Від площі Ринок стартував масштабний ювілейний веломарафон «Львівська сотка». На цих змаганнях атлети налягли на педалі вдесяте. Аби перевірити свої можливості на 100 кілометрах доріг Львівщини, зібралася рекордна кількість приборкувачів «сталевих коней» – понад 1500 учасників зі всієї України та з-за кордону.
Міський голова Львова Андрій Садовий дав старт. Роверисти вирушили назустріч пригодам. Спершу велосипедисти долають символічний відрізок траси від площі Ринок до Сокільників. Дорогою діляться на 2 групи. Одна проїде 50 кілометрів, інша ‒ усі 100. Попереду виснажлива дорога, тож атлети муситимуть на ходу поповнювати запаси енергії.
Велосипедист Вадим Перекрестенко каже: «Взяв зі собою гелі, банани, воду, ізотоніки». Інший учасник Вадим Возняк сміється і додає: «Будуть пельмені роздавати на ходу, сто відсотків. Це набагато ситніше. А то попридумували всякі гелі, батончики. Краще пельменів з’їсти».
Від Сокільників починається уже заліковий старт. Взяти участь у веломарафоні могли і професіонали, і аматори. Словом, усі, кому вистачало сил, підготовки та бажання. Одесит Олег Чебаненко зазначає: «Сил вистачить. В принципі, досвіду достатньо. Це вже моя восьма «сотка». І 5 тисяч кілометрів в цьому році наїздив».
Маршрут «Львівської сотки» ось уже 10 років залишається незмінним. Атлети проїжджають Пустомити, Щирець, Комарно, Городок і фінішують у Брюховичах. Але покриття дороги за останні роки покращується, що дозволяє учасникам дещо поліпшувати свої результати. Та існують ще й природні перепони. Головний суддя змагань Володимир Набойщиков розповідає: «Вздовж цілої траси є 3 тисячі метрів перепаду висоти. Тобто ти, наприклад, піднімаєшся на 100 м, опускаєшся на 100 м. І разом це складає 3 тисячі метрів».
Серед тих, хто супроводжує учасників, ‒ досвідчений велосипедист Тарас Пилипів, який двічі ставав найпрудкішим на «Львівській сотці». Він зазначає: «Перші 20 кілометрів дуже нервові. Ситуація максимально напружена. Ні на секунду не можна розслабитись. Тому що формуються групи фаворитів».
На рівнинних ділянках швидкість вершників двоколісних сягає 45 кілометрів за годину. На спусках ‒ до 80 км/год.
Після 60 км траси вирвалася трійка лідерів, випередивши переслідувачів більш ніж на хвилину. Велосипедисти по черзі працювали першим номером, аби взяти на себе основний опір повітря і допомогти тим двом, хто позаду. Ім’я найшвидшого визначили з-поміж себе буквально на останніх метрах. Перемогу із результатом 2 години 28 хвилин і 20 секунд вирвав Олексій Кочин із Харкова. Чоловік скромно каже: «Фініш-лотерея. Мені пощастило більше».
Наймайстернішою серед жінок уже вдруге стала львів’янка Марта Захарова. Каже: цього разу перемогти було складніше, бо суперниці знали, чого від неї чекати. І ділиться враженнями: «Був один хиткий момент, бо здавалось, що дорога є, але вкінці треба було аж зійти з велосипеда, щоб спуститися по дуже різкому схилу. Ой, і з коровами була така страшна ситуація! Мало завалу не сталося, бо корови злякалися і почали бігти в різні сторони».
А ветеран спорту Станіслав Титаренко із Харкова половину дистанції проїхав без сідла. Розповідає: «Замок підсідельний не витримав, болт тріснув, кріплення відвалилося. Я стоячи проїхав 50 кілометрів. З гірки хіба трохи відпочивав, а так весь час на ногах був».