Про те, що наука потребує інституційних реформ, я висловлювався публічно багато разів, зокрема і передусім в моєму блозі тут на Zaxid.net. Те, що в нас відбувається протягом останніх десятиріч, - не реформування, а тихе розчавлювання науки.
«Радянська Академія. Науковці НАНУ заробляють на рівні касирів. Через це йдуть на різні махінації із зарплатами», опублікована на texty.org.ua - важлива, хоч і суттєво спізніла стаття, проте не все золото, що блищить. "Західний підхід – це коли гроші виділяються не на весь інститут, а на конкретний проект на конкретний термін з конкретними цілями. Щоб талановиті та активні науковці отримували відповідну грошову винагороду, Академії треба переходити на грантовий і конкурентний принцип фінансування, залишивши базове фінансування на підтримку інфраструктури" – з цією чи то тезою, чи висновком я категорично не згідний. Такий принцип добрий хіба як додаткова опція.
Я наспостерігався за цим явищем у дії - науковців на межі між відчаєм і божевіллям, які більшість часу проводять не над дослідженнями, а над складанням і проштовхуванням проектів: ще не почавши до ладу одного, вже готують наступний, шукають знайомств, творчіші люди при цьому програють, спритніші (практичніші) виграють і так далі, поділ на своїх і чужих (це частина людської суті, але також виховання і рівня свідомості) і, відповідно, те, що так критикують автори статті, нікуди не зникає, ото і є врешті вся змагальність.
Я не згущую барв - це просто інша, неврахована авторами частина дійсності, суттєве доповнення до викладеного ними. А ще в різних галузях науки різна специфіка. Українська наука процвітатиме тоді, коли вона максимум здебюрократизується. Коли оцінюватимуть на підставі доробку, його значущості. Коли на цьому будуватиметься реноме науковця. Наука процвітатиме, коли науковець присвячуватиметься науці, а не щоденному виживанню.
Молитися на конкурентну боротьбу варто з розумом, щоб не побити лоба, понадто в науці. Конкурентна боротьба призвела не тільки до процвітання, апогей якого в такому алгоритмі, як досі, досягнуто і перейдено, а й до кризи, яка виявляється в тому, що виробляється дедалі більше щоразу нижчої якості, щоб продати дешевше, ніж у конкурента. Крім того, щоб економіка розвивалася, людина в таких обставинах має дедалі частіше і більше всього купувати – споживати, споживати, споживати, інакше такий світ загнеться. Результат – спустошена планета, спустошені надра, спустошена людина. Планове господарство - дурня, але й такий стан речей – не панацея. Варто мислити глибше, сміливіше, провокативніше!