19 листопада 2015 року мене обрали першим заступником голови Львівської обласної ради. За рік було чимало думок, які для мене стали аксіомою: «політика брудна справа, особливо в Україні, тим паче зараз», «не вір нікому, тільки собі і Господу Богу», «велике щастя – не бути залежним». Щодня, переступаючи поріг обласної ради, готуючись до сесій, ведучи запеклі дискусії на засіданні комісій, їдучи у села та райони до людей, вислуховуючи їхні біди та жалі під час прийомів громадян, зрозуміла головне – роби, що зможеш….
Нині говоритиму не так мовою цифр, презентацій чи візуалізацій, волію думати і говорити мовою цінностей. За рік запам’яталося те, що для мене і для нашої фракції було найбільш принциповим. Вразило, як багато людей допомагали нам це зробити!
1. Не погодились з «дерибаном» коштів з державного фонду регіонального розвитку (це 220 мільйонів гривень). Як співголова комісії не підписала протоколу з переліком об’єктів, який подавали до Міністерства регіонального будівництва. Тоді, нагадаю, такі міста як Сокаль (басейн для дітей з обмеженими можливостями), Борислав (постачання води), Новий Розділ (індустріальний парк), Миколаїв - отримали нуль, натомість на чотири райони з двадцяти у Львівській області виділили половину усієї суми державного фонду.
Мене підтримали голова фракції «Самопоміч» у Верховній Раді Олег Березюк, народний депутат Любомир Зубач, принципові депутати з облради (їх небагато, але є). Ради міст та районів відважились підняти хвилю обурення і провести позачергові сесії з вимогою розподілити кошти справедливо, а не за інтересами олігархів.
Як результат – маємо інший склад комісії, яка вибиратиме об’єкти. Відтепер, окрім обласних депутатів і посадовців ОДА, третину з усієї комісії – будуть представники громадських організацій. Сподіваюсь, вони вибиратимуть об’єкти на фінансування з ДФРР не так, як їм скажуть.
2. Запровадили постатейний розпис обласних програм. Виконавці програм спочатку були шоковані, коли я, як перший заступник, і фракція «Самопоміч» поставили вимогу пояснити кожну копійку, яку посадовці ОДА пропонують у бюджетному запиті. Хто це зрозумів одразу – та програма була проголосована швидко, деякі розпорядники коштів ходили до весни. Ми ж наполягали на своєму …
3. Не допустили тотального розпродажу майна, яке належить громаді. Голова нашої фракції Інна Свистун, голова комісії з питань антикорупції Роман Кізима і я об’їхали усі об’єкти, запропоновані до приватизації, зробили їх фото- та відеофіксацію. Ми виявили, що більшість нерухомості – ласі шматки, які можна продавати з аукціону, наповнювати бюджет розвитку.
Важкою була боротьба в сесійній залі, завдяки кільком принциповим депутатам з інших фракцій (а такі є!) деякі об’єкти, як от скажімо приміщення на вулиці Винниченка, не пройшли і наразі залишаються у власності обласної ради.
4. Зупинили непродумані рішення. Коли йдеться про оптимізацію галузі, скорочення працівників чи вивільнення приміщень – вимагаю прописувати у проекті рішення, що буде з людьми, які там працювали (це здебільшого освітяни і медики), за ким будуть закріплені вивільнені приміщення. Якщо будівлі залишаються в освітянській чи медичній галузі, то для яких потреб? Якщо їх продаватимуть - то лише з аукціону! Наразі, на жаль, не маю такої відповіді щодо оптимізації фтизіопульмонологічної служби, щодо шкірвендиспансерів. Тому на сесії «Самопоміч» за це не голосувала.
5. Зреалізували програму мікропроектів. Ця програма дозволила нам показати, що таке конкурс, які креативні та потужні у нас люди. Деякі депутати, котрі звикли жити правом телефонного дзвінка і ігноруванням будь-яких правил, хотіли знівелювати конкурс як такий, ділити громади на своїх і чужих. Дякую за принциповість експертам і конкурсній раді, депутату обласної ради Івану Собку і працівнику апарату Олені Гвоздик.
На сьогодні, це єдина програма, яка виконана на 99%, лише один проект (ФАП у Пустомитівському районі) не буде зроблено. Натомість маємо близько 700 об’єктів – відремонтовані школи, садочки, проведено вуличне освітлення в селах, затишні та обладнані ФАПи і оновлені народні доми.
6. Оприлюднили залишки безкоштовних ліків. Упродовж року тривала бюрократична тяганина і дискусія, чи треба пацієнтам знати, які ліки вони можуть отримати безкоштовно. Для мене, це очевидно – ми ж виділяємо на ці медикаменти гроші з бюджету, чому людина має їх купувати в лікарні?!
Пішло багато зусиль – є перша перемога! Маємо наказ департаменту охорони здоров’я ЛОДА: відтепер у кожному відділенні щодня оприлюднюватимуть список медикаментів та розхідних матеріалів, які пацієнтам зобов’язані надати безоплатно. В.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун підтримала такі наші кроки.
7. Поставили спортивні майданчики на території шкіл, а не закопали гроші в болото. Таку вимогу я озвучила, коли ми виділили 16 мільйонів гривень на будівництво таких споруд. Адже до цього їх ставили на околицях сіл, де пасуться корови. Натомість на шкільних подвір’ях є діти, і цей майданчик припильнують освітяни та батьки.
Як не впиралися розробники і виконавці програми, майданчики стоять на території шкіл. На цей рік я вимагатиму цього ж.
8. Вшанували пам’ять про тих, хто загинув за державність України. Що б ми не зробили для хлопців з війни,цього очевидно буде замало. Разом з УКБ ЛОДА до 6 грудня поставимо 43 пам’ятні хрести на Личаківському цвинтарі хлопцям, які загинули на Сході.
З ініціативи голови обласної ради я очолила комісію з визнання добровольців АТО. Непроста місія, складна доля у багатьох бійців, котрі подають свої документи. Маємо близько 200 заяв, є над чим працювати. Дякую добровольчим батальйонам, які нам допомагають і обласному департаменту соцзахисту.
9. Підтримали міжнародні проекти. Як співголова комісії з МТД затверджую проекти міжнародної технічної допомоги, і цією програмою уже скористались чимало районів Львівщини. Тішить, що кожна гривня, яка виділена у цій програмі, генерує від 10 до 15 гривень додаткових коштів, котрі надходять від міжнародних донорів.
***
Очевидно, ще є над чим працювати. Мрію про той час, коли постатейний розпис бюджету та обласних програм стане доброю традицією, коли звіту за кожну використану копійку не треба буде вимагати місяцями, коли зможемо викорінити лобізм олігархів з сесійної зали, коли запровадимо чіткі критерії, конкурсні засади та зрозумілі правила. Коли співпраця між фракціями буде означати справді професійну дискусію зрілих людей, а не гру «ти мені – я тобі».
Маю надію, що надалі ми голосуватимемо не за обіцянки, а за переконаннями. Вірю, що вже наступного року нашої каденції усі без винятку депутати читатимуть проекти рішень і вникатимуть у їх суть та перспективу. Сподіваюсь, що кожен з нас голосуватиме, зважаючи на інтереси області, а не на свої власні. Важко позбутися цих постсовєтських синдромів, цієї обтяжливої деспотичної системи, проте мусимо крок по кроку це робити. Адже Львів і Львівщина завжди показували інший шлях розвитку.