За часів безпрецедентно тривалого керівництва Арсена Авакова МВС України перетворилося на суперпотужне відомство, у підпорядкуванні якого перебувають Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, Державна служба з надзвичайних ситуацій і Державна міграційна служба. Тобто це не просто, як раніше було, «міністерство міліції», а орган зі значно ширшими повноваженнями й можливостями, що за чисельністю може позмагатися зі Збройними силами України.
Вагомість МВС не в останню чергу визначалася і постаттю самого міністра, якого президент Володимир Зеленський публічно називав «потужним» і довго не міг знайти рівнозначної заміни «вічно тимчасовому» посадовцю. Але після нещодавньої кадрової ротації – призначення на посаду глави правоохоронного відомства нардепа Дениса Монастирського – розмови про розділення «монстра» активізувалися з новою силою. Одним із перших про це заявив лідер парламентської фракції «Слуги народу» Давид Арахамія, зазначивши, що йдеться передовсім про виведення з МВС Нацгвардії і Прикордонної служби.
Причому особливий інтерес становить саме НГУ, яку хочуть підпорядкувати особисто президентові. Певна логіка в цьому питанні є. Глава держави – водночас і Верховний Головнокомандувач Збройних сил України та відповідає за національну безпеку й оборону. Нині очільника НГУ президент призначає за поданням глави МВС, яке здійснює оперативний контроль за цим військовим формуванням із правоохоронними функціями. Виникає ситуація подвійного підпорядкування міністрові і президентові.
Переглянути це питання не раз намагалися очільники України, але зазвичай безуспішно. Президент Віктор Ющенко на піку протистояння з антикризовою коаліцією регіоналів, соціалістів і комуністів 2007 року своїм указом перепідпорядкував собі тодішні Внутрішні війська та ввів їхнього командувача до складу РНБО. Парламентарі оскаржували це рішення в Конституційному Суді, втім після деескалації політичної напруги Ющенко повернув ВВ до МВС, там, де їх «узяв».
Амбіції контролювати Нацгвардію напряму були й у Петра Порошенка, проте на заваді монополізації стояв той-таки Аваков. Тимчасом парламентарі з коаліції БПП і «Народного фронту» напрацьовували законодавчу базу, яка мала на меті розширити поліцейські повноваження НГУ і навіть надати їй контроль за видобутком корисних копалин, що було особливо актуально у світлі «бурштинової лихоманки».
Уже за часів Зеленського в законодавство намагалися протягнути норми про посилення розвідувальних можливостей гвардії. Щоправда, не як розвідувального органу, через що в медіа лунала гучна критика, а як суб’єкта розвідувального співтовариства. Окрім цього, НГУ посилювалася озброєнням, бронетехнікою й авіацією, перетворюючись на ще одну армію, хоч і менш чисельну. Тому бажання контролювати це відомство зрозуміле, тим паче в умовах політичної, зокрема й вуличної, активності, бо значною мірою саме НГУ відповідає за громадську безпеку на масових заходах.
Тривалий час цей козир використовував Аваков, демонструючи свою потужність і незамінність (іноді на межі фолу). Але після його відставки баланс у МВС може змінитися. Монастирський – член команди президента, його кандидатуру фракції «слуг» запропонував особисто Зеленський і бути таким незалежним, як Аваков, він не зможе. Та й голоси в парламенті тепер знайдуться. Хоч із 2020 року внесений Зеленським законопроєкт про пряме підпорядкування НГУ главі держави так і не змогли внести до порядку денного Ради. Показова деталь – цей документ проходив через комітет з питань правоохоронної діяльності, який донедавна очолював Монастирський.
Звісно, критики вже вбачають у цих рухах намір гаранта ще більше монополізувати владу й убезпечити себе від вуличних протестів, а також поділити між своїми ласі шматки міністерства. Інші ж аналітики, навпаки, впевнені, що метою перебування на посаді Монастирського якраз і має бути повноцінне розділення МВС, аж до повної ліквідації відомства, колишнім складовим якого вже не потрібен буде урядовий супервайзер, координатор чи куратор.
«Існування такого відомства не відповідає вимогам часу та потребам. Усі функції органів та служб, які є в міністерстві, можна виконувати без самого міністерства. Поки ми важко і повільно, але рухаємось до зменшення корупції, міністерство, можна сказати, стало її “оплотом” і максимально протистоїть змінам», – зазначає публіцист Станіслав Безушко.
Натомість у команді колишнього міністра вважають, що чинна модель ефективна, а її руйнування принесе більше шкоди, ніж користі. Та навіть за бажання й політичної волі зрушити реформи в МВС буде доволі непросто, адже розставлені кадри й вибудувані зв’язки міцно зцементували систему, обравши керованість, а не докорінні зміни.