Під час Йосифінської касати в кінці XVIII ст. австрійська влада закрила чимало монастирів, які не виконували соціальних функцій. Так костел монастиря францисканців, що був розташований на сучасній вулиці Театральній, 15, адаптували під редутову залу. Відтак у колишній сакральній споруді почали організовувати культурно-розважальні світські заходи та інші події, що передбачали масове зібрання людей. Як використовували редутову залу, можна переглянути на картинах XIX ст., що зберігаються у Львівському історичному музеї. Про них розповіли на сторінці музею.
Військовий Франц Герстенбергер, що любив практикуватися у малярстві, деякий час проживав у Львові. На своїх акварелях він зафіксував тогочасну атмосферу Львова. Дві його роботи – «Контракти у Львові у 1806 році» і «Редута у Львові у 1805 році» – надійшли у колекцію Львівського історичного музею у 1940 році з колекції Музею князів Любомирських. На них відтворені світські події, які відбувалися в редутовій залі у Львові щороку, починаючи від свята Трьох королів – 6 січня, а з 1798 року – з 1 січня.
«Контракти були своєрідною торгово-економічною біржею, на яку з’їжджалися підприємці з Галичини та з-за кордону з метою укласти вигідну угоду, а ввечері розважитися на балах, які влаштовували з цієї нагоди. На акварелі “Контракти” зображено великий редутовий зал, який по периметру стін прикрашає довгий ажурний балкон, а зі стелі опущені кришталеві люстри. У залі велика кількість шляхтичів, які спілкуються між собою», – пояснює головна зберігачка фондів ЛІМ Світлана Хавалко.
Події на акварелі «Редута» відбуваються у тій самій залі, але вже у вечірню пору. На балконі грає оркестр, у залі зібралися жінки і чоловіки у модних нарядах.
З 1792 до 1848 року у колишньому костелі францисканців функціонував театр. Його інтер’єр відтворює акварель «Зал театру в костелі Францисканів» 1805 року. Його сцена мала вигляд довгої галереї з напівкруглими склепіннями. Зала театру на двох поверхах мала 36 лож у два яруси, 114 крісел, а також по 200 стоячих місць у партері та на галереї. Над сценою розмістили герб Австрійської імперії: чорний орел з червоним щитом, білим поясом та ініціалами імператора Франца ІІ на грудях. Праворуч – герб міста у круглому картуші. На цій картині артисти грають виставу «Медея».
Спочатку вистави ставили лише німецькою мовою. Згодом директор театру Франц Гайнріх Булла залучив до співпраці польського актора й режисера Войцеха Богуславського. У 1796–1798 роках він керував двома театрами: австрійським і польським. Театр отримав від австрійської адміністрації дозвіл ставити 40 вистав польською мовою щорічно.
Після відкриття Театру Скарбека (тепер – імені Марії Заньковецької) цей Старий або Німецький театр, як його тоді називали, виконував функцію концертної зали. Останній спектакль там відбувся 18 березня 1842 року. Будівлю театру зруйнували під час «весни народів» 1848 року.
Загалом тодішній центр Львова виглядав дещо інакше, ніж зараз. Центральним проспектом Свободи, що тоді називався Нижніми валами, протікала Полтва. Набережна була улюбленим місцем прогулянок містян. На акварелі «Прогулянка Нижніми валами у Львові у 1807 році» можна порозглядати також нині втрачені будівлі. Наприклад, на задньому плані праворуч зображений довгий двоповерховий будинок, що належав єзуїтському монастирю. З 1773 року там містилася резиденція губернаторів та Дирекція скарбу (установа, яка збирала податки). А поруч на даху костелу єзуїтів помітно вежу, яку розібрали у 1830 році. Ліворуч – той самий Францисканський костел з монастирем, що став редутовою залою.
Після знищення будівлі колишнього костелу-театру її руїни розібрали. Згодом на цій ділянці збудували школу (нині – №62).