Під час перебудови магазину «Океан» на вул. Володимира Великого у Львові 18 липня зруйнували відому мозаїку з рибами. Замість заявленої реконструкції нові власники повністю зруйнували будівлю. Частину фасадної стіни, прикрашену мозаїкою, тривалий час не чіпали, однак врешті знищили і її.
Автором мозаїки був відомий львівський художник Володимир Патик. Знищення цього артефакту викликало значний суспільний резонанс і звинувачення в бік посадовців мерії. Син Володимира Патика зібрав прес-конференцію, де звинуватив міських чиновників у неналежному виконанні обов'язків щодо захисту цінної мистецької спадщини.
Претензії Остапа Патика та інших учасників прес-конференції стосувалися головного архітектора Львова Юліана Чаплінського, начальниці управління охорони історичного середовища Лілії Онищенко та членів виконкому Львівської міськради, які надавали дозвіл на реконструцію будівлі магазину.
Тож після скандального знесення мозаїки сформувався типовий трикутник конфліктної ситуації: забудовник, який безпосередньо зруйнував будівлю «Океану», мерія, яка її не вберегла, та обурена громадськість, що виступає з позиції обвинувача.
Хто винен?
Під час брифінгу власник будівлі Володимир Швед заявив, що мозаїку просто тимчасово демонтували, щоб перенести її на кілька метрів. У такий спосіб бізнесмен нібито хотів збільшити обсяг торгової площі магазину. Однак слова Володимира Шведа про тимчасовий демонтаж не витримують жодної критики. Фрагменти та залишки мозаїки вказують на те, що її навмисно зрізали у досить грубий спосіб.
За кілька місяців до цього власники будівлі зруйнували всі перекриття та стіни магазину, однак тривалий час не чіпали саму мозаїку. Ще на етапі отримання в мерії дозволів на реконструкцію «Океану» бізнесмен Володимир Швед та архітектор проекту Сергій Іванов-Костецький запевнили головного архітектора Львова Юліана Чаплінського, що мозаїку під час реконструкції збережуть. Вони подали відповідну проектну документацію та візуалізації проекту, які передбачали збереження мозаїки. Управління архітектури та урбаністики ЛМР видало Володимирові Шведу містобудівні умови та обмеження на реконструкцію, а виконком ЛМР закріпив їх окремим рішенням.
При цьому міські чиновники необачно запевнили громаду, що забудовник збереже мозаїку. Сумнівну репутацію Володимира Шведа, якого до цього неодноразово штрафували за порушення при переплануванні історичних будівель, до уваги чомусь не взяли.
Врешті «рибок» авторства Володимира Патика знищили. Обурена громадськість почала цікавитись, чому збереження мозаїки не вказали окремим пунктом у рішенні виконкому чи містобудівних умовах і обмеженнях. Відповідь полягає в тому, що будівля магазину «Океан» авторства архітекторів Ярослава Мастила і Василя Каменьщика не була внесена до реєстру пам'яток архітектури і не перебувала під охороною.
Місце зруйнованого магазину «Океан» (фото Андрія Поліковського)
У Львові взагалі не прийнято вносити до реєстру пам'яток об'єкти радянського часу. Тож з юридичної точки зору, забудовник мав право перебудовувати будівлю «Океану» на власний розсуд. Та окрім юридичного аспекту має значення також емоційний аспект ситуації. У випадку з мозаїкою «Океану» він і став визначальним.
Захисна стратегія мерії полягала в тому, щоб якнайшвидше відмежуватися від бізнесмена-вандала. Наступного дня після знищення мозаїки фірмі Володимира Шведа скасували дозвіл на реконструкцію. Прозвучали також наміри розірвати договір оренди ділянки, яка перебуває в комунальній власності. Мерія заявляє, що забудовник її підло обдурив. Депутат міської ради Андрій Шевців навіть створив графіті «ШВЕД БРЕХУН» на паркані біля руїни «Океану».
Активісти поливають символічною кров'ю місце зруйнованої мозаїки (фото Андрія Поліковського)
Реакція обуреної громадськості теж була сповнена інфантильних та ексцентричних ноток. Наприклад, лунали сповнені пафосу заяви про те, що жовто-сині барви мозаїки символізували повернення українського Львова у 1970-х роках, хоча насправді домінуючими кольорами панно «Океан та риби» були синій, зелений і червоний. Активісти також принесли на місце знищеної мозаїки похоронні вінки і вилили на це місце символічну червону рідину.
Як з цим далі жити?
Попри весь негативний багаж цього конфлікту, знищення мозаїки «Океану» може стати точкою відліку ініціативи збереження післявоєнних архітектурних об'єктів у Львові. Список цих об'єктів потребує обговорення в фахових, експертних колах. Досі у Львові намагалися послідовно стирати сліди радянської історії з топографії міста.
Майбутнє самого магазину «Океан» або ж місця, де він донедавна був розташований, поки що залишається невідомим. Мер Львова Андрій Садовий заявив, що доленосне рішення прийме громада, і анонсував серію круглих столів на тему «Океану» та його мозаїки. Одним із варіантів, які вже публічно прозвучали, стало створення громадського простору на місці знесеного магазину.
Однак досі невідомо, як буде поводитися власник зруйнованої будівлі Володимир Швед. Його обіцянкам про наміри відновити мозаїку тепер навряд чи хтось повірить. Цілком імовірно, що забудовник оскаржить у суді скасування дозволів на реконструкцію, щоб продовжити будівництво. Врешті ніщо не заважає бізнесменові далі вести самовільне будівництво без жодних дозволів, що ще більше розпалить конфлікт навколо знищеної мозаїки.