій кодекс честі та поведінки. Попри непересічні ролі у кіно, саме роль Томаса Шелбі зробила Мерфі дуже відомим.
«Оппенгеймер», (реж. Крістофер Нолан, 2023), Роберт Оппенгеймер
Тригодинна історія створення атомної бомби із Кілліаном Мерфі у ролі Роберта Оппенгеймера із зоряним акторським складом (Кеннет Брана, Мет Деймон, Емілі Блант, Флоренс П’ю, Роберт Дауні мол., Кейсі Афлек, Ремі Малік та інші) базується на реальній історії життя знаменитого фізика. Тут теж є штучне місто, відірване від реальності, де найрозумніші люди планети зібрались, щоб створити зброю масового ураження. Для них це гра, цікава наукова задача, і лише бомбардування Хіросими змусить головного героя усвідомити реальність свого винаходу.
Це байопік, який стилістично міг би бути фантастичним блокбастером, так ефектно Нолан працює з картинкою та звуком.
Режисер весь час кидає нас у різні часові проміжки, проте це не заважає йому розповідати історію чітко та логічно. Нолан, після важкого для сприйняття «Тенету», повертається до ясної, хоч і багатофігурної та багатоскладової розповіді «Дюнкерка» (тут, до речі, також знімався Кілліан Мерфі).