«У нас після Помаранчевої революції, навіть ще під час тієї передвиборчої кампанії, електорат почали загодовувати цукерками. Електорату не кажуть правду, електорату брешуть, при чому під час виборів відбувається справжній аукціон брехні – хто більше наобіцяє. Ми рухаємось по спіралі від брехні до брехні – наобіцяють і не виконують, бо виконати неможливо. А тепер питання: а якщо сказати народу правду, проголосують за таких? Я думаю, ні. Воно якось приємніше цукерки їсти, ніж лікувати карієс», - про це в інтерв’ю ZAXID.NET розповіла експерт у сфері політичної та електоральної соціології, директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.
«В Україні немає багатопартійної системи, в принципі. У нас є дві більш-менш ідеологізовані партії – «Свобода» з більш-менш чітко вираженою позицією і електоратом та КПУ, яка вже давно перестала бути реально партією комуністичного спрямування, але її електорат – комуністичний. А всі інші відрізняються лише географією електорату та орієнтацією на Захід чи на Схід. Якщо порівняти з європейськими партіями, то там є чітка диференціація у ставленні до економічних питань. Якщо схематично – це ліберали і соціал-демократи, є ще лівіше – трішки комуністів. Щоправда, вони зближаються під час виборів, але все одно зрозуміло, хоч би що обіцяли ліберали, вони скорочуватимуть соціальні програми, проте можуть зменшити тиск на бізнес. Якщо соціал-демократи, то цілком зрозуміло, що вони будуть збільшувати податки і розширювати соціальні програми. Тож люди знають, за кого голосувати – є дуже зрозумілі, чіткі і реалістичні пропозиції. Це називається раціональне голосування. Наприклад, на минулих виборах в Україні була ідея зробити компас для виборця. Суть у тому, що виборець відповідає на певні питання щодо своєї позиції, а потім він натискає кнопочку, і програма йому показує, яка партія відповідає його позиції найбільше. Це типові західні проекти – це називається раціональний вибір: мої інтереси співпадають з програмою цієї партії, я буду за них голосувати. У нас цей проект був абсолютно нереалізований, бо ми звернулись до наших партій і ніхто жодних конкретний відповідей ні на що не дав. Якщо подивитись програми партій, то вони такі абстрактні, а якщо подивитись на конкретні пропозиції, то вони такі нереалістичні. Раціональний вибір у нас неможливий, бо раціональних пропозицій немає», - пояснила соціолог.
«Це пов’язано з тим, як будувались наші партії – довкола лідерів і фінансово-економічних груп. Ну це ж парадокс, що «Батьківщина» в Європі – серед ліберальних партій, а Партія регіонів – серед лівих, хоча мало б бути навпаки, але так вийшло. І здебільшого це пов’язано з тим, що у нас немає справжньої європейської багатопартійної системи. По-друге, з тим, що у нас після Помаранчевої революції, навіть ще під час тієї передвиборчої кампанії, електорат почали загодовувати цукерками. Електорату не кажуть правду, електорату брешуть, при чому під час виборів відбувається справжній аукціон брехні – хто більше наобіцяє. Ну який може бути раціональний вибір? Ми рухаємось по спіралі від брехні до брехні – наобіцяють і не виконують, бо виконати неможливо. А тепер питання: а якщо сказати народу правду? Про стан нашої економіки, про те, що у містах подекуди 80% зношених комунікацій, про те, наскільки у нас зношені виробничі фонди і все інше – проголосують за таких? Я думаю, ні. Воно якось приємніше цукерки їсти, ніж лікувати карієс.
За її словами, з часом цукерки приїдяться, але не для всіх: «Люди досі сподіваються. У нас дуже сильний комплекс не авторитаризму, а патерналізму. То сподівались на Ющенка, потім на Януковича, а зараз пішов процес протверезіння, але я не бачу лідерів, які могли б вести нормальний діалог з виборцем, бо не можна вести діалог, кричачи дурним голосом у мегафон. А в нас по-іншому не вміють, не звикли», - зазначила соціолог.
Читайте повне інтерв’ю з Іриною Бекешкіною на ZAXID.NET.