Цього тижня у світі відбулися дві цікаві події, які безпосередньо пов’язані з війною Росії проти України і здатні певним чином вплинути на її хід. Ідеться про візит російського президента Владіміра Путіна до Ірану та про четверту зустріч країн-членів умовної антипутінської коаліції у форматі «Рамштайн», тобто Ukraine Defense Contact Group.
Спершу про іранський вояж шефа Кремля. Для нього це була, окрім усього (а можливо й передовсім), чергова спроба пробити створене навколо нього кільце міжнародної ізоляції. Адже в Тегерані Путін зустрічався не лише з президентом Ірану Ібрагімом Раїсі, а й з президентом Туреччини – Реджепом Таїпом Ердоганом.
Ще зустрічі не почалися, а багато журналістів, які висвітлювали тегеранський візит Путіна, звернули увагу на його проблеми зі здоров’ям. Передовсім було чітко видно, як Путін ледь не впав, сходячи з літака, а потім шкутильгав, ідучи від трапу літака до автомобіля посольства. По-друге, журналісти зауважили, що Путін не рухає правою рукою. Тож навіть не привітав належно осіб, які його зустрічали на летовищі. Але не впадаймо в надмірний оптимізм, бо вже давно ходили чутки, що Путін однією ногою в могилі, а він, немов вампір, щоразу оживає.
Відомо, що головною темою перемовин російського гостя з іранським керівництвом були безпілотники. Дивно чи не так, досі росіяни повсюдно нахвалялися своїми військовими дронами, різними там «орланами», «оріонами», «заставами», «форпостами» тощо. Стверджували, що вони в них найкращі, «аналагавнєт», а головне – недосяжні для української зброї.
Виявилось, що це, м’яко кажучи, не зовсім відповідає дійсності. Втрати російських безпілотників на фронті настільки критичні, що довелося самому Путіну їхати з «челобитною» до Тегерану випрошувати дронів тамтешнього виробництва. Очевидно, йдеться про безпілотники типу «Шахід». Але чи Кремль їх отримає – велике питання. Іран, хай там що, прагне виправити своє становище країни-парії на міжнародній арені, а тому не поспішає кооперуватися з державою, яка нещодавно стала рекордсменом за кількістю накладених на неї санкцій. Принаймні міністр закордонних справ Ірану Хосейн-Амір Абдоллахіан запевнив, що його країна не збирається постачати зброю Росії.
Тож Тегаран аж ніяк не поспішає стати союзником Москви. Тим паче, що Державний департамент США недвозначно попередив іранську владу, що якщо вона надасть росіянам дрони, то наразиться на додаткові санкції.
Не надто вдалою для Путіна стала його тегеранська зустріч з Ердоганом. Почалася з того, що російський лідер мусив чекати на свого турецького колегу, нервово похитуючись і переминаючись з ноги на ногу. Нагадаємо, що досі саме Путін дозволяв собі запізнюватися на зустрічі, причому робив це радше навмисно, щоб продемонструвати свою зверхність. Але навіть проявлене терпіння не допомогло Путіну схилити Ердогана на свій бік ні в питанні Сирії, де в країн діаметрально протилежні інтереси, ні в українському питанні, де Анкара виступає модератором у розв’язанні проблеми з поставками українського зерна. Ердоган дав зрозуміти своєму візаві, що має намір вирішувати сирійське питання по-своєму, не особливо зважаючи на інтереси Росії в цьому регіоні. А щодо українського зерна, то, знову ж таки, турецький лідер порекомендував Путіну поступитися і припинити блокування морських шляхів.
Загалом дискусія щодо експорту українського збіжжя несподівано відкриває чимраз більше цікавих деталей. От, наприклад, однією з умов, які висуває Росія, є припинення вогню на півдні України. Про що це свідчить? Передовсім про те, що російська військова машина нівроку виснажилася. Росія не здатна не те що на наступальні дії в Херсонській і Запорізькій областях, вона реально боїться за свої оборонні спроможності. Особливо на тлі того, як українська армія за допомогою американських РСЗВ HIMARS методично, один за одним знищує російські склади з амуніцією, командні пункти, авіаційні бази, системи протиповітряної оборони тощо. В інтернеті з’являється чимраз більше відеороликів переляканих російських вояків, які скаржаться на актуальну вкрай прикру ситуацію.
Але чи здатна Україна на потужну контрнаступальну операцію? Наразі ще ні – бракує наступальної вогневої потуги. Такий стан справ може виправити активніше й системніше забезпечення нашої армії відповідною західною військовою технікою. Саме це питання обговорювали на «Рамштайні-4» 20 липня. Чи вдалося розв’язати цю проблему?
Міністр оборони Олексій Резніков натякає, що так, хоча й не відкриває всіх деталей досягнутої домовленості. «За домовленістю з колегами, тримаємо інтригу щодо левової частки діючих та нових пакетів допомоги, які включають постачання озброєнь, амуніції, тренування наших воїнів та багато іншого. Спочатку їх відчує ворог на полі бою. Позитивним сигналом зустрічі є нові зобов’язання партнерів. Які стосуються і суші, і моря, і неба», – написав він на своїй сторінці у Facebook.
Що ж, натяк обнадійливий, тим більше, що одну деталь Резніков таки відкрив: «В черговому пакеті допомоги від США, який планується оголосити цього тижня, серед іншого, будуть 4 системи М142 HIMARS, які вже впливають на хід бойових дій».
«Рамштайн-4» був цікавим, зокрема, тим, що на ньому українська сторона звітувала про використання наданої їй західної бойової техніки. За твердженням нашого міністра, західні партнери були не просто задоволені тим, як українські вояки використовують їхню зброю, а «висловили захоплення майстерністю наших воїнів». Передовсім ідеться про використання в боях артилерійських систем та обстріл стратегічних об’єктів у тилу ворога за допомогою HIMARS.
Головне, що було декларовано на зустрічі, де зібралося 50 країн-партнерів з усіх континентів (окрім, звісно, Антарктиди), що жодної «втоми» від війни в Україні немає. «Є розуміння, що на кону не Україна, а безпека всієї Європи», – запевнив Резніков.
Є також розуміння Заходу, що зволікати з деокупацією українських земель не можна, оскільки Росія активно готує їхню анексію. Причому не особливо це й приховує.
«Зараз географія інша. Це далеко не тільки “ДНР” і “ЛНР”, це ще й Херсонська область, Запорізька область та низка інших територій. І цей процес триває. Причому триває послідовно і наполегливо. У міру того, як Захід ось у такій, я б сказав, безсилій люті чи в бажанні максимально посилити ситуацію, накачує Україну все більш далекобійною зброєю, ці HIMARS, начебто там уже Резніков чи хтось у них хвалиться, що вже 300-кілометрові боєприпаси вони отримали, ну, значить, завдання географічні відсуватимуться від нинішньої лінії ще далі», – заявив міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров в інтерв'ю російським пропагандистським ЗМІ. І цими словами глава російського зовнішньополітичного відомства лише видав страхи Кремля, які щодня посилюються.