У львівських музеях та арт-галереях триває чимало виставок, які вартують уваги. Сьогодні ми обрали п’ять нових від великих музеїв до експозицій просто неба. Проте з задоволенням наголошуємо, що цим списком цікаві виставки у Львові не вичерпуються.
Нове життя іконостаса церкви Святої Трійці в Жовкві
Музей Пінзеля, до 15 липня
Виставка відреставрованого іконостаса XVII‒XVIII ст. авторства іконописців «Жовківського іконописного осередку», які належали до кола Івана Рутковича із церкви Святої Трійці у місті Жовкві.
Церква Святої Трійці входить до переліку 16 церков польсько-українського прикордоння і є внесеною до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як об'єкт транскордонного місця «Дерев'яні церкви Карпатського регіону Польщі та України».
Реставрація іконостаса проходила в 2019‒2021 рр. у Львівській філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України.
Виставка «Генрик Штренґ/Марек Влодарський та львівський модернізм»
Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20), до 29 серпня
Масштабний мистецький проект організований Варшавським музеєм сучасного мистецтва, Інститутом Адама Міцкевича за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща у Львові та Львівської міської ради.
Генрик Штренґ народився 17 квітня 1898 року у Львові. Навчався гри на скрипці, проте покинув музику і присвятив життя живопису. В 1930-х роках товаришував із Бруно Шульцом і Деборою Фоґель. Під час німецької окупації протягом двох років переховувався у квартирі польської художниці й активістки ради допомоги євреям «Жеґота» Яніни Брош, змінив ім’я і прізвище на Марек Влодарський та емігрував до Варшави. Там його заарештували і відправили до концтабору Штуттгоф неподалік Ґданська. Після війни повернувся до Варшави й оселився там. Творити не припиняв упродовж усіх тих років. На львівській виставці показано роботи довоєнного періоду, які митець виконав у Парижі та Львові, а також живопис воєнного часу.
Темою виставки є вибрані фрагменти творчості художника. Експозиція не представлятиме собою типової монографічної виставки, а зосереджується на двох історико-мистецьких проблемах у їх широкому значенні: незахідному модернізмі та складній культурній ідентичності й візуалізації досвіду Голокосту.
«Ослапія» Остапа Кривдика
Арт-центр «Дзиґа», до 27 червня
Остап Кривдик за фахом політолог. Проте художні досліди розпочалася для нього у 1992-93 роках та тривють досі.
Остап на окремих аркушах відтворює уявний острів-цивілізацію, яку батько ще в Остаповому дитинстві назвав «Ослапія». Це – відтворювана олівцем на папері історія епох, що переходять одна в одну. Остап вносить зміни у намальовану цивілізацію доти, доки витримає папір.
Фотопроект «Дві кімнати» Тараса Бичка
Арт-кав’ярня «Квартира 35», до 4 липня
Фотоісторія «Дві кімнати» та однойменна фотокнига відомого українського фотографа Тараса Бичка – це історія дитинства, дорослішання та фантазій його двох синів, яку Тарас знімає з 2015 року. Це своєрідний фотощоденник сім’ї фотографа, обмежений простором житла.
Фотопроект «Вуличні діалоги 2.0»
Риштування поряд із Муніципальним мистецьким центром, до 10 липня
Виставка «Вуличні діалоги 2.0» (на головному фото) розмістилась, мабуть, у найнесподванішому місці з усіх перелічених. Роботи розвішані на риштуваннях перед вікнами Муніципального центру. Вуличне фото ідеально розміщено у просторі, що його надихає.
Непостановочні світлини фіксують звичні ситуації у пізнаваному просторі, проте фотографи вміють побачити те, що рідко помічають перехожі. Несподівані ракурси, цікаві персонажі, кумедні чи драматичні історії, що відбуваються щодня представлені учасниками спільноти «Украінська вулична фотографія». У проекті взяли участь Тарас Бичко, Тетяна Буняк, Адріана Довга, Володимир Возний, Ігор Єфімов, Ярослав Жарковський, Тарас Карабін, Назар Коровай, Михайло Кулик, Михайло Палінчак, Павло Пастушенко, Володимир Петров, Володимир Полиняк, Яна Сідаш, Роман Тихий.
Виставка вперше експонувалася в рамках фестивалю Odessa Photo Days, але львівська екпозиція доповнена новими роботами.