Костянтин Грищенко минулого четверга відсвяткував свій п’ятдесят сьомий День народження. Кар’єрний дипломат перебуває на чолі українського зовнішньополітичного відомства з 11 березня цього року. Цю посаду він обіймав ще з 2003-го до 2005-го року, аж поки не відбулася зміна влади. Грищенко навчався в Московському державному інституті міжнародних відносин, він набирався досвіду, працюючи в ООН у Нью-Йорку, потім – послом у країнах Бенілюксу, у Вашингтоні та Москві.
Український міністр закордонних справ Костянтин Грищенко вихваляє Європейську Унії, та водночас не бажає дратувати Кремль. В інтерв’ю газеті він запевнив, що чинний уряд ніколи не вступить до військового альянсу, ні до якогось регіонального, ні також до НАТО. Водночас Грищенко зазначив, що Україна розраховуємо на Німеччину, коли мова заходить про зближення з ЄУ, а Німеччина може розраховувати на Україну, коли мова йде про Росію.
DIE WELT: Ви тільки щойно їздили до Брюсселю. Навіщо?
Костянтин Грищенко: Ми зацікавлені у тому, щоб вибудувати добрі відносини як з Європейською Унією, так і з Росією. Ми дуже зацікавлені в запроваджені для наших громадян безвізового режиму в країнах Шенґену і створенні зони вільної торгівлі з Європейською Унією.
DIE WELT: Чи тема про бажану для Києва зону вільної торгівлі з ЄУ стала предметом розмов?
Костянтин Грищенко: Ні, це питання треба буде узгодити для майбутніх переговорів.
DIE WELT: Утім тоді ви не зможете створювати інших митних союзів, зокрема з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Ви не можете мати і те, й інше ...
Костянтин Грищенко: Це так само зрозуміло, як і те, що щоранку сходитиме сонце. Звичайно, ми говоримо нашим російським друзям, що ми прагнемо до тіснішої економічної співпраці з ЄУ. Але, оскільки ми вже є членами Світової Організації Торгівлі, а Москва – ще ні, то наші російські друзі не були б у великому захопленні, якби вся торгівля з Європою в майбутньому здійснювалася б виключно через наші кордони, з нашими митними зборами. Ми бажаємо встановлення гнучких правових рамок для економічних відносин з нашими сусідами. Проте, Європа була і залишається нашим пріоритетним партнером. Київ сьогодні настільки ж європейський, як і Берлін.
DIE WELT: Але політичне спрямування Вашого уряду, як мені здається, дуже виразно йде в іншому напрямку: до Росії ...
Костянтин Грищенко: Це не так. Ми рухаємося в бік Росії не швидше, ніж, приміром, німці. Ми радше намагаємося йти в ногу з Берліном. Франція також наближається швидкими темпами до Росії. Утім, зв’язки між Україною і Росією є тіснішими, виходячи з історичного, економічного та людського аспектів. Тож цим не слід ігнорувати. Попередній уряд у Києві інструменталізував цей природний зв’язку з ворожими намірами проти Росії, називаючи це патріотизмом. Це все одно, як би ти, встаючи вранці, піднімав камінь і жбурляв його в око свого сусіда. Тільки в нашому випадку сусід – це великий ведмідь.
DIE WELT: Як далеко сягає ця дружба у сфері газової співпраці й управлінні системою газогонів? Чи дійде справа до повного злиття?
Костянтин Грищенко: Ми віримо, що пропорція зберігатиметься у співвідношенні пів-на-пів, тобто таким був би поділ акційної участі й прав голосу. Але росіяни не вірять в це, на жаль. Ми хотіли б, щоб наші транспортні активно використовувались для того, щоб транспортувати газ із Центральної Азії до Європи. Але нам потрібно переконати російську сторону, що встановлення прозоріших і паритетних правил торгівлі є вигідним для обох сторін, а також, що так званий проекту "Південний потік" (запланована побудова російсько-італійського газогону, який проляже дном Чорного моря – редактор ) є абсолютно непотрібним і занадто коштовним – 20 млрд. доларів США. Частини цієї суми було б достатньо, щоб підняти пропускну спроможність української системи трубопроводів до необхідного рівня: від 120 мільярдів кубічних метрів газу на рік до 180 мільярдів.
DIE WELT: Побалакаймо тепер про оборонну політику, про відносини Києва з НАТО, а особливо про форсовану Сполученими Штатами систему протиракетного захисту.
Костянтин Грищенко: Найкраще було б, якби Росія і НАТО співпрацюють в цій області. Президент Росії Дмітрій Медвєдєв висловив свою волю діяти в цьому напрямку. Необхідно ще з’ясувати технічні питання. Нам ще потрібна серйозна допомога у інформаційно-пропагандистській роботі. Утім, одне питання повинне бути цілком зрозумілим: наш уряд ніколи не вступить до військового альянсу, ні до якогось регіонального, ні також до НАТО. Оскільки проти такого розвитку подій виступає більшість населення України. У нас було в минулому багато проблем з Росією із-за цього. Попередні уряди хотіли вступити до НАТО, проте не отримали відповідної пропозиції щодо членства. У той же час постраждали відносини з Москвою. Ми співпрацюємо з НАТО, наприклад в Афганістані, але ми не плануємо набувати членства.
DIE WELT: Ви хочете сказати, що уряд на чолі з Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко обдурили український народ?
Костянтин Грищенко: 2009-го року, після газової суперечки, яка змусила і нас, і Європу померзнути майже два тижні, тодішній український прем’єр-міністр Юлія Тимошенко підписала в Москві договір, який цілковито суперечив національним інтересам України. Кабальний договір, який нас змушував до регулярних великих платежів та ще й у період економічної кризи. Ця угода абсолютно не вписувалася в загатну ситуацію на газовому ринку, зокрема, ігнорувала актуальні контракти з Німеччиною. Від цього договору ми страждаємо ще й донині. Це було величезним зловживанням довірою.
DIE WELT: Чи може Німеччина стати для України не менш важливим мостом до Європейської Унії, ніж, приміром, Україна є мостом до Росії?
Костянтин Грищенко: Німеччина є для нас важливим партнером. Водночас наше партнерство з Росією може стати козирем у відносинах між Берліном і Москвою. Ми розраховуємо на Німеччину, коли мова заходить про зближення з ЄУ, Німеччина може розраховувати на нас, коли мова йде про Росію. Я думаю, що ми потрібні один одному.
Інтерв’ю провів: Дітріх Алєксандер [Dietrich Alexander]
Назва оригіналу: : "Die Ukraine wird niemals einem militärischen Bündnis beitreten"
Джерело: Die Welt. 01.11.2010
Зреферовано zgroup