Одна доля на двох сестер. П’ятнадцятирічна Ірина та її молодша сестра Христина вже сім років не живуть з мамою. Ту, що мала б бути найріднішою, врешті позбавили батьківських прав – доньками зовсім не цікавилася. Навіть, коли малеча потрапила у дитячі заклади, не навідувалася довгими місяцями. Діти й між собою рідко бачаться. Та вірять: нова сім’я їх поєднає.
Ірина вже підліток, однак вчилася жити без мами, ще як мала вісім рочків. Двох старших дівчаток в жінки забрали до дитячих закладів, бо не була турботливою матір’ю.
«Ми з нею взагалі майже не бачимося. Ми ніколи одна одній не кажемо «я тебе люблю». Привітаємося, спитає, як в мене справи, скаже «Добре» – і це все», – додала Ірина.
Ірина живе своїм життям: любить гуляти з друзями, дивитися фільми, слухати музику, а ще цікавиться правознавством, тож мріє стати адвокатом. Має молодшу сестру Христину.
«Ось нагорода за вірш Шевченка, зайняла третє місце в 4 класі. Є подяка за малюнок «Збережи свою землю» та «Кенгуру» – математичний конкурс», – розповіла Христина.
Дівчина обожнює алгебру, бо, каже, вона розвиває логіку. А ще любить грати у футбол, зокрема бути воротарем.
«У майбутньому я хочу стати вчителькою молодших класів. Все тому, що я люблю малих дітей», – додала Христина.
Сестри рідко бачаться. Однак нова сім’я могла б їх об’єднати.
«Я б хотіла сім’ю. Щоб не пили і не вживали алкоголь. Все. Тільки щоб не вживали алкоголь і приділяли увагу», – розповіла Ірина.