У перший день нового року хочеться пригадати рік, що минув. Він був щедрим на події, які відбувалися в нашій країні вперше. Було багато подій, що обурювали та засмучували. Проте були і такі, що подарували безліч добрих емоцій та надії на зміни у майбутньому.
Рік розчарувань у колишніх кумирах та рік подолання нових вершин, рік скандалів та перемог відійшов в історію. Проте його особливістю є і те, що більшість із того, що стало знаковим у культурі, перейде і у рік прийдешній.
Вавилон’13: кіно, що нас змінило
Ще наприкінці 2013 року українські кінематографісти не лише вийшли на Майдан, а й вирішили фільмувати те, що відбувається в країні: Революція Гідності, анексія Крима, війна на сході...
Так створилось унікальне кінооб’єднання Вавилон'13, українська територія короткометражного документального кіно; об’єднання режисерів, операторів та кінематографістів. Територія фіксації подій українського громадянського протесту.
«У Вавилоні’13 нас об’єднало переконання – через документальне кіно можна змінювати уявлення людей про навколишню дійсність та стан речей», - говорять кінематографісти.
Творчість, народжена барикадами
Крім професійних митців і на Майдані, і в зоні АТО до творення культурного простору долучилися усі. Так, хіт харківських ультрас швидко став міжнародним.
Перформанси, вистави та пісні стали такою самою невід’ємною частиною Революції Гідності, як барикади та шини.
Серед найрезонансніших мистецьких акцій – вуличне піаніно. Фотографія самотнього піаніста на тлі металевих щитів стало одним із символів опору. Ще один піаніст - анонім у балаклаві, і досі гастролює у такому вигляді. Серед найпопулярніших хітів Майдану – «Вітя, чао! », який записали тележурналісти та громадські активісти, «Гітарний перебор» Михайла Щура, «У нас на Майдані» від «Вперше чую» та багато інших.
Скіфське золото: окуповані скарби
Одним із найгучніших скандалів року стали суперечки довкола золота скіфів. Археологічна виставка в Музеї Алларда Пірсона в Амстердамі була сформована із експонатів п’яти музеїв, одного київського та чотирьох кримських. Причому це відбулося ще до того, як Росія анексувала півостров.
Тепер музейники не знають, кому слід повернути артефакти: українській державі або кримським музеям. Виставка мала закінчитися ще у травні, але її вирішили продовжити до прийняття юридичного рішення.
Україна вважає, що взяті у Криму предмети мистецтва - це державна власність, так що після анексії півострова їх слід відправити до Києва. Кримські музеї переконані, що саме вони мають отримати предмети мистецтва. Обидві сторони готові судитися за колекцію. До судового рішення артефакти з кримських музеїв залишаються у Нідерландах. Київські ж експонати уже повернулися додому.
«Плем’я»: фільм-тріумфатор
Фестивальне життя «Племені» Мирослава Слабошпицького є безпрецедентним.
Починаючи із прем’єри на Тижні критики у Каннах фільм пройшов без перебільшення по всьому світу. Між найбільшими нагородами, Гран-прі у Каннах та призом Європейської кіноакадемії European Discovery Award – тридцять нагород різного гатунку.
Нажаль, серед них не буде «Оскара», адже український оскарівский комітет вирішив відправити на здобуття премії «Поводир» Олеся Саніна. І таке рішення можна назвати скандалом року. Принаймні у кіно.
«Поводир»: мільйонний бокс-офіс
Хоч обраний український оскарівським комітетом фільм Олеся Саніна і не потрапив у шорт-ліст «Оскара», тим не менше він мав інший успіх: глядацький. І оскільки глядачі голосували насамперед гаманцем, то ще до закінчення 2014 року фільм зібрав в українському прокаті рекордні 14 млн. грн.
Культура нон-грата
Вперше за роки незалежності України події склалися таким чином, що навіть найаполітичніша культура мусила обирати свій бік барикад. Вперше сформувався список діячів культури, яким заборонений в’їзд в Україну та деякі країни Євросоюзу. Вперше десятками знімалися з ефіру серіали, заборонялися фільми.
Тектонічні культурні розлами поглиблювалися від листа на підтримку політики Путіна у березні, до стрілянини по українських військових у донецькому аеропорту в листопаді. І, судячі із найсвіжішої реакції на «інтерівський» «Новорічний парад зірок», поглиблюватимуться і далі.
Проте по інший бік барикад опинилося немало інших діячів культури: Андрій Макаревич, Борис Акунін, Людмила Уліцька, Лія Ахеджакова, Олег Басилашвілі... У Росії їх оголосили «нацзрадниками» і вони стали об’єктами цькування. Як і українці «Океан Ельзи», «Бумбокс» чи Анастасія Приходько.
Олег Сенцов: більше, ніж кіно
Травневий арешт українського режисера Олега Сенцова та звинувачення його у тероризмі сколихнуло усю світову кіноспільноту. Це була безпрецедентна підтримка. Акції на підтримку режисера пройшли не лише в Україні, містами якої промандрував «Тиждень українського кіно».
Сенцова підтримали на фестивалях у Венеції та Сан-Себастьяні, підписи під зверненням на його підтримку поставили Вім Вендерс, Анджей Вайда, Агнєшка Голланд, Педро Альмодовар та інші.
Навіть у Москві пройшли акції на його підтримку. Проте московський суд продовжив термін арешту режисера до 11 квітня.
Рік двох міністрів
Цього року Україна отримала відразу двох міністрів культури. Призначення «голосу Майдану» та актора театру «Сузір’я» Євгена Нищука викликало чимало критики через непрофесійність та брак досвіду. Потім його хвалили за створення доброї та професійної команди, порядність та принциповість.
І вже невдоволення мистецької спільноти викликало призначення на місце Нищука В'ячеслава Кириленка, який суміщає до того ж дві посади: міністра культури та віце-прем'єром з гуманітарних питань.
За коротке головування Нищука міністерство, на думку громадськості, зволікало з евакуацією музейних цінностей та мистецьких вишів із зони АТО. Проте при Нищуку по суті відродилося українське прокатне кіно.
Щодо Кириленка, то, окрім формування цілком нової команди та декількох скандальних заяв, призначений наприкінці листопада міністр ще нічим не встиг відзначитись.
23 лютого 2014, на другий день після втечі Віктора Януковича, вніс до порядку денного засідання Верховної Ради законопроект «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про засади державної мовної політики“». 232 депутати проголосували за ухвалення законопроекту до порядку денного і без обговорення негайно прийняли його. Скасуванням закону штучно спробували виправдати анексію АР Крим, Південної та Східної України, пояснивши таким чином спровоковану ззовні хвилю антиурядових виступів.
Концерти на лінії вогню
Під час фестивалю Jazz Bez відбулися «Концерти Миру» - безкоштовні джазові концерти, з якими Jazz Bez поїхав на Схід, у Слов'янськ та Краматорськ.
Загалом цьогоріч концерти в зоні АТО стали звичною справою.
З початку липня проводилися серії концертів «Підтримаємо своїх». За цей час близько тридцяти українських виконавців виступили в 15 містах Донбасу.
В акції брали участь Марія Бурмака, гурти «ВВ», Mad Heads та «Куку Шанель», Анастасія Приходько, Арсен Мірзоян, Юлія Лорд та інші.
Аудиторією концертів «Підтримаємо своїх» є мирні жителі Донбасу і українські військові, які дислокуються в зоні АТО.
Виступали перед військовими та мешканцями Маріуполя актори театру ім. Леся Курбаса, їздили в зону АТО поет Сергій Жадан та інші актори, музиканти та літератори.
Виглядає, що цей вид концертної діяльності так само плавно перетече у рік, що настав.
«Океан Ельзи»: рекордний тур
Виступав перед військовими і Святослав Вакарчук, лідер «Океану Ельзи». Проте рекорди гурт поставив у «мирних” містах: концертний тур «Океан Ельзи – 20 років разом!» зібрали близько 250 тисяч глядачів на п’яти найбільших стадіонах у Львові, Дніпропетровську, Харкові, Києві та Одесі.
Концерт у Києві на НСК «Олімпійський» став найбільш масовим в історії країни – 75 тисяч глядачів. Рекорди група поставила також в Одесі та у Львові. Концертний тур став вибухом патріотизму по всій Україні: національна символіка і обов’язкове виконання гімну.
Саме із нього і розпочався новий, 2015 рік: гімн у виконанні «Океана Ельзи» транслював один із телеканалів відразу після бою годинника.