Скоро про повноту колекцій музеїв Львова можна буде забути. Коштів на закупівлю нових експонатів немає. Мистецтвознавці не зможуть відслідковувати тенденції в сучасному мистецтві.
Сучасне мистецтво здається менш важливим, ніж мистецтво минулих сторіч. Можливо, тому, що його творять наші сучасники, люди, які живуть поряд. Здається, навіщо зберігати сучасність у фондах? Сучасність - це життя, а від словосполучення «музейний фонд» віє холодом віків. Але кожен новий день має властивість швидко перетворюватись у минуле. Не встигнемо обернутись, а молоді митці вже стали класиками. Відтак з'являться люди, які забажають дослідити їхні роботи, написати за їхньою творчістю дисертації. Ось тут у них можуть виникнути великі проблеми...
«Кошти на закупівлю нових експонатів востаннє нам виділили ще у 1992-1993 роках, після того вони не надходять, - розповів ZAXID.NET директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан. Хіба що, як виняток, два роки тому коштом Мінкульту ми закупили чотири твори мистецтва. Загалом же поповнення збірки відбувається завдяки тому, що нам дарують ті чи ті роботи. Приміром, коли відбувається виставка творів якогось митця, ми не беремо грошей за оренду залу, тож художники з доброї волі часто дарують у віддяку нам свої твори, час до часу їх нам презентують і колекціонери».
Так фонди Національного музею у Львові поповнюються творами живопису, іконами, давніми документами... До прикладу, відомий львівський мистецтвознавець Андрій Дорош подарував музеєві велику колекцію монет радянських часів. Та найбільший дарунок Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького отримав нещодавно. Це колекція картин видатних українських художників ХХ ст. із закордоння, яку Україні вручила громадянка Канади Галина Горюн-Левицька. Колекція складається зі 119 картин видатних українських художників - 77 картин її чоловіка Мирона Левицького, а також 42 мистецькі твори Олекси Грищенка, Любослава Гуцалюка, Едварда Козака, Михайла Кміта, Василя і Миколи Кричевських, Галини Мазепи, Василя Хмелюка та інших. Вартість колекції, за оцінками експертів, становить близько 850 тисяч доларів. Після короткотривалої виставки у Києві ці роботи передадуть на постійне зберігання до Львова.
Аналогічно, завдяки дарункам художників, колекцію із майже двохсот творів сучасних художників зібрали у Львівському палаці мистецтв. Як розповів ZAXID.NET в. о. директора Палацу Юрій Гнатковський, практично всі художники, виставки яких відбувалися у приміщенні Палацу, дарували закладу по одній роботі. Відтак, попри те, що коштів на закупівлю експонатів Палацу мистецтв не виділяють взагалі, за останні роки тут назбиралося близько 180 картин сучасного мистецтва.
«Зараз ми проводимо інвентаризацію цих творів і в майбутньому плануємо виставляти їх, - каже Юрій Гнатковський, - хочемо експонувати ці роботи за кордоном, а натомість привозити твори тамтешніх художників. Я вже написав листи до Австрії, Естонії, Литви, Греції та Польщі з відповідними пропозиціями».
Роками держава не поповнювала і фондів музею ім. Соломії Крушельницької. Всі експонати, які туди надходили за останні роки, потрапили у музей виключно завдяки ініціативі приватних осіб. Так, приміром, на початку цього року музейний фонд отримав у дарунок архів із півтори тисячі експонатів музикознавця та журналіста Михайла Головащенка, який у 1978-1979 роках видав двотомник, присвячений видатній українській співачці.
У музеї етнографії та художнього промислу НАН України збірку поповнюють завдяки щорічним експедиціям Україною, а також традиційним дарункам. Так, свою колекцію кахлів музеєві презентував Петро Лінинський, кераміку і малярство на склі - Іван Сколоздра. "Більшість поповнень - це подарунки, - каже ZAXID.NET директор музею етнографії Роман Чмелик. - Адже на закупівлю маємо не так уже й багато, значно менше, ніж хотілося б".
Мізерні кошти, за словами директора Львівського музею історії релігії Зоряни Білик, виділяють на придбання експонатів і цьому закладу.
"Інколи в антикварних крамницях можна зустріти дуже цікаві речі, які б могли поповнити нашу колекцію, але вони коштують дорого, таких коштів на придбання у музею немає. Аби купити хоча б щось, мусимо шукати людей, які допоможуть, зацікавлювати їх у цьому. Але, все ж, це фрагментарні речі. Якщо говорити про стратегію розвитку музею, планування експонатів, то у головах науковців вона існує. Вони чітко знають, чого бракує, але придбати цього ми зазвичай не можемо", - каже Зоряна Білик.
А от фонди Львівського історичного музею поповнюють здебільшого завдяки конфіскату. Держава на придбання нових творів мистецтва цього року виділила музеєві 25 тис. грн. Як розповів ZAXID.NET заступник директора Львівського історичного музею Сергій Богданов, цих коштів вистачить мало на що. Принаймні, запевняє він, за них не купиш жодного мистецького шедевра. Тож експозиції поповнюють зазвичай завдяки тим предметам мистецтва, які вилучають на митниці як контрабанду, а потім рішенням суду передають у власність держави, а вже держава віддає їх історичному музеєві.
«Серед них є справді цікаві предмети, є рідкісні, але шедеврів немає, - каже Сергій Богданов. - На них потрібно багато грошей, у нас стільки нема. Музеї Західної Європи та Росії поповнюють завдяки аукціонам, там на це виділяють кошти, а у нас - скрутно. І меценати зовсім не допомагають. Поки вибори, то вони є, а потім ситуація змінюється. Весь патріотизм закінчується, коли мова заходить про гаманець».
Через те, що держава закрила очі на сучасну українську культуру, музейники прогнозують утворення "білих плям" в історії сучасного мистецтва уже за 30-50 років.
«Оскільки зараз не можемо поповнити фонди творами сучасного мистецтва, це станеться однозначно, - каже Ігор Кожан. - Сьогодні ця проблема не помітна, бо ми бачимо сучасні твори - митці продукують їх зараз. А от за 50 років, коли дослідники почнуть вивчати цей період, виникне справжня проблема, адже їм не буде за чим його відслідковувати».
Про те, що через відсутність нормального фінансування на закупівлю експонатів постраждають не лише художники, а й історія мистецтва, говорить і голова львівського відділення Національної спілки художників України Олег Микита. За його словами, нині все, що може виділили Україна на закупівлю творів, - це сума, еквівалентна вартості, умовно кажучи, полотна, підрамника і фарб.
«Це неправильна політика, співпраця між митцями, музеями і державою мала б бути тісніша і продуктивніша, але наразі нашими пропозиціями нехтують», - розповідає пан Микита.
Як змінити ситуацію і вийти із зачарованого кола - однозначно не може сказати ніхто. Тож наразі у музеях наводять приклади цивілізованих країн, які мають програми закупівлі мистецьких творів у галереї та музеї, сподіваються на чергові подарунки від художників, колекціонерів та меценатів і вже традиційно, без надії бути почутими, нарікають на байдужість держави.
Фото зі сайту www.1723.ru