Демидівка – невеличке смт на Рівненщині з приблизно двома тисячами населення. Кілька десятиліть тому на околиці селища працював молокозавод. Згодом двір підприємства заріс чагарниками, місцеві приходили сюди збирати абрикоси й підгодовувати безпритульних собак. Будівлі на території молокозаводу розвалювалися, і частину стін люди розібрали на цеглу. Однак тепер на цьому місці майорять синьо-жовті прапори, а у повітрі шириться аромат щойно обсмаженої кави. Саме тут після початку повномасштабного російського вторгнення відновила роботу київська компанія Royal Life, яка обсмажує каву.
ZAXID.NET відвідав кавове підприємство та розповідає про релокацію під обстрілами, інвестиції під час війни та віру в розвиток Демидівки.
«Вперше обсмажили каву сім років тому»
Засновник та керівник Royal Life 34-річний Петро Філіпчук родом з Демидівки. Уже понад 10 років чоловік працює в кавовому бізнесі. Приблизно з 20 років Петро почав працювати в Києві як помічник майстра з ремонту кавомашин. Зараз Royal Life – це сімейний бізнес.
«Вчився і почав ремонтувати сам. Потім клієнти питали, чи не можу продати їм кавомашину або дати в оренду. Тоді я знайшов, де придбати, ремонтував і продавав. Майже всі, з ким працював, запитували, чи не продаю каву в зернах. Я подумав, що дійсно дуже класно, коли сам обсмажуєш каву, і знайшов компанію, в якої почав купувати зерна. Це було у листопаді 2016 року. Тоді ми могли обсмажувати 4 тонни на місяць. Ми – це я і моя дружина Ірина», – розповідає Петро Філіпчук.
До 2022 року підприємство розташовувалося у столиці. Петро говорить, що важко було знайти велику будівлю, яка б підходила для обсмаження кави. Компанія Royal Life кілька разів була змушена переїжджати, щоб не чинити дискомфорту киянам, які мешкали неподалік виробництва.
«Коли кава обсмажується, то є дим і сильний запах. Коли людина чує це один чи два рази, то це може й сподобатися, але щодня – дратує. У Києві для виробництва орендували приміщення 200 м2. Зараз, у Демидівці, лише один наш склад зеленої продукції – 400 м2. Тому збирали гроші, і влітку 2021 року придбали 50 соток землі в Гостомелі, якраз недалеко від аеропорту. Загалом там 2200 м2 площі приміщень. Завершили ремонт і готувалися в березні-квітні заїжджати», – пригадує Петро Філіпчук.
«Однозначно Демидівка»
У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, на роботу з 30 людей, які працювали тоді в Royal Life, вийшли двоє. Петро не знав, що робити, і почав розвозити каву клієнтам. Отямився, коли побачив російські танки.
«Моя дружина Ірина – з Костополя на Рівненщині. Вона просила їхати туди до її батьків. Ми 25 лютого сіли в авто й виїхали з Києва. Вся дорога була наче апокаліпсис: купа машин, багато людей йдуть пішки, АЗС закриті, палива нема, гроші втратили цінність. Ми їхали до Рівного 12 годин. Я не розумів, як раптово все так змінилося. Кілька днів тому у мене ще було нормальне життя: сім'я, клієнти, зустрічі, дегустації», – говорить чоловік.
Приблизно тиждень він пробув у Костополі. На той час росіяни облаштували собі штаб у нових приміщеннях Royal Life в Гостомелі. Однак все обладнання і кава були ще в Києві: на складі зберігалося 40 тонн зеленої кави, п'ять тонн обсмаженої, дві тисячі кавомашин, комп'ютери тощо. Петро вирішив ризикнути й потрапити до Києва.
«Уже хотів їхати, але побачив у новинах, що дорогу, якою зазвичай їжджу в районі Макарова, розстрілюють. У мене є друг Ярослав. Він місцевий і знає всі стежки й дороги в Гостомелі, Бородянці й Бучі. Ярослав взяв кілька моїх машин і організував підвіз медикаментів і продуктів. Машини, звісно, були понищені, але це точно комусь врятувало життя. І от Ярослав розказав мені, як їхати через Білу Церкву. Ця дорога не прострілювалася, і таки вдалося потрапити в Київ. Дружина мені не раз казала, чи воно того вартує. Але в мене все було з розумом, прораховано», – каже Петро.
Підприємець з друзями й колегами під вибухи почав релокувати бізнес. Вони кілька разів, коли все ще йшли важкі бої за Бородянку, Гостомель та Ірпінь, перевозили обладнання й каву. Паралельно Петро Філіпчук у Демидівці готував все, щоб якнайшвидше запустити Royal Life.
«У мене не було питання, куди все перевозити. Демидівка – і це однозначно. Хтось спитав у нас, чи допомагають рідні стіни. Я звідси родом, тому так, точно допомагають», – каже підприємець.
На новій локації кавового підприємства у Гостомелі окупанти прожили п'ять тижнів. Охоронцю, який постійно був на території Royal Life, вдалось вижити. Росіяни у перший день окупації вбили двох охоронців із сусідніх виробництв.
«В одному з приміщень був замінований диван. Ми біля нього ходили й не знали цього. Росіяни розстрілювати двері й вікна, лишили купу своїх речей, сміття. Але дуже був неприємним факт, коли з кожним моїм приїздом в деокупований Гостомель на підприємстві ставало матеріальних цінностей все менше. Я розумів, що це мародерство. Ми безпосередньо їх зловили за руку, але воєнний час, в людини автомат… Нічого не зробиш», – каже Петро Філіпчук.
Чоловік розповідає, що зробив на підприємстві в Гостомелі реконструкцію. Проте немає охочих викупити чи орендувати ділянку: люди бояться інвестувати в Київщину.
«Хочу продати ділянку в Гостомелі й ці гроші інвестувати в Демидівку. Маю багато різних цікавих варіантів, що можна робити. Вважаю, що тут якраз дуже економічно сприятливий регіон. Тут багато варіантів для розвитку та співпраці з різним бізнесом», – переконаний підприємець.
«Найгарніше, коли вивантажують обсмажену каву»
На початку повномасштабного вторгнення не було гарантії, чи в Демидівці все буде спокійно. Знайомі Петра перепитували його, чи він не випробовує долю вдруге і чи не боїться наступу з Білорусі.
Локація старого молокозаводу якнайкраще підходила для Royal Life, оскільки тут достатньо площі й поблизу немає помешкань. Територія підприємства є приватною власністю, але частина землі – в оренді держави.
«Оренду ніхто не сплачує, там наросла пеня. Щоб купити приміщення, є обмеження. Якщо штрафи не сплачені, то не переоформиш. треба все оплатити. Чоловік, який мав 51% акцій, помер за рік до війни, а його дружина не набула права власності. Об'єкт не мав матеріальної цінності. Це по факту був лише напіврозвалений цех. Панелі похилилися, люди цеглу розносили, світла й газу не було. Я знайшов дружину власника. Вона не хотіла нічого переоформляти, бо не мала грошей на штрафи та нотаріуса. Я погодився все оплатити. Зрозуміло, що, коли я даю гроші на переоформлення, то точно придбаю територію. Вона погодилася», – пригадує Петро.
Біля входу на підприємство є кав'ярня, яка працює з 1 жовтня 2022 року. Впродовж усього дня біля неї зупиняються автомобілі, автобуси, велосипеди, пішки йдуть місцеві. Петро каже, що кав'ярню мусили облаштувати, щоб заспокоїти цікавість людей.
«Можу сказати, що в Демидівці вже пішов культ кави. Люди йдуть випити свіжої кави не вдома. Раніше хлопці й дівчата йшли на пиво, а зараз на каву. Демидівчани з перших днів дуже сильно цікавилися. Люди сюди просто ломилися, тут не було воріт і охорони. Вони приходили й хотіли купити каву й подивитися. Це дуже сильно відволікало. Ми не займалися роздрібною торгівлею, але вирішили щось придумати, щоб вони кидали якір біля воріт і далі не йшли. І моя сестра Аня запропонувала зробити кав'ярню», – сміється Петро.
Квіти на ягоди на території підприємства (Фото ZAXID.NET)
На території виробництва ростуть троянди, лохина та малина. Чоловік веде до нового цеху, який облаштували лише кілька днів тому. Підприємець каже, що це приміщення є основою основ і запускає всі інші процеси на підприємстві. Виробництво працює шість днів на тиждень, починаючи з 6:00. Тут є все для обсмаження, охолодження та очищення кави. У великому приміщенні стоять два ростери – обладнання для обсмаження кави. Навпроти них мішки зі вже обсмаженою кавою та ще зеленою. Royal Life купує її у фермерів з В'єтнаму, Бразилії, Мексики, Колумбії, Папуа Нової Гвінеї, Індії та Гватемали. Один з ростерів підприємство придбало нещодавно під безвідсотковий кредит.
Вивантаження обсмаженої кави (Фото ZAXID.NET)
«Тут обсмажується кава, яка коштує 200-600 грн за кілограм. Засипаємо каву в бункер, потім все потрапляє у барабан. Там всередині +200°C. Найцікавіше й найгарніше, коли вивантажують обсмажену каву. Бачите, як кава змінює забарвлення, робиться золотава? Потім її охолоджують, бо інакше може загорітися. Інший ростер трохи старіший, йому років 5-6», – каже Петро.
Цех, де обсмажують каву (Фото ZAXID.NET)
В іншому приміщенні стоїть ростер для обсмаження кави відбірних сортів, вартість яких стартує від тисячі гривень за кілограм. Петро говорить, що це все загальний великий цех, але для особливої кави окреме приміщення.
Далі підприємець веде на найцінніше приміщення, яке є на виробництві. Це склад зеленої кави. Петро показує величезний мішок і каже, що в ньому й не найдорожча кава, але коштує 4 долари за кілограм. Вартість найдорожчої може сягати 25-30 доларів за кілограм.
Склад зеленої кави (Фото ZAXID.NET)
Після обсмаження й очищення кава потрапляє в цех фасування. Royal Life на замовлення клієнтів робить індивідуальне пакування.
«Є приблизно 70 моносортів цієї кави. Крім цього, каву можна по-різному обсмажити – темніше, світліше. Також ці 70 сортів кави можна по різному поєднати між собою. Або ж навіть ароматизувати. Ще у нас є більше 30 чаїв. Також тут зберігається цукор в стіках, стаканчики й всі супровідні матеріали до кави», – розповідає підприємець.
Цех фасування, СТО та столярна майстерня (Фото ZAXID.NET)
Навпроти цеху є маленька станція технічного обслуговування, яку запустили цьогоріч у лютому. Вона потрібна для 12 автомобілів, які є на балансі Royal Life. Ними компанія доставляє продукцію клієнтам. Петро Філіпчук пояснює, що велика частина витрат – це ремонт транспорту, але вони зменшуються, коли можна ремонтувати самостійно.
Інший проект виробництва – це міні-столярний цех. Раніше на цьому місці був гараж. Частину його відремонтували, і тут вже працюють майстри, а частину добудовують. Згодом планують запустити склад для зберігання пиломатеріалів та камеру фарбування. Також спеціально для майбутніх меблів на території кавового підприємства вирощують павловнію – це дерево, яке здатне вирости за 7-9 років.
«Здавалося, який стосунок столярка має до кави. Коли хтось відкрив кав'ярню чи магазин, то потрібні меблі. Ми самотужки зробили свої три кав'ярні й зекономили купу грошей. Це кав'ярні в Києві, Луцьку й Демидівці, але ми плануємо відкривати ще, шукаємо партнерів», – пояснює Петро Філіпчук.
Окреме приміщення облаштували для поліграфії, де шовкотрафаретним друком наносять написи та емблему. Цю будівлю також планують розширити.
Далі Петро Філіпчук показує склад кавоварок та майстерню. Техніка приїжджає з Європи з певними дефектами, її тут відновлюють і тестують.
Майстерня ремонту кавомашин, склад та поліграфічний цех (Фото ZAXID.NET)
«Працювати головою і креативити не було багато охочих»
Станом на початок повномасштабного вторгнення у Royal Life було приблизно 30 працівників. До Демидівки переїхали вісім членів кавової команди з сім'ями.
«Когось поселили в моїй старій дідівській хаті, когось в батьківській. Люди працювали, але коли стало спокійніше, то почали повертатися додому. З тих, хто обсмажував каву, тут з сім'ями лишилися лише Віталік і Саша. Хлопці пускають тут коріння. Також у нас є Настя з Енергодара. Вона бариста у кав'ярні в Луцьку. У кав'ярні в Демидівці працює Аліса з Херсона, яка переїхала з чоловіком і дитиною. Є ще Олег з Миколаївської області, який ремонтує кавоварки. Тут працював його кум, але повернувся додому. Тиждень тому він загинув від обстрілів. Йому було років 20, молодий хлопець. Я просив його не їхати», – розповідає Петро Філіпчук.
Він каже, що до людей, які евакуювалися, демидівчани приязні й відкриті. Немає зверхнього чи зневажливого ставлення. З самого початку роботи релокованого підприємства до виробництва залучили місцевих. Станом на червень тут працювали понад 60 людей. До кінця року Royal Life планує забезпечити роботою ще кілька десятків працівників.
«По Демидівці пішла мода говорити, що той, хто працює на каві, багатий. Гроші, є, але всі заробляють по-різному. Наприклад, будівельники мають ставку, а, скажімо, менеджерам платимо 5% від каси. Не прибутку, а каси. Все показуємо і всього вчимо. Перших півроку був великий потік кадрів. Мене дивує, але більшість людей приходять і щось копати, носити чи фасувати. А щоб працювати головою і креативити, то не було багато охочих. Тому так, брак кадрів ми відчували. Зараз у нас п'ять вакансій менеджера з торгівлі», – зазначив Петро Філіпчук.
Чоловік пояснює, що для Royal Life потрібна мотивована людина, яка вміє спілкуватися. Жодних обмежень немає. Він розповідає про двох місцевих дівчат, одній з яких 18 років, а іншій 19, які прийшли працювати менеджерками. Вони нещодавно встановили рекорд із заробленої суми за місяць – одна отримала 27 тисяч. Крім цього, одній з дівчат вдалося отримати грант на відкриття фірмового магазину Royal Life у Луцьку. Петро Філіпчук радіє і каже, що задоволений такими плодами роботи.
Шалений темп
Станом на червень реконструкція та будівництво обійшлося для компанії у понад 15 млн грн. Частина з них гранти, а частина – безвідсоткові кредити на час воєнного стану. Чоловік усміхається і додає, що ще в нього є класні друзі.
«Лише в реконструкцію електропідстанції інвестував 150 тис. грн. На газифікацію ще півмільйона. Ми все-все рахували, і до першого липня вже перевалило за 15 мільйонів гривень. Є дуже багато процесів, які здешевлюють продукт. Ми стаємо більш конкурентоздатними», – каже підприємець.
Наразі Royal Life обсмажує і продає більше кави, ніж до 2022 року. До початку повномасштабної війни рекорд становив 29 тонн на місяць. У Демидівці компанія встановила новий – 48 тонн.
«За перший місяць роботи тут ми продали понад 500 кг. У квітні було 2 тонни. Підприємство шалено розвивається. Хтось навіть каже, що війна пішла нам на користь. Проте все пізнається в порівнянні. Якби не було війни, ми б переїхали в Гостомель, де все було готове, у той наш величезний хаб, куди інвестували приблизно 300 тисяч доларів. Можливо, там прогрес був би більший», – розповідає Петро Філіпчук.