Електоральний рейтинг Путіна – потужна зброя інформаційно-психологічної війни, яку Росія веде проти України нарівні з гібридною. Кремлівським пропагандистам вдалося нав'язати світові стереотипну думку, що населення Росії дуже тісно, монолітно згуртувалося навколо свого правителя. Це звучить як сигнал: не намагайтеся, жодні міжнародні санкції не порушать плани російської влади. Мовляв, російський народ дуже терплячий, готовий зносити будь-які злидні, аби країна «перемогла» або відбила «наскоки ворогів». Ну, а вже створювати атмосферу психозу путіністи навчилися.
Міф про «непорушний моноліт» довкола Путіна бездумно поширюють багато західних ЗМІ, і це, звісно, робить дуже відчутний вплив на настрої громадськості в Європі та Америці. Наприклад, у Німеччині, як пише звідти мій давній знайомий Леонід, багато людей не розділяють Росію і Путіна. З цієї причини звичайні німці, а не тільки пов'язані з Кремлем багатії, незадоволені введенням економічних санкцій проти Росії. В результаті лідери партій тиснуть на канцлера Меркель, щоб вона не виступала за їх продовження.
Загалом, не все так просто з рейтингом російського фюрера. Каюсь, деякий час я теж перебував під враженням цифр, які публікували російські ЗМІ. Протверезив мене один давній товариш, відомий в Кузбасі поет Володимир Соколов. Коли я не так давно з іронією написав йому, що переважна більшість населення Росії перетворилася на «ватників», які втратили здатність мислити, він відповів: «Дарма ти так. У нас теж багато думаючих і все розуміючих людей».
І я відразу згадав, як уміють малювати рейтинги можновладці в Росії. Робиться це задовго до «соціологічних опитувань», у тиші чиновницьких кабінетів. Молоді люди, що бігають по вулицях з опитувальними листами, виконують роль димової завіси. Не в образу буде їм сказано.
Але який же справжній рівень довіри росіян до Путіна? Тут треба дещо обумовити. Ознайомлюючись із результатами соцопитувань, варто мати на увазі, що вони виражають або рейтинг «від усіх», або тільки від виборців, котрі визначилися. Оскільки вибори в Росії давно перетворилися на фікцію (переможця заздалегідь визначають у Кремлі), то нас має цікавити перша цифра. Вона реальніше відображає настрої російського суспільства щодо свого правителя.
І ще один нюанс треба враховувати. Наразі в Росії президентський рейтинг в основному визначають дві соціологічні структури: Фонд «Громадська думка» (ФГМ) і Левада-Центр. Перша з цих структур тісно пов'язана з Кремлем, постійно отримує від нього замовлення, гроші і фактично перетворилася на «друкарську машинку», яка обслуговує владу. Левада-Центр залишається відносно незалежною соціологічною організацією. Йому доводиться тримати певний рівень, щоб отримувати гранти західних фондів і замовлення на маркетингові дослідження світових компаній. Доводиться працювати, коротше кажучи. З урахуванням зовсім різного походження грошей, замовників і цілей ці дві команди видають результати, які різко відрізняються один від одного.
Ось дані останнього, березневого соцопитування. ФГМ, як завжди, попереду: за його оцінками, рейтинг довіри росіян до повелителя кремлівських веж становив у тому місяці 76%. Як бачимо, навіть «друкарська машинка» посоромилася намалювати цифру 85%, яка постійно фігурує у багатьох ЗМІ. Немає цих 85% у Путіна! Це означає, що, як мінімум, майже чверть дорослого населення країни його не підтримує. А чверть повнолітніх громадян у Росії становить не менше 25 мільйонів осіб. Не жарти.
Дані Левада-Центру ще більш оптимістичні. Згідно з ними, у березні шефа Кремля підтримували лише 54% потенційних виборців. Віднімемо неминучу статистичну похибку, і вийде приблизно половина.
Звідки ж взялися 85 відсотків, котрі гуляють по ЗМІ та сіють ілюзію «моноліту» навколо Путіна? Ось як пояснив ситуацію один із найвідоміших лідерів російської опозиції, екс-прем'єр РФ Михайло Касьянов: «85%, про які всі говорять, – це частка населення, яка в березні минулого року підтримувала рішення анексувати Крим. Але, за даними того ж опитування, Путін набрав би на виборах 53% голосів. Це означає, що, незважаючи на офіційну пропаганду і бойкот опозиції в найбільших ЗМІ, половина росіян не хочуть, щоб він знову став президентом».
За минулий рік кремлівські пропагандисти не раз із вереском повідомляли, що рейтинг Путіна «стрімко зріс». Насправді ж він, як бачимо, тупцює на місці. І це попри постійне миготіння фюрера на телеекрані, трюк із зникненням, брехню телевізійних «солов'їв» і роботу тисячної команди кремлівських тролів в інтернеті.
Варто також врахувати, що «кримське» опитування було проведено до початку війни в Україні та фінансово-економічної кризи в Росії, після яких стрімко підскочили споживчі ціни. «Чому, як ви думаєте, влада робить все, щоб не привертати уваги до загиблих на Донбасі російських солдатів? Путін знає, що, якщо в Росії стане про це відомо, від нього відвернеться ще більше людей », – зауважив Касьянов.
Фактично, слова відомого російського опозиціонера є підказкою для українських мас-медіа та структур, які зобов'язані протидіяти інформаційному терору з боку Кремля. Потрібно намагатися донести до росіян всю ту жахливу інформацію про тисячі загиблих на Донбасі молодих солдатів і офіцерів. Багато з них були послані на смерть проти власної волі й обманним шляхом.
Інформацію такого штибу варто якомога частіше поширювати у всьому світі. Для цього потрібні статті у провідних світових газетах, багато статей. Потрібні документальні фільми, багато фільмів. Потрібні зустрічі з громадськістю, демонстрації в парламентських структурах і партіях країн Заходу... Щось вже, звісно, робиться, але тон у світовому інформаційному просторі щодо цієї теми, на жаль, задає поки що Росія. Грошей там на відбілювання злочинної діяльності Путіна не шкодують.
А Україні не варто шкодувати грошей на доведення всієї правди про цю війну до громадськості західних країн, від якої багато в чому залежить поведінка їхніх лідерів.
І за кордоном, і всередині України потрібно постійно розвінчувати міф про те, що Путін – це Росія. Цей міф вигадали і всіляко просувають холуї та подільники нинішнього господаря Кремля. Багато українців на цей міф, на жаль, повелися. Це створює ілюзію, що Україна воює з потужним ворогом. Насправді Україна воює з невеликою купкою бандитських особин, котрих очолює Путін і які перетворюють молодих росіян на «гарматне м'ясо» заради своїх амбіцій.
Розвінчання міфу про єдність Путіна і Росії неминуче призведе до розвіювання ілюзії про непереможність Росії. Росія – тільки з вигляду сильна. Це – колос на глиняних ногах. Купка людей, що розв'язали несправедливу війну, не може перемогти цілий народ. Розуміння цього буде кріпити дух бійців ВСУ, добровольців, волонтерів та громадян в тилу точно так само, як під час Євромайдану українцям надавала сили думка про те, що купка чиновників на чолі з колишнім вуличним бандитом Януковичем не зможе перебороти весь народ України.
Ось до такого висновку підводять балансуючі на межі фіфті-фіфті показники рейтингу Путіна в Росії. Звісно, його позиції всередині країни поки ще досить сильні. Але ніщо не допомагає кривавому тирану отримати тверде схвалення своєї політики від більшості росіян навіть в умовах, поки колишні запаси ще не до кінця проїдені.
Тим часом буквально днями «Дімон», як принизливо звуть росіяни подільника Путіна, прем'єра Дмитра Медведєва, сповістив країну, що внаслідок анексії Криму вона втратила 25 млрд євро. Економіка Росії зазнає великих труднощів, і ситуація тільки погіршуватиметься. Він спробував зняти з путінської банди відповідальність за зростання цін і зниження рівня життя громадян.
Виступаючи 21 квітня у Держдумі, Медведєв також заявив, що економічні наслідки від санкцій, накладених на Росію за анексію Криму, відіб'ються і на чиновниках, і на всіх мешканцях Російської Федерації. «Серйозний зовнішньоекономічний тиск на нашу країну викликаний головним політичним рішенням минулого року – поверненням Криму до складу Росії. Воно було єдино можливим, і ми всі – і країна в цілому, і уряд, і парламент – його підтримали, усвідомлюючи ймовірні наслідки. І тепер разом відповідаємо за мінімізацію економічних проблем і за збереження стабільності та соціального розвитку нашої держави», – втішив росіян прислужник Путіна.
У Росії одразу ж почався масовий парад протестів. Багато людей вважають себе обдуреними і не хочуть бути серед «відповідачів».
Один мій колишній колега, головний редактор легендарної «Нашої газети», що була створена на хвилі шахтарських страйків 1989-1992 років, Дмитро Шагіахметов, розмістив у Мережі такий запис:
«Згадав старий анекдот. Сусід сусідові каже:
- Ми тут вирішили створити гурток групового сексу. Ти як?
- А хто в цьому гуртку?
- Ну – я. Твоя дружина. Ти ...
- Ні, я так не хочу!
- Гаразд, тебе викреслюємо.
Дмитре Анатолійовичу, викресліть мене, будь ласка! Я не брав участі у цій оргії, в цьому груповому гріху! Не збирався приєднувати Крим і був проти!
Можна зробити так, щоб я жив, як раніше, до вашої авантюри з Кримом, до санкцій?»
На жаль, не вийде у путіністів зробити так, щоб колишнє життя в країні швидко відновилося. А значить, рейтинг Путіна буде падати. І одного разу Росія прокинеться від сну. Обов'язково здійметься на ноги! Українцям варто в це вірити.