Роксолана Богуцька: Київ відштовхує своєю гламурністю

08:16, 14 лютого 2008

Бренд Roksolana Bogutska має безліч незмінних шанувальників. Характерною рисою стилю дизайнера є національний колорит. Для Роксолани Богуцької немає нічого важливішого, аніж сім’я, колектив та Львів, який надихає. Про роки на модній сцені, Львів, львів’ян, столицю дизайнер розповіла в ексклюзивному інтерв’ю для ZAXID.NET.

 

- Ви понад 10 років «на сцені» моди, чого за цей час вдалося досягнути?

- Передусім, зібрана команда з професіоналів, із якими я працюю всі ці роки. Торгова марка «Роксолана Богуцька» - це, окрім ексклюзивного одягу, робота з клієнтами, зірками шоу-бізнесу, з відомими особистостями, а на сьогоднішній момент - це вихід на роботу з фабриками, що є певною сходинкою для дизайнера. Наприклад, ми третій сезон працюємо із хутряною фабрикою «Тикаферлюкс», четвертий сезон бренд «Роксолана Богуцька» можна побачити в сонцезахисних окулярах, які робимо з ТМ «Оптика нова».

 

- Чи є заслугою Катерини Ющенко, яка одягається власне в українських дизайнерів, те, що їх починають більше знати в Україні та за кордоном?

- Я не виключаю цього. Хоча не думаю, що в цілому вагомим чинником модної частини наших людей стало те, що дружина Президента одягається в українських дизайнерів. На зміну менталітету «модників» вплинуло чимало: проведення у Києві двічі на рік Тижня моди, українські модні телевізійні програми, українські видання, журнали, які популяризують український продукт, та інше. В Україні з'явилася модна індустрія.

 

- Українські дизайнери стали потрібними?

- Буквально десять років тому шити одяг було ознакою поганого тону. Вбрання мало бути купленим, і найкраще - за кордоном. Тепер же пошиття одягу в ательє стало популярним, люди роблять це із задоволенням та впевненістю, що у цій одежі їм буде комфортно і зручно.

Хоча багато українській зірок приховують те, у кого вони одягаються. Дехто взагалі може сто разів «відхрещуватися», мовляв їхнє вбрання не від вітчизняного дизайнера. Та такого стає щораз менше - українські модники вірять у вітчизняний дизайнерський одяг.

 

- Ви, як дизайнер, відчуваєте розвиток української моди?

- Розвиток є, але відбувається не так швидко, як би це хотілося нам, дизайнерам, і на те є й економічні, й політичні причини. Тому поколінню, що йде за нами, буде простіше реалізувати себе як дизайнера. Ця професія стане насправді потрібною. А з іншого боку, їм буде важче: вони матимуть конкуренцію. Коли я починала, на показах Тижня моди було 12-15 колекцій, а зараз їх 45-50.

 

- Чи змінилося ставлення львів'янок до одягу?

- Однозначно, і це мене дуже тішить. Відчувається якийсь такий різкий підйом. Не думаю, що це пов'язано з матеріальним статком, скоріше, це наслідок того, що у Львові відроджується культурне життя. Львів'янки відчувають потребу одягнути щось ексклюзивне, красиве, коли йдуть на концерт, в театр, на вечірку. Це ж закономірно: якщо ти нікуди не виходиш, то немає потреби мати якийсь гарний одяг, або ж: якщо приходиш в театр, а там усі в джинсах - відповідно, й тобі не потрібно щось інше. Однак, коли відвідуєш різнорідні акції, які проводяться в місті постійно, є потреба вбрати щось особливе. Я не є світською левицею, але, судячи по своїх клієнтах, бачу, що культурний рівень у Львові піднімається.

Приємно, що до популяризації традиційного українського одягу долучаються співаки. Наприклад, запроваджений Олегом Скрипкою dress-code, коли обов'язковим атрибутом вбрання на вечірці є вишита сорочка чи елемент українського строю, створив попит на українськість. Відчула на собі, адже працюю з етнічним одягом: раптово всім стала потрібною вишита сорочка чи стилізований український одяг..

 

- Вас надихають львів'яни, Львів?

- Львів надихає, однозначно. Кілька днів тому, як падав дощ, гуляла містом, до мене підійшов один пан і сказав, що я, певне, не львів'янка. Нічого не відповівши, подумала: мабуть, у львів'ян нема часу на розглядання будинків із портиками, орнаментами, візерунками. Згадалося, як перед новим роком мала можливість, пройтися вулицями старого Львова. Я була приємно вражена від того, як вони змінилися. У центрі з'явилося багато антикварних крамниць, кав'ярень, галерей, відбуваються різні виставки. Львів - дійсно європейське місто.

Колись мала можливість побачити новорічні вуличні дійства у Кракові, у нас - не гірші. Ми за кілька років так виросли. Так, звичайно, можемо придиратися до багатьох речей: відкритих люків, неошатних будинків... Я не заходила у наші брами, під'їзди, не дивилася на їхній стан, але, міркую, вони такі ж, як і в інших європейських містах. Ми настільки варимося в наших проблемах, у побуті, що не маємо часу оглянутися і побачити, що ми живемо у дійсно прекрасному місті. Як таке місто можна не любити? Таке місто не може не впливати на творчість.

 

- А Київ?

- У Києві мене гнітить швидкість і постійні корки. Приїжджаючи у столицю, я просто не встигаю зробити все заплановане: саме ту кількість зустрічей, я постійно кудись біжу, запізнююсь на літак... А ще - Київ своєю гламурністю мене відштовхує: я людина інакшого стилю життя, виховання. Я не змогла би кожен тиждень ходити на світські вечірки.

 

- Хіба ви не намагалися до столиці перебратися?

- Двічі: на початках кар'єри, у 1995-96 роках, і два-три роки тому. Але у мене є команда, з якою працюю тут багато років, її не перевезеш у валізці. У мене і в Києві була команда, але неможливо сидіти на двох табуретках. Це просто необхідність - бути в цьому місті, де ти народився, виріс, вчився, яке дало тобі старт.

 

- Пані Роксолано, чи можна говорити про львівську школу дизайнерів? Чи відчувається вона в Києві, за кордоном?

- Про це говорять у Києві. На початках модних показів львівських дизайнерів і Львів сприймали як провінцію, які претендують на подіум, на місце під сонцем. Я пам'ятаю ці перші важкі кроки.

Я ж відразу робила етнічні колекції. А в той час сприймалися вбрання в японському стилі, в китайському, в космічному, з пап'є-маше, але не в українському. Багато тоді було сказаного відверто недоброго, багато сліз було пролито, але дякуючи моїм клієнтам, які мене підтримали, я продовжувала творити.

Ми ніколи не будемо італійською чи французькою модою - вони мають свій формат. Кожна мода зліплена десятиліттями. Ми лише своїм можемо зацікавити інших. Колекції з українськими елементами тепер модні. Однозначно, українські імена ще почують на європейському ринку. У вітчизняних колекціях є потенціал, чого бракує деяким європейським зіркам.

 

- Раніше у Львові відбувалися міжнародні конкурси моди, для прикладу - «Леополіс». Чому зараз їх немає?

- Наразі, тому що бракує коштів, донедавна - приміщення. Навесні відбудеться Львівський тиждень моди. Якщо він буде постійним, то це приверне увагу впливових людей, зокрема бізнесменів, які захочуть вкласти гроші в «модну» галузь. У Києві теж все починалося із залу на окраїні. Я пригадую ці перші Тижні моди: триста чоловік, невеликий подіум, із залу забирають крісла, щоб камери не показували, що людей нема. А сьогодні Український тиждень мод - це велика кількість людей, серед них - VIP-персони. Наразі у Львові це впирається у гроші, але всьому свій час: тут є торгові марки, які продають себе лише на західноукраїнському ринку, їх Львівський тиждень моди може зацікавити.

І якщо організатори Львівського тижня моди виберуть час проведення цього заходу на тиждень пізніше від Тижня української моди, то у Львів приїдуть чимало власників гучних імен, львів'яни зможуть на власні очі побачити нові колекції українських дизайнерів, а не уривками по телевізору.

 

Довідка ZAXID.NET

Роксолана Богуцька закінчила Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша (відділ ткацтва) та Львівську академію прикладного мистецтва (художнє моделювання). Свою першу колекцію представила на Національному тижні прет-а-порте «Сезони моди» у 1998 році. Цей рік і є роком заснування бренду Roksolana Bogutska.

Ексклюзивність її колекціям надають художня вишивка по шкірі й тканині шовковими нитками і бісером, а також розпис та інкрустація металом. Для виготовлення виробів використовуються винятково натуральні матеріали: шкіра, хутро, шовк, шерсть, льон, оброблені за найновітнішими технологіями.

 

Фото з сайту www.umoloda.kiev.ua