Моєю першою ініціативою після приходу в Міністерство охорони здоров'я України було звернення до РНБО із закликом скликання засідання щодо питання вакцинації населення. Ні публічні, ні офіційні звернення не допомогли.
Першими листами новому Президенту Володимир Зеленський і секретарю РНБО Олександру Данилюку теж були заклики скликати засідання РНБО на цю тему. До цього часу ми не отримали відповіді та визначеної дати засідання.
Виглядає, що досі немає розуміння, що вакцинація є не менш важливою, ніж забезпечення військовослужбовців зброєю чи впровадження стандартів НАТО. Без колективного імунітету і вакцинації як пріоритету перших осіб країни – ми не зможемо захистити Україну. Без розгляду питань щодо імунопрофілактики на засіданні РНБО з відповідними рішеннями, теза про цінність людського життя залишатиметься лише декларацією, не підкріпленою конкретними діями.
Це добре усвідомлюють наші західні партнери. Тому питання вакцинації широко комунікують, а перші особи беруть активну участь у кампаніях із закликом вакцинуватися. Для всього цивілізованого світу сьогодні серйозним викликом є протидія потужним антивакцинаторським кампаніям та недовіра до державних систем охорони здоров’я.
У нас же це питання ігнорується. Попри це, тема імунізації часто стає предметом маніпуляцій й інформаційних операцій Росії, що поширює брехню та міфи про вакцини, аби підірвати довіру людей до вакцинації. Ось лише кілька прикладів, як це відбувається (тут і тут).
В таких умовах ігнорувати питання вакцинації на національному рівні вкрай небезпечно. Наразі маємо не найкращу статистику охоплення щепленнями, а рівень захворюваності на інфекційні хвороби стабільно високий.
До прикладу, показники вакцинації серед дітей знизилися з понад 90% у 1990-х до 70% у 2000-х і менше ніж до 50% у 2014 році. Зокрема протягом останніх шести років в Україні відзначається ріст захворюваності на гемофільну інфекцію в 10 разів, на кашлюк в 3,5 рази, захворюваність на дифтерію зросла у 2,5 рази, на правець – у 2 рази. На стабільно високих позначках тримається захворюваність на гострий та хронічний гепатит В.
Наразі маємо найбільший за часи незалежності України підйом захворюваності на кір. Так у 2017 році було повідомлено про 4 782 випадки, у 2018 – про 54 810 випадків. Станом на середину 2019 року повідомлено про понад 54 тисячі випадків. З початку спалаху померло 39 людей. Ігнорувати таку ситуацію небезпечно.
Ми поступово почали виправляти ситуацію:
- Усі вакцини, необхідні для імунізації згідно з Календарем щеплень, в країні є. Вони якісні, безпечні та ефективні. Це вакцини від 10 інфекційних хвороб: гепатиту В, туберкульозу, кору, паротиту, краснухи, дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту і хіб-інфекції.
- Провели спецоперації проти кору в західних регіонах – на Львівщині та Хмельниччині (це області, де був найвищий рівень захворюваності). По завершенню цих додаткових заходів з вакцинації маємо гарні результати –Львівщина, Хмельниччина.
- Знято всі вікові обмеження стосовно вакцинації проти кору. Дорослі будь-якого віку можуть вакцинуватися проти кору безоплатно. Досі таку можливість мали дорослі, які належали до груп ризику (медики, освітяни, студенти, військові та учасники Операції об‘єднаних сил) або ж люди, які контактували з хворими на кір.
- Щеплення проти кору можна робити малюкам від 6 місяців. Раніше від цієї хвороби діти отримували перше щеплення з 12 місяців. До цього часу їх мав би захищати колективний імунітет, але він діє, якщо вакциновано щонайменше 95% населення. В умовах спалаху тим паче ризикувати небезпечно.
- Без довідки про відповідні щеплення дітям заборонено відвідувати школи та дитячі садки. Згодом Верховний суд України ухвалив рішення на користь обов’язкової вакцинації та визнав, що заборона відвідувати дитячі садочки невакцинованим дітям законна.
- Запустили кампанію з вакцинації проти дифтерії та правця «Вакциновані – значить захищені». Наразі епідеміологічна ситуація з цих хвороб є досить небезпечною.
- В цілому, починаючи з 2016 року показники охоплення вакцинами покращуються. Але цього недостатньо для формування міцного колективного імунітету. Для цього потрібно, щоби рівень вакцинації населення складав 95%.
Вакцини є. Але щоби підняти рівень вакцинації до високого рівня, потрібна консолідація зусиль усієї держави та її партнерів як всередині, так і зовні. Передусім важливо інформаційно підтримати заплановані заходи з імунізації серед населення та максимально стимулювати заходи з вакцинації на різних рівнях.
Лише своїми зусиллями МОЗ України значно важче зробити вакцинацію пріоритетом для представників місцевої влади. Але підняти це питання на національний рівень може засідання РНБО.
Ситуація потребує оперативного втручання. Наразі ми маємо ще трохи часу, щоб запланувати необхідні заходи і почати їхню реалізацію. Адже осінньо-зимовий період – час підвищення кількості випадків інфекційних захворювань.
«Зробимо їх разом» може стати прекрасним гаслом щодо щеплень, а не лише передвиборчою обіцянкою. Якщо здоров’я українців – це реально пріоритет, не можна продовжувати ігнорувати цю тему.