В ніч з 24 на 25 грудня у римо-католицькій Катедрі Львова ніде було яблуку впасти: тут святкували Різдво Христове. Пастерку – нічну різдвяну Літургію – відправив папський нунцій Клаудіо Гуджеротті. Він і підніс фігурку Ісусика, якого вклали у ясла. Люди відразу розібрали по жменьці сіна, аби поставити вдома під скатертину святкового столу.
Серед вірних – і велика родина Забав, яка складається з 11 осіб. Після Літургії вдома вони сідають до вечері, але лише, як зійде перша зоря. Святу вечерю називають Віґілією, що в перекладі з латинки означає «неспання». На столі – 12 традиційних пісних страв: голова родини тер мак на кутю, господиня варила борщ, внуки допомагали робити вушка та пекти печиво. Однак основний дар столу – білий хлібець оплаток.
«Найтрадиційніше – то оплаток. Ми ділимося ним, бажаючи один одному міцного здоров’я, любові, миру, дочекатися до наступного Різдва», – розповіла господиня Марія Забава.
Вечерю розпочинають з молитви польською мовою. Відтак польською зачитують уривок зі Святого Письма. І лише опісля діляться оплатком. Цим хлібцем з родиною Забав цьогоріч поділилися навіть знайомі з Польщі.
«Є в нас така традиція, коли люди один одного вітають за допомогою традиційної пошти, трішки призабутої – звичайними листами. І разом з привітанням нам надіслали пластинку облатка. Тож, виходить, хлібцем можна ділитися й на відстані», – розповіла донька господарів Віта Якубовська.
Тож Різдво єднає не лише людей, а й країни і світ, уточнила Віта: «Це – об’єднання в дусі Різдва. В принципі, Ісус нас всіх до того закликає. От в нас на столі лежить маленький Ісусик – той має так ближче ручки до себе, але дуже популярною є фігурка маленького Ісусика, який простягає руки до всіх. І от в дусі того Ісусика, який хоче всіх об’єднати, ми всі за допомогою маленької білої облатки єднаємося».
У цій хаті Різдво святкують двічі. За юліанським та григоріанським календарем. Адже господар, пан Михайло Забава – греко-католик, його дружина, пані Марія – римо-католичка. Обидві традиції бережуть вже 40 років.