- Інспектор із Вищої палати контролю перевіряв реалізацію завдань, спрямованих на розвиток меншини – ромської та української. Він поставив місту, тобто владі, зокрема мені, відмінну оцінку, сказавши, що співпраця зразкова, дії спрямовані на розвиток української громади виконуються дуже добре.
Перемишль - одне із найближчих міст до українсько-польського кордону. Місто, його історія, відображає багатогранність стосунків між нашими країнами. Одним із найбільш обговорюваних питань у ЗМІ, пов’язаних із містом, була передача Українського народного дому нашій громаді. Про питання співпраці Перемишля та Львова, передачу Народного дому, проблеми, із якими зіткнувся Перемишль при вступі Польщі до Шенгенської зони в інтерв’ю ZAXID.NET розповів президент міста Роберт Хома.
– Питання передачі українській громаді Українського народного дому в Перемишлі викликала найбільше суперечок між місцевими поляками та українцями. Якою є ситуація зараз? Представники української громади зазначали, що є певні перешкоди з боку ради міста, депутатів.
– Завжди при таких складних справах, як ця, з’являються різні здогадки, видумки про перешкоди, чиїсь умисні дії наперекір. Я хочу наголосити, що такого немає. Найбільша проблема, яку ми мали, - це переселення з цих приміщень представництва фонду допомоги для молоді «Зростання» та мешканців одного приватного помешкання, яке власниця не хотіла звільняти. Відселення мешканців зайняло деякий час. Держава, тобто ті, хто від імені держави прийматимуть нерухомість, а саме пан воєвода, чекали, коли будинок вивільниться. Ми виконали цю умову. Слава Богу, що нам вдалося провести відселення без судового процесу, бо до цього йшло, тоді б процес передачі будівлі розтягнувся б до осені. Для «Зростання» ми також знайшли приміщення, що було зовсім нелегким завданням. Багато пропозицій не підходили для цієї світлиці, до виду її діяльності, тепер нарешті будемо підписувати договори. Якби навіть не був завершений процес звільнення будинку ні мешканкою, ні світлицею „Зростання”, я все одно пропонував би цю нерухомість до заміни, знаючи, що формальні справи будуть тривати, але де-факто будинок можна буде передати. Не знаю, хто казав, що це буде швидко. Я цього ніколи не стверджував.
– Коли до Народного дому приїжджав президент Віктор Ющенко, говорили, що передача закінчиться до кінця року…
– Так. Але не сказали, до котрого Нового року (сміється). З усією відповідальністю стверджую, що з нашого боку, з боку самоврядування і від мене особисто не було ніяких дій, що затримували процес. Натомість ті, хто декларував (бо звучали такі декларації), що це швидко буде реалізовано, говорив про це і віце-воєвода, і інші особи з кола зацікавлених, не врахували, що зазвичай від прийняття рішення до його виконання мусить минути якийсь час. Це досить короткий час порівняно з часом прийняття рішення до його реалізації. В оперативному режимі ми інформували воєводу і міністра внутрішніх справ, а також голову Об’єднання Українців Польщі Петра Тиму, всі отримали графік дій. Ми знали, що півроку – це досить реальний термін. Тим не менше, гадаю, що липень буде остаточним місяцем.
– На жаль, доводилось чути від українців, що мешканці Перемишля часом не надто приязні до українців. Загадують про антиукраїнські настрої в час проведення фестивалю української культури 1997 року. Також представники української громади, які були при голосуванні у справі Народного дому, стверджують, що деякі депутати ради Перемишля підходили до них і говорили, що «ви ніколи не будете рівними нам»…
– На мою думку, розмови про неприязне ставлення – це повна нісенітниця. У нас недавно була перевірка з Вищої палати контролю Польщі. Це найвищий державний орган, що займається контролем щодо нацменшин. Інспектор із цієї Вищої палати контролю перевіряв реалізацію завдань, спрямованих на розвиток меншини – ромської та української. Він поставив місту, тобто владі, зокрема мені, відмінну оцінку, сказавши, що співпраця зразкова, дії спрямовані на розвиток української громади виконуються дуже добре. Навіть ставив нас за приклад у плані дій, спрямованих на розвиток української і ромської громад. Це стосувалося також утримування шкіл. У нас є початкова школа, середня українські школи і ліцей. Інспектор підкреслив наше співфінансування цих шкіл, участь в організації спільних заходів, поточну співпрацю. Мало того, що не було відзначено жодних мінусів. Я не кажу, що все ідеально, але точно немає ніяких фобій, жодного шовінізму.
Мене запрошувала українська громада на свято Маланки, український Новий рік, Івана Купала, я там був, брав участь у цих святах. Отже, з нашого боку не те що немає якихось негативних кроків. Хочу наголосити, що ми маємо жити майбутнім. Не можна повертатись до подій 15-річної давнини. Треба жити майбутнім, будувати відносини. Бо якщо ми почнемо піднімати аргументи проти дій влади в Перемишлі, то очевидно, виникне питання: а що у Львові? І почнуться проблеми: у нас немає свого місця вже скільки часу, консульство ніяк не можуть закінчити. Якщо будемо перекидатися такими закидами, то це тільки створить нові проблеми. Йдімо вперед! Вирішуймо разом наші проблеми.
– А депутатський корпус?
– Це ж саме вони прийняли рішення про передачу. Не пам’ятаю, чи було одноголосся, зрештою, це і не важливо. Але це депутати Ради міста Перемишля прийняли проект рішення про передачу будинку. Очевидно, є поділи, відмінності у поглядах, бачення проблеми з різних політичних точок зору, але всі постійно підкреслюють, що ми рухаємося у напрямі згоди, будівництва дружби, і це не лише декларації на словах, візьмімо навіть сьогоднішній захід – фестиваль «Fort.Missia» (Інтерв’ю записувалось під час «Fort.Missia-2010», - ред.).
– Як вплинуло на життя прикордонного міста Перемишля входження Польщі до Шенгенської зони. Мешканці польського прикордоння так само, як і українського, підзаробляли на цигарках, бензині?
– Введення в дію шенгенських правил щодо обмеження перетину кордону викликали спершу сильні протести. Я сам брав у них участь, тому знаю. Люди справді мали можливість «підзаробити». Я не говорю про контрабанду, а те, що стосувалося легального перевезення сигарет, алкоголю чи палива - люди таким чином заробляли. Засади Шенгенської зони і перебування у Євросоюзі – це не лише привілей, але також обов’язки і закон. Такі закони Республіка Польща мусить виконувати, і ми їх виконуємо. Тепер про проблеми. Очевидно, стало менше покупців у магазинах, менше людей, які приїжджали на відпочинок, наприклад на лижі чи ще кудись з України. Недавно мер Закопаного мені розповідав, що зустрів у Перемишлі одного з віце-консулів Польщі у Львові, і запитав у нього, що відбувається з візами, бо українці не приїжджають до Закопаного. Звісно, консул пояснював йому ситуацію в категоріях браку можливості видачі більшої кількості віз через обмеження пов’язані з приміщенням. Це така собі квадратура кола. Коротше кажучи, маємо проблеми з видачею Польщею віз у Львові з огляду на незакінчене будівництво приміщення. Ми хочемо, щоб було більше віз, була оптимізація перетину кордону, будівництво нових пунктів перетину, наприклад, Мальховіце-Нижанковичі, на яке ми дуже розраховуємо, бо це найближчий до нас пункт перетину кордону, модернізація автомобільного пропускного пункту у Медиці. Це коштує великих грошей, які Польща вкладає тільки для того, щоб полегшити перетин кордону. Буде і зелена смуга для тих, хто не має нічого розмитнювати, а їде виключно з туристичною метою. Це також допоможе уникнути спроб контрабанди. Коротше кажучи, якщо ти не везеш нічого нелегального, проїжджаєш швидко, легко, без багатогодинного очікування на кордоні. У цьому напрямі рухається Польща, і це правильний напрям. Може, не завжди все йде такими темпами, як би хотілося, але все одно йде. Повірте, ми також зацікавлені у тому, щоб ви до нас їздили, і робимо все можливе, щоб спростити процес.
– Інтернет-сторінка міста Перемишля нагадує туристичний сайт. Там є багато інформації про те, куди поїхати, де зупинитися. Чи ви бачите стратегічний розвиток міста у напрямі туризму?
– Так. У нас навіть є спеціальний документ під назвою „Стратегія розвитку туризму у місті Перемишлі”, прийнятий міською радою Перемишля. Цей документ окреслює всі напрями діяльності. Наприклад, благоустрій, зокрема реставрація пам’яток, відповідний підхід до туристів, тобто готелі, заклади харчування, вигляд міста, щоб місто було відкрите для туристів, і туристів ставало щораз більше. Наприклад, завдяки нашому ярмарку у Будапешті до нас цьогоріч приїхало найбільше угорців, порівняно з останніми роками. Маємо договір про партнерство з угорським містом Егер і там також пропагуємо Перемишль як туристичне місто. У нас вигідне розташування, при будівництві автостради до Євро–2012, до нас можна буде заїхати, скажімо по дорозі до Львова чи у гори Бєщади. На цьому будуємо свою стратегію. Звісно, маємо ще багато зробити, але розуміємо, що на туристичних послугах інші міста і держави виграли. І ми теж мусимо виграти. Робимо все, щоб цього не проспати. Передусім інвестуємо у стару частину міста, замок, костели, вулиці, кам’яниці, а також проводимо конкурси, які заохочують винахідливість у власників закладів харчування чи готелів. Це все включене в стратегію розвитку туризму.
– Україна і Польща реалізовує багато спільних проектів у напрямі транскордонного співробітництва. Розкажіть про ті, в яких задіяно Перемишль.
– Туризм передусім потребує реалізації таких проектів. Це концерти, молодіжні та культурні обміни, такі заходи, як «Fort.Missia», та інші. Натомість варто перейти до великих проектів, про які ми говорили не так давно з мером Львова Андрієм Садовим. Наприклад, у Львові відбувається реставрація будинків, у нас так само. Маємо підземні туристичні маршрути, і це вже великі проекти, на які можна було б отримати кошти. Ми взагалі склали список завдань, які можемо виконати разом. Найважливішими є контакти і ще раз контакти. Люди мають контактувати одні з одними, переконуватися взаємно, що це вигідно. Ми робили такі проекти з Німеччиною, і дуже ними задоволені. Якщо Україна буде з Польщею робити такі проекти, то вона теж виграє. Для нас це також дуже потрібне.
– Розкажіть про розвиток фортів.
–Так, це дуже важливо. Я, наприклад, є головою такого Товариства фортечних сільрад. Маємо для опанування 6 мільйонів євро для спільного проекту сіл, на території яких знаходяться Перемишльські форти. Зараз закінчуємо виконувати умову про благоустрій фортів, повторюю, щоб це реалізувати протягом кількох років, нам виділено 6 млн євро. Маємо упорядкувати форти, збудувати дороги, і при цьому на тих фортах будуть з’являтися такі атракції, як прокат велосипедів, на іншому форті будуть карети і коні, на третьому ще якісь цікавинки, будуть створюватися робочі місця. Це села, які входять до Перемишльського повіту, на території яких знаходяться ці форти. Кожен війт, кожен господар на своїй території отримає свою частку грошей, які муситиме опанувати. І це добре, адже Європейський Союз теж зробив на це ставку, на нашу спадщину, на історію і те, що може бути не просто пам’ятником як таким, а ще й туристичним продуктом.
Довідка ZAXID.NET
Роберт Хома народився 1963 року. Закінчив Університет Марії Складовської-Кюрі (юридичний факультет) у Жешові. У 1996-1998 роках був віце-президентом Перемишля, з 1998 по 2001 року займав посаду заступника голови Крайової служби зайнятості у Варшаві. В 2001-2002 роках працював директором обласної лікарні в Перемишлі.
2001 року був кандидатом на виборах до сейму. Два рази поспіль – 2002 і 2006 року – вибирався на посаду президента міста Перемишля як представник партії Право і Справедливість.