Початок діяльності уряду Азарова ознаменувався розгортанням чергової агітаційної кампанії за потребу проведення масштабних і глибинних соціально-економічних перетворень. Баталії довкола Податкового кодексу, тарифна політика, дискусії з питань оподаткування і відсоткових ставок – складові діяльності нинішнього уряду.
І часто ці не мало пов’язані між собою явища влада видає як послідовна та продумана концепція зі системного реформування економіки.
Ідея комплексних реформ не є новою для України. З часу проголошення незалежності у 1991 році всі уряди проголошували основною метою своєї діяльності здійснення трансформацій в економіці країни. Однак значних успіхів у цій справі не досягли. А якщо й вони траплялися, то мали характер тактичних і тимчасових, а не стратегічних і системних.
Програма реформ: від «України для людей» до «Заможного суспільства, конкурентоспроможної економіки, ефективної держави»
Ще до перемоги Януковича на президентських виборах Партія регіонів наголошувала на тому, що має чітку програму виходу країни з кризи та готова до проведення радикальних реформ. Критика минулого уряду Тимошенко була надзвичайно легким завданням. Цьому сприяли і катастрофічні прорахунки і нефаховість у діяльності Кабміну під керівництвом Юлії Володимирівни, і удар світової економічної кризи.
Прологом і першою візитною карткою майбутніх реформ від Партії регіонів можна вважати передвиборчу програму Януковича «Україна для людей». У ній чималий блок питань присвячено соціально-економічним перетворенням. Проте варто зазначити, що мова тут ішла лише про загальні зовні привабливі гасла без наукового обґрунтування механізму їх реалізації.
Наприклад, Янукович урочисто обіцяв за 10 років вивести Україну в двадцятку країн світу за обсягом ВВП. Такий сценарій мав передбачати його фантастичне зростання майже в 4 рази за 2010 – 2020 рр.: з 115 по 470 млрд дол або на 15 – 20% щорічно. До 2014 р. об’єм інвестицій в економіку країни мав вирости до 50 млрд дол. щорічно, тобто майже в десять раз в порівнянні з 2009 р. Також Янукович задекларував податкові канікули для малого бізнесу на 5 років, зниження ПДВ до 17% вже з 2011 року, зниження податку на прибуток до 19% з 2011 року, з наступним щорічним зниженням на 1% до 16%.
З поміж інших гасел колишній кандидат в президенти, а тепер глава держави, обіцяв 7%-ву іпотеку, доступне житло, високі стандарти соціального захисту, розвиток інфраструктури, скорочення податкового навантаження, модернізація виробництва, впровадження енергозберігаючих технологій та запровадження моделі інвестиційно-інноваційного розвитку.
Після приходу Януковича до влади виявилось, що ніякої суперпрограми реформування економіки не існує. Тому влада гарячково розпочала розробку плану стратегічних реформ та основних напрямів діяльності уряду. Результат цих напрацювань було презентовано громадськості під час урочистостей з нагоди 100 днів президентства лідера регіоналів. А сам документ отримав не менш пафосну назву «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава: Програма економічних реформ на 2010 – 2014 роки».
Після приходу Януковича до влади виявилось, що ніякої суперпрограми реформування економіки не існує
Дітище Комітету з економічних реформ при президентові України за структурою чимось нагадує п'ятирічний план розвитку народного господарства часів СРСР, модернізований відповідно до українських ринкових реалій сьогодення. Програма складається з чотирьох розділів з досить абміційними назвами. Кожний з них містить констатацію наявних проблем, опис кроків, потрібних для їх вирішення, часові етапи проведення реформ та індикатори їх успішності.
Першу частину присвячено сталому економічному розвитку, якого заплановано досягти шляхом стабілізації бюджету та реформ у сфері оподаткування, фінансового сектору і міжбюджетних відносин. Наприклад, у планах влади зменшення дефіциту державного бюджету, підвищення фіскальної дисципліни, підвищення прозорості фінансів, впровадження актикорупційної програми та системи планування. Для цього пропонується прийняти закон "Про держзакупівлі", Бюджетний кодекс, закон "Про фонд майбутніх поколінь" та цілу низку інших актів. Завдяки цьому планується досягти скорочення рівня дефіциту бюджету до 2% ВВП та стабілізувати державний борг в районі 45% ВВП (хоча в 2009 р. було лише 34%).
Такі ж курйози помітні в інших частинах програми економічних реформ. З одного боку, розробники в цілому правильно назвали основні проблеми в податковій сфері. Проте основна мета змін в галузі оподаткування виявилась дуже нечіткою, зі спробою поєднати непоєднуване: вільний ринок та жорстке адміністрування. Надто великі надії пов'язуються з прийняттям Податкового кодексу та низки інших законопроектів. Хоча, знаючи сучасний рівень дотримання законів в країні, це виглядає наївно.
Так, пропонується знизити ставку податку на прибуток, скасувати малоефективні податки і збори, підвищити ставку єдиного соціального внеску для найманих робітників і знизити її для роботодавців, запровадити податкові канікули для малого бізнесу. Поряд з цим йде мова про скорочення сфери застосування спрощеної системи оподаткування та зменшення переліку пільг щодо податку на додану вартість, потребу застосовувати непрямі методи управління податковими ризиками й оцінювання відповідності податкових зобов'язань реальному доходу. Завдяки таким неоднозначним заходам, які до того ж можна трактувати двояко, уряд Азарова обіцяє вже до 2015 р. покращити позиції України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу не менше як на 30 пунктів та суттєво знизити частку тіньової економіки.
Фінансові пріоритети в програмі регіоналів не вражають оригінальністю. У них мова йде про потребу забезпечити стабільні ціни і гнучку валютну політику з одночасним посиленням самостійності НБУ. Також пропонується ліквідувати збиткові банки і вдосконалити систему банкрутства, провести незалежний аудит діяльності окремих банків. Всі ці заходи мають забезпечити інфляцію не більше 5-6% та знизити частку проблемних активів у банківському портфелі до 7-8%, тобто майже вдвічі.
Для реформи міжбюджетних відносин Партія регіонів вважає за потрібне підвищити фінансову спроможність місцевих бюджетів шляхом перерозподілу доходів між ними і державним бюджетом, що приведе до росту питомої ваги місцевих бюджетів у загальному фонді держбюджету до 50%. Насправді закладена концепція містить свої підводні камені: зменшення ставок загальнодержавних податків може бути компенсоване за рахунок збільшення їх на місцях, нівелюючи позитивний ефект податкової реформи.
Серед розрекламованих нововведень у соціальній сфері акцент робиться на пенсійній, медичній, освітній. Особлива увага приділяється пенсійній реформі. Зокрема, чітко вказується, що для стабілізації Пенсійного фонду потрібно підвищити мінімальну тривалість страхового стажу для одержання пенсії за віком з поточних 5 до 15 років, вирівняти пенсійний вік для жінок і чоловіків до 65 років, наблизивши його до європейських стандартів, стимулювати більш пізній вихід на пенсію шляхом підвищення нормативної тривалості стажу з 20/25 років до 30/35 років. Такі реформи, по суті, виглядають як зрада Партією регіонів пенсіонерів, значна частина яких голосувала за свого кумира.
Дітище Комітету з економічних реформ при президентові України за структурою чимось нагадує п'ятирічний план розвитку народного господарства часів СРСР, модернізований відповідно до українських ринкових реалій сьогодення
В окрему частину виділена реформа у сфері регуляції бізнесу. Тут команда Президента пропонує виконавчій владі значно скоротити дозвільну систему для відкриття бізнесу, зменшити кількість потрібних документів, скоротити число ліцензованих видів діяльності та ввести електронну державну реєстрацію підприємців. Також для стимуляції бізнесу уряду рекомендується зменшити кількість регулюючих державних органів та можливості їх втручання в підприємницьку діяльність. Правда, навіть після виконання цих заходів, за висновками авторів програми, Україна зможе піднятись лише на 102 місце у світі за простотою ведення бізнесу.
Прискіпливі розробники документу, який мав би гарантувати покращення життя якщо й не сьогодні, то в найближчий час, не оминули своєю увагою навіть питання з подальшої приватизації держвласності, інноваційної діяльності та модернізації інфраструктури майже всіх сфер української промисловості.
Проте аналіз задекларованих на папері реформ показує, що це швидше зібрання хороших і відносно хороших побажань (а інколи - суперечливих). А велика їх кількість не є ознакою якості. Правило про лаконічність і талант в цьому випадку буде цілком доречним.
Перші кроки уряду Азарова та перспективи реформ в Україні
Зрештою, початок роботи уряду Азарова засвідчив повну відсутність стратегічного і комплексного бачення реформ, потрібних для України. Вже від самого старту нова (стара) влада захворіла на бюрократизм. Ще до призначення Азарова прем’єром було анонсовано створення Національного антикорупційного комітету, який до цього часу не проявив себе в дії. Питання скорочення кількості чиновників успішно зникло, а апарат реформаторського уряду навіть зріс за чисельністю. Не було проведено жодної принципової реорганізації чи ліквідації податкової служби та міліції, державних комітетів, відповідальних за економічну політику країни.
Незважаючи на жорстку критику уряду Тимошенко, Азаров розгорнув не менш активну діяльність з отримання кредитів від міжнародних організацій, чим вже спровокував зростання зовнішнього боргу України до 40% ВВП. Знехтувавши національними інтересами, влада підписала Харківські угоди, забезпечивши деяке здешевлення цін на газ для великих промислових підприємств і водночас цинічно підняла ціни для населення. Ще одним виявом сумнівної реформаційної діяльності Кабміну став меморандум з МВФ, за умовами якого планується не лише удвічі підвищити комунальні тарифи, а й заморозити підвищення виплат бюджетникам.
Хоча макроекономічні показники демонструють певне зростання (ВВП зріс приблизно на 5,5%, а промислове виробництво – на 9%), це не є свідченням виходу з кризи, а швидше ознакою глибини падіння 2009 р. Дохідна частина держбюджету не виконується. За оптимістичними прогнозами, план буде виконано на 90%. І це, незважаючи на тотальний тиск податкових органів. Поки що відсутні й ознаки детінізації економіки.
політика уряду Азарова передусім спрямована на захист інтересів великого бізнесу з розширенням адміністративного втручання в діяльність суб'єктів господарської діяльності
Безумовно, фішкою уряду Азарова-Тігіпка став розрекламований революційний Податковий кодекс, покликаний вилікувати хвору українську економіку і запустити процеси динамічного розвитку. Проте вже сама процедура його написання не обійшлась без скандалів. Незрозуміло, хто ж є автором цього суперечливого документу, який вже неодноразово відкладали і переробляли – Азаров, Тігіпко, Колесніков? Відсутність авторства є ознакою відстутності єдиної думки на концепцію реформування податкової системи і лише сприяє внутрішньому дисбалансу законопроекту.
Азаров неодноразово обіцяв податкові канікули для бізнесу, радикальне скорочення кількості ліцензованих видів діяльності, введення податку на розкіш. Між тим, в останній редакції Податкового кодексу, поданого у Верховну Раду 21 вересня, передбачається застосування нульової ставки податку на прибуток лише для підприємств, утворених після 1 січня 2011 року, щорічний обсяг доходів задекларовано у сумі, що не перевищує три мільйони гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників не перевищує двадцяти осіб. Це ж правило поширюється на підприємців, які були зареєстровані платниками єдиного податку в період до набрання чинності цього кодексу та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 млн грн та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб. Водночас, кодекс встановлює основну ставку податку на прибуток на рівні 16% з 2016 р. на тлі нині чинних 25%. Звільняються від оподаткування на 10 років галузі легкої, судно- та авіабудівної промисловості, сфери готельного бізнесу.
З іншого боку, уряд завдав удару по єдиній системі оподаткування. Так, спрощену систему оподаткування зможуть використовувати лише на підприємствах, де працює не більше 2 осіб і річний оборот яких не перевищує 300 тис. грн. Також складено великий список видів діяльності, заняття якими не дозволяє претендувати на єдиний податок.
Ставку ПДВ з 2014 р. знизять до 17%. Водночас сам механізм нарахування цього найбільш корумпованого і проблемного податку залишиться без змін, що означає продовження епопеї з його відшкодування. Також вводиться податок на доходи з депозитів у розмірі 5%, якщо загальна сума отриманих за місяць відсотків перевищує дві мінімальні зарплати (з 1.10.2010. це складатиме 1814 грн).
Як і обіцялось, за нульовою ставкою оподатковується нерухомость, площа якої не перевищує 100 квадратних метрів в місті або 200 квадратних метрів в сільській місцевості. У разі якщо в об'єкті житлової нерухомості зареєстровано понад двох осіб у місті і більше 5 осіб у сільській місцевості, за нульовою ставкою оподатковується площа по 40 квадратних метрів на кожного зареєстрованого.
Загалом можна стверджувати, що політика уряду Азарова передусім спрямована на захист інтересів великого бізнесу з розширенням адміністративного втручання в діяльність суб'єктів господарської діяльності. Це в умовах формування авторитарного режиму загрожує економічним тиском з боку державних структур на неугодних опонентів.
Першою і абсолютно необхідною умовою є наявність політичної волі та еліти нової якості, здатної рішуче порвати з корумпованим матеріально-егоїстичним світоглядом
Аналіз кроків нової влади, а також (що не менш важливо) світогляду посадових осіб, яким випала нагода проводити реформи в Україні, дозволяє припускати мінімальну вірогідність успіху для уряду Азарова. Власне, видається, що Микола Янович звик працювати лише в умовах кон’юнктурного зростання цін на експортну продукцію сировинного типу. Коли ціни на метал були високі, бюджет міг наповнюватись краще. Тоді й реформ не було потрібно проводити. Проте зараз ситуація кардинально інша.
Як показує досвід країн, котрі вдало провели системні економічні реформи та здолали тотальну корупцію, для перемоги не потрібно розробляти грандіозні програми чи плани на багатьох сторінках. Першою і абсолютно необхідною умовою є наявність політичної волі та еліти нової якості, здатної рішуче порвати з корумпованим матеріально-егоїстичним світоглядом. Лише справжня еліта, а не фальшива прогнила денаціоналізована маса зможе мислити в координатах нової системи.
Наступна умова – тотальна люстрація і скорочення кількості чиновників, працівників правоохоронних органів, митниці. Економічні реформи в країні з корумпованим зверху донизу державним апаратом неможливі. Чиновник чи суддя, якого купили хоч раз, продаватиметься й надалі. Тому важливо взагалі усунути їх з процесу і скоротити чисельно, а новим – суттєво підняти зарплати та відповідальність. У цьому ж комплексі заходів варто звести до мінімуму контакти чиновників з бізнесом і громадянами та максимально спростити процедуру прийняття рішень, видачі довідок, перевівши їх в електронний формат. Ще один з успішних рецептів може стати створення системи провокацій до корупційних дій, яка виявить слабкі ланки і покінчить зі спокусою решти брати хабарі.
І лише після цього, коли буде закладено системний фундамент, можна вести мову про успіх економічних реформ. Питання скорочення податків, створення сприятливого клімату для малого та середнього бізнесу, іноземних інвесторів, інноваційних проектів та зростання соціальних стандартів життя – це логічний наслідок демонтажу прогнилої системи і побудови нової. І косметичним ремонтом старої тут не обійтись.