Рік 2011-й був для нашого видання цікавим та насиченим важливими подіями. Цьогоріч ZAXID.NET запропонував своїм читачам низку нових проектів, які, як засвідчує читацький інтерес, виявилися вдалими. Наше видання розширило тематичний спектр такими новими проектами: «Галичина», «Деміфологізація», «20 років незалежності».
Автори текстів у проекті «Галичина» намагалися розглянути основні етапи формування української національної ідентичності в колишній Австро-Угорській імперії, показати складні та суперечливі процеси налагодження відносин між двома українськими державами УНР та ЗУНР у 1918-1919 роках. Окремі статті були присвячені аналізові випадків «іншування» галичан деякими українськими істориками, зокрема теперішнім міністром освіти та науки України Дмитром Табачником. Публікації на нашому сайті були покликані показати не академічне походження таких концепцій, а їхню політтехнологічну суть. Довколаісторична творчість Д.Табачника спровокувала низку протестів та заворушень серед студентської молоді, а наші публікації допомагали тверезо і неупереджено вирішити порушувані проблеми.
Низка статей була присвячена проблемам актуальної історичної політики в Україні та її локальним особливостям. Кваліфіковані експерти аналізували підручники з історії України для середньої школи, наочно демонстрували те, як кожна зміна влади у Києві призводить до чергового їх препарування. Ми також інформували читачів про те, як непродумана політика пам’яті може призвести не тільки до напруження всередині суспільства, але й мати негативний міжнародний резонанс для нашої держави. Реалізація цього проекту стала можливою завдяки нашим новим авторам: Олені Аркуші, Мар’янові Мудрому, Володимирові Осадчому, Романові Голику та Андрієві Портнову.
Цілком новий проект «Деміфологізація» було започатковано спеціально для того, щоб піддати деконструкції усталені в суспільстві кліше та стереотипи. Ми свідомі того, що, деконструюючи один із міфів, творимо натомість новий. Та це вже буде якісно новий конструкт, який допоможе нам стати на твердіший ґрунт. Цю нелегку роботу хтось мусить таки робити, бо ми не маємо права залишати суспільство один на один із конструктами та ідеологемами рівня 30-40-х років ХХ століття. Тут варто зазначити, що мова йде не про історію (її мають досліджувати фахові історики), але актуальну історичну пам’ять нашого суспільства. Сподіваємося, ми дозріли до того, що цілком можемо обійтися без солодких казок та легенд. Надіємося також, що значною мірою позбулися тоталітарної свідомості і більше не поклонятимемося новітнім ідолам, не ставитимемо за ленінським зразком щораз нових пам’ятників «наших героїв», а будуватимемо школи, дороги, мости… Що не будемо тратитися на нікому не потрібну пропаганду, а візьмемося за фундаментальні дослідження та відродимо науку. Нашим гаслом має стати: «Інформування, а не пропаганда». Нам треба деміфологізувати нашу свідомість, щоб бути готовими до різноманітних викликів сучасності.
Колонку «Деміфологізація» наповнювали статтями відомі інтелектуали та публіцисти: Володимир Єшкілєв і Володимир Павлів, чернівчанин Сергій Воронцов і киянин Андрій Портнов, львів’янин Юрій Шведа і доктор Тарік Сиріл Амар з Нью Йорка. Ми намагалися залучити до публікацій в цій рубриці людей політично незаангажованих та компетентних, сподіваємося, що отримали непоганий результат.
Перші статті у проекті «Деміфологізація» читацька авдиторія зустріла неоднозначно. Чулися голоси протесту, траплялася схвальна реакція, але вони нікого не залишали байдужими. У цьому контексті ми вітаємо усякі коментарі, навіть вкрай критичні. Водночас хотілося б дещо з’ясувати, аби надалі уникати непорозумінь, що заважають дискусії мудрих людей, для котрих ми й намагаємося робити цей сайт.
Так от, у коментарях під статтями часто лунають закиди, мовляв сайт став «антиукраїнським», «антитигалицьким», «заангажованим», «проплаченим», що він «виконує функцію пропагандистського органу на користь певної особи (партії, клану etc)». Складно змусити дослухатися до аргументів людину, котра сама свято вірить у власноруч сформований стереотип, котра не звикла вести паритетних дискусій, а вже поготів – професійного провокатора. Тому звертаємося не до них, а до тих читачів, що з тієї чи іншої причини виробили для себе думку, відмінну від думки автора певної публікації, від концепції якогось нашого проекту чи від редакційної політики сайту. Як уже згадувалося, зміна політичних реалій сприяє творенню нових міфів, оживленню забутих старих, розв’язанню війни міфологем, а відтак – творенню міфологічних фортифікацій. Дехто навіть перетворюється на справжнього «вовка міфологічних воєн», котрий головну мету свого життя вбачає у тому, щоб роздирати горлянку не лише адептам «ворожих міфів», а й також – деміфологізаторам. До свідомості таких осіб нам навряд чи вдасться достукатися.
Значно обнадійливішим виглядає наш діалог з людьми, котрі, створивши для себе затишний міфічний будиночок, замкнулися там зі своїми проблемами та принагідно сформованим розумінням довколишнього світу. Вона переконана, що мури хатини вбережуть її від жорстокої реальності, котра періодично стукає в замкнуті двері. Проте ігнорування реальності – це ніщо інше, як плекання самообману. Це рано чи пізно стане зрозумілим, коли від міфологічної хатинки залишаться тільки її уламки.
Що ми маємо на увазі: у статтях на історичну, політологічну, економічну чи культурологічну тематику ми часто торкаємося речей і фактів, котрі можуть видатися незручними, неприємними для наших читачів. Але не варто зразу ж закидати нам, що, мовляв ми ллємо воду на млин ворога. Доречніше сприймати ці неприємні викриття як інформацію для роздумів, спрямовувати свою енергію не на випади проти викривачів, а на виправляння недоліків, на самовдосконалення себе й суспільства.
А відтак будемо вважати, що ми з Вами досягли найважливішої мети – ZAXID.NET став справжнім дискусійним майданчиком для людей з різною освітою та різними політичними поглядами. Нам важливо було мати зворотній зв’язок із читачами. Подекуди дискусії під авторськими статтями набували нескінченного вигляду; не будемо себе тішити тим, що всі учасники дискусії обговорювали виключно конкретну тему. Не обходилося і без таких новітніх медійних явищ як «троллінг», «флуд» і «спам». Майже всі електронні медіа, які дозволяють коментування на своїх сторінках, стикаються із цією новітньою проблемою. У майбутньому році перед нами стоїть завдання знайти оптимальний варіант для дискусій на сайті, щоб і не розірвати дуже цінного зв’язку з читачами, і не гаяти час на боротьбу з електронною анонімною агресією.
Уникаючи тиску пам’ятних дат, ми все ж вирішили підвести підсумки першого українського державного двадцятиріччя. Критичний погляд на недалеке минуле зможе допомогти нам відшукати хибні кроки та виявити причини збоїв у сучасній державній політиці.
Що ми готуємо для Вас нового у наступному році? Заплановано такі нові проекти:
«Відеофакт» - будуть розміщуватися цікаві події, заяви або якісь абсолютно нові інтерпретації актуальних подій.
«Відеоблог» - для тих, хто лінується читати навіть найкоротші тексти, будуть практикуватися записи блогерів на відео. З можливою якнайширшою дискусією під відеороликом.
«Львівська топографія» - проект, де публікуватимуться цікаві хроніки з минулого Львова (в основному на підставі старих газетних публікацій). Події буденного життя, курйозні випадки, кримінал, цікаві любовні історії, які мали конкретну локалізацію, будуть накладатися на сучасну топографію Львова. Львів’янам завжди буде цікаво довідатися, хто колись жив у їхньому будинку, помешканні, та прочитати різні цікаві історії із їхньою найточнішою сучасною локалізацією. Можливо, буде застосований хронологічний принцип, за яким можна буде порівняти, якою була того дня погода і чим жило місто. Проект не передбачає опису політичних новин. Є попередня домовленість, що проект буде реалізовуватися спільно з Центром міської історії країн Центрально-Східної Європи.
«Мультикультура. Діалоги» - проект про цікаве мистецьке життя Львова в недалекому минулому. Мова піде про мистецькі середовища Львова, львівську мистецьку альтернативу. У формі довільного діалогу експерти будуть шукати причин мистецької периферизації Львова з початком 90-х років ХХ століття. Тут можна буде ознайомитися з матеріалами не тільки про мистецьке життя нашого міста у 80-х роках ХХ століття, але й дізнатися про долю відомих вихідців зі Львова. Проект реалізовуватиметься за участі Андрія Боярова та Богдана Шумиловича.
Однією з візитівок ZAXID.NET став проект «Ми пам’ятаємо». Адже він дозволив нам цілком по-новому поглянути на власну історію, історію особистостей, львів’ян, імена котрих вписано золотими літерами у світові анали. Нобелівський лауреат Роалд Гофман, психолог Степан Балей, філософ Мартін Бубер, піаніст Моріц Розенталь, економіст Людвіг фон Мізес, математик, один з творців атомної бомби Станіслав Улам, голлівудський актор Лео Фукс чи юрист Рафаель Лемкін – це дуже куций перелік героїв рубрики. Досі мало хто й підозрював, що ці глобальної ваги особистості – колишні львів’яни.
Потреба вести проект на відповідному рівні змушує нас шукати шляхів його вдосконалення. Безумовно, ми повинні залучати нових авторів до цього проекту, що й робимо, а водночас – пропонуватимемо нові форми його реалізації.
Утім головним козирем сайту залишаються статті на актуальну тематику як реакції на злободенні суспільні проблеми. Залучаючи до своєї автури фахівців у галузі політології, економіки, освіти, науки й культури, ми намагаємося допомогти нашому читачеві сформувати об’єктивну картину Urbi et Orbi. Чи нам це вдалося – судити Вам, нашим читачам. Пам’ятайте лишень, що ми старалися. А як десь ми й допустили промах, то не поспішайте засуджувати, спробуйте нас зрозуміти й пробачити. Адже всі ми – лише люди.
Щиро бажаємо Вам приємного й корисного читання сайту у новому 2012 році!