Трохи більше сотні років тому річка Полтва, протікаючи центром міста, була його окрасою… та водночас бідою. Сьогодні про Полтву туристам розповідають легенди як про річку, по якій ходили кораблі. А то б вони так і не знали про те, що зараз ця ріка тече під проспектом Свободи. Та й на картах Львова Полтви не побачиш.
Два роки тому у Львові керівник Музею ідей Олесь Дзиндра та львівська поетеса, що проживає у Нью-Йорку, Марія Шунь задумали проект «Leopoltvis», що покликаний врятувати річку, адже уже 110 років вона використовується як каналізаційний колектор. За цей час силами активістів проекту проведено акції, які мали б нагадати мешканцям Львова, що місто має власну водяну артерію.
Продовженням проекту стала міжнародна конференція «Стан та перспективи Полтви у Львові».
Історія «замурування» Полтви
Як зазначив завідувач кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету Володимир Кучерявий, наприкінці ХІХ ст. були причини "замурувати" Полтву: у XVII ст. Львів набирає вигляду міста, тоді Полтва омиває вали, на яких було місто. У ХІХ ст. місто намагаються окультурити, на поч. 1800 вирівнюють вали, по теперішньому проспекті Свободи, справа - вулиця, зліва - річка, обсаджена живоплотом. Уже у сер. ХІХ ст. місто було привабливим і облаштованим. Однак через постійне будування у місті річка була засміченою, її міський магістрат не міг тримати в порядку.
Володимир Кучерявий зачитав зі спогадів І.Крипякевича: « Полтва була ще значною рікою, мала багато води, виливала не раз і робила на передмісті значні шкоди. У 1511 р. вона виступила з берегів, підмулила кілька домів і частину міського муру. В червні 1514 р. ріка вилляла так, що вода вдерлася аж до міста між мури. В 1770 р. вода залляла нижче положені пивниці й церковні підземелля, де поховано знаменитіших осіб. Як вода упала, тіла почали гнити, так що мало не прийшла пошесть у місто. В 1853 р. вода йшла рівно з берегами, несла з собою балки, дерева, вирвані з корінням, хатні предмети. На Галицькому передмісті вода забрала двоє дітей, одно врятовано, друге потонуло. Останній вилив Полтви був 1872 р., вода виступила аж на Гетьманські вали, позабирала на передмісті свиней, котів і псів. Марійська площа виглядала тоді як одно велике багнище». (І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта").
« Це стало ще одним аргументом для магістрату, аби перевести Полтву в каналізаційний колектор. У 1884 році міська управа ухвалила рішення закрити річку і перевести її у міський колектор. Роботи тривали у 1895–1896 роках», - розповів Володимир Кучерявий.
Довжина каналізації: 1870 рік - 15 км, 1903 рік - 54 км, 1910 рік - 82 км, 1939 рік – понад 150 км.
Чиста П олтва: фантастика чи реальність?
Чи треба ревіталізовувати Полтву у центрі Львова? Це питання щонайменше скеровує до іншого запитання: «Як це робити?».
« Полтва "жива", бо живі її витоки, які передусім треба рятувати. Мова йде про потік на Пасіках, що на Погулянці, потік Залізні Води, потік у Стрийському парку, Вулецький потік недалеко від кінотеатру "Сокіл", який постійно чистять діти з еколого-натуралістичного центру, натомість населення викидає туди сміття. Маємо ще також Голосіївський, Клепарівський, Кривчицький потоки. Потрібно їх ревіталізовувати, а потім говорити про те, щоб хоча б частково відкрити річку у місті. Я вважаю, що присутність міської влади у порятунку Полтви вкрай потрібна, адже, перш за все, треба відновлювати очисні споруди, які знаходяться сьогодні в катастрофічному стані. Принаймні вони не спрацьовують так, аби Полтва могла повноцінно "жити" нижче від них. Річка Полтва розташована на головному європейському вододілі та впадає з одного боку у Західний Буг, з іншого – у Віслу, а потім в басейн Дністра, і в Чорне море", - заявив Володимир Кучерявий.
За його словами, на сьогодні питання ревіталізації досить складе: ліквідація бульварів на проспектах Шевченка і Свободи, що творять образ міста, призведе до нових дискусій – «Наскільки потрібна втрата уже сформованого нового вигляду Львова?».
Як розповів Олесь Дзиндра, Полтва бере початок із багатьох природних джерел. « Річку живили понад 200 струмків і джерел. Раніше, у XIX ст. на тому місці, де нині театр Заньковецької, стояли човни. Річку потрібно повернути до життя. Але передусім відновити її життя у думках і ментальності львів’ян. Повністю відкривати річку не обов’язково, але відділити її від каналізації - потрібно», - зазначив О. Дзиндра.
Директор ландшафтного парку «Знесіння» Олесь Завадович вважає: «Річку можна відновити на окремих ділянках. У скільки це обійдеться – невідомо. Валити будинки на проспекті Свободи ніхто не буде… Зараз річка протікає у колекторі. Напевно, каналізацію потрібно прокладати окремо від річки. Річка додасть місту природної краси, але де взяти кошти? У місті й так багато комунальних клопотів».
Ще раніше, перебуваючи у Львові Марія Шунь розповіла ZAXID. NET, що мова не має йти про розривання проспекту Свободи, скоріше – про відокремлення нормальної річки від каналізації.
Те, що витоки Полтви є у межах норми, підтвердив на конференції представник Центру досліджень навколишнього середовища (Ляйпціг) Франк Блюменсаат. Він зазначив, що сам є один із дослідників проекту IWAS, у межах якого відбувається дослідження Західного Бугу, Полтви та приток. " Ми аналізували якість води. У вересні 2009 р. та травні 2010 р. у Полтві та Західному Бузі робили заміри протягом тижня у багатьох місцях. У притоках Полтви якість води – у межах норми , натомість у самій Полтві низька концентрація кисню, підвищена – фосфатів, азоту (що є токсичною речовиною), аміаку. Експерти з інших дослідницьких центрів теж прийшли до такого висновку. Відходи каналізації потрапляють у воду, а їх потрібно переробляти на очисних спорудах, щоби у річку входила чиста вода. Каналізаційна система Львова є недосконалою, багато проривів і витоків", - зазначив Франк Блюменсаат.
Норберт Люке, інженер із Дрездена, котрий працює у сфері водопостачання та використання води понад 25 років, зазначив, що Львову, може, варто задуматися над тим, як покращити очисні споруди, а не про те, як відкрити Полтву.
Бачення ревіталізації
Організатором конференції та семінару також є спільний українсько-німецький проект Німецького товариства технічного співробітництва (GTZ), що займається розвитком міста та оновленням старої частини Львова. На їхнє прохання приїжджі німецькі, італійські та польські експерти мали доповіді у Львові. Зокрема німецькі експерти розповіли про позитивні досвіди ревіталізації річок, озеленення та оживлення індустріальних територій, зокрема у Ляйпцигу річки Пляйсе та у Дрездені річки Вайсеріц. Щоправда, головна відмінність іноземних ситуацій із львівською у тому, що, наприклад, у Німеччині законодавство забороняє спускати каналізаційні води у річку.
У другий день роботи конференції три групи учасників розробляли бачення ревіталізації Полтви. Одна команда запропонувала організувати очищення притоків Полтви, розпочавши з львівських Пасік та парку Залізні Води. Це мало б передовсім посприяти усвідомленню львів’ян, що у них у місті під ногами тече річка. Для цієї справи пропонувалося залучити молодь і школярів. Також провести конкурс дитячого малюнку «Як би виглядав Львів, якби мав річку». Другий крок – упорядкувати та відновити фонтан на вул. Коперніка, упорядкувати та очистити джерела. Популяризувати цей досвід в інших районах міста. Третій крок – провести «Фестиваль Ріки» (ознакування течії Полтви, екскурсія на човні підземною Полтвою). Слоган фестивалю «Освіжи Львів».
Друга команда запропонувала спочатку артикулювати проблему «ув’язненої» ріки серед львів’ян, потім – сепарувати каналізацію від річки, очистити водотоки, які насичують річку, а також промаркувати русло річки в сучасному Львові на будинках і вулицях. «Географія міста дозволяє у 2-3 частинах міста відкрити ріку, що стане імпрезою міста, – запевнив О.Дзиндра, що працював у другій робочій групі. – Але це все може виявитися непотрібним, якщо на рівні з цим не буде проведено очищення води не тільки для ріки, а й для львів’ян, щоб вони могли пити воду з-під крану».
Третя команда зауважила, що річку Полтву спочатку потрібно вести на карту Львова, повернути її в кадастр рік України, провести інвентаризацію струмків і потічків Львова, залучивши до цього школярів, гімназистів, студентів. Цими ж силами можна впорядкувати ці водні потоки та озеленити територію. Адже якісний громадський простір сприятиме покращенню якості життя.
Полтву можна повернути до життя – у цьому переконаний й ініціатор конференції та ідеї ревіталізації річки митець Олесь Дзиндра. Він вважає, що це питання – на сумлінні львів’ян, воно залежить і від рівня інженерії, і від бажання людей відновити річку.
Фото зі сайтів «Музей ідей» та explorer.lviv.ua