Якщо хтось продовжує оцінювати Тернопіль як середовище глибоко провінційне та інертне, то він помиляється. Тернопіль перестає бути таким. І багато в чому завдяки своєму міському голові Роману Заставному. З усіх інерцій у нього можна виявити лише одну – при владі Р.Заставний використовує ділові якості з попереднього досвіду успішного підприємця.
Міський голова Тернополя - енергійний і прагматичний посадовець. Р.Заставний уміє вести переговори, знаходити у гострих дискусіях раціональні компроміси. Однак найважливіше те, що він не боїться під особисту відповідальність започатковувати кардинальні зміни, які в перспективі можуть суттєво покращити економічні і соціальні шанси громади міста.
Тернопіль завжди мав реноме міста красивого, комфортного і затишного. Як живеться тернополянам сьогодні, що робить мер для покращення їх добробуту? Про це та чимало іншого міський голова Тернополя розповів в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET.
- Почнемо з тривіального: що для Вас Тернопіль?
- Тернопіль - це, однозначно, більше, ніж місце проживання. Це місце, яке притягує людей. Коли ми говоримо, що «Тернопіль - місто для життя» - це насправді так і є. Хто приїжджає сюди і проводить якийсь час в цьому мікрокліматі, однозначно оцінює його позитивно, і є бажання залишитися у цьому спокійному, виваженому, зручному середовищі. Можливо, тут немає темпу, який задається на рівні інших великих міст, навіть Львова, але є щось близьке для душі.
Ми дуже багато речей прагнемо зробити. І тут зважаємо на світову практику, коли люди багато чого зробили, але при цьому значно більше втратили. Вони збудували широкі, зручні вулиці, облаштували їх. Однак там немає внутрішнього духу, який дав би людям можливість відчувати себе комфортно. У Тернополі живе цей дух, дух тернополян - спокійний, шляхетний, поміркований. Усі хочуть жити в розміреному, хорошому темпі.
Тернопіль - місто, яке я дуже люблю. Коли робимо щось, то це не просто намагання щось змінити, адже можна демонструвати будь-які зміни. Важливо, щоб місто від цього ставало кращим. Важливо не порушити загальної аури, створити в межах цієї оболонки сприятливі умови для розвитку. Адже багато людей виявляють сьогодні бажання переїхати в місто з райцентрів, є відтік з інших областей. Потрібно збалансовувати кроки, щоб цей ритм зберегти і не порушити.
- Ви сказали, що є притік людей до Тернополя. Якими є темпи житлового будівництва в місті, як взагалі розвивається місто?
- Тут слід відзначити дві тенденції. Основна - тернополяни стають багатшими. Вони здатні купувати житло, тому покращують свої житлові умови. З іншого боку, Тернопільщина - аграрна область. Статистика десятирічної давності свідчить, що 60% населення області проживало тоді у сільській місцевості. Відтак, легко можна було передбачити тенденцію переходу частини населення у місто, що зараз активно спостерігається. Обсяги житла, що здаються в місті в останні роки, - пристойні, я б навіть сказав - великі. Так, у 2005 році було здано близько 130 тис. кв м, у 2006 - майже 100 тис., у цьому році теж близько 100 тис. кв м.
- Чи має Тернопіль перспективний план, в якому прораховано, скільки і як прийняти нових тернополян? Чи є проблема вільних територій для забудови?
- Проблема вільної території є всюди. Одним із найдратівливіших питань у Тернополі було ущільнення забудови. Мешканці, що звикли жити на просторих вулицях, посеред зелені (кількість зелених насаджень на людину у нас найбільша в Україні), категорично заперечували проти цього.
Зараз ми вибираємо середньозважену стратегію. Де є можливість будувати окремі будинки, вони будуються, але паралельно розробляється проект будівництва нового потужного мікрорайону на площі 69 гектарів, так званого «Північного». Тендер на реалізацію виграв державний науково-дослідний інститут «ДНІПРОМІСТО». Перед ними поставлено завдання - розробити генеральний план забудови міста, але першочергово - план цього мікрорайону. Первинний план подетального планування уже затверджено.
Розробка нового мікрорайону має свої переваги. Це дає можливість поквартальної забудови. Ми маємо приклад вул. Слівенської і бачимо, наскільки по-іншому якісно виглядає місто, коли забудовується цілими масивами. Тому ми будемо й надалі сприяти цьому.
Попередньо під житлове будівництво планувався ще один мікрорайон. Однак на минулій сесії ми скасували це рішення, оскільки, за оцінками експертів, він є найбільш перспективним для розвитку логістики, яка створює можливості зайнятості людей. Якщо ми розуміємо, що є міграція, і у 2008 році буде притік у 2 тис. людей, то потрібно подумати над створенням, як мінімум, 1-1,5 тис. робочих місць. Для цього є різні шляхи: починаючи від сприяння існуючим підприємствам до приходу в місто транспортних компаній, торгівельних компаній, для яких, власне, розвивається логістичний вузол.
- Як ви оцінюєте бізнес-середовище у місті?
- Бізнес-середовище у Тернополі - позитивне. Є тенденції, які підтверджують це. Два роки тому я сам був успішним бізнесменом. А зараз - чиновник, який дещо по-іншому бачить відносини влади і бізнесу. Хоча й тоді я усвідомлював, що влада не повинна штучно вирощувати бізнес, створювати інкубаторні умови. І держава структурує реєстраційні і дозвільні процедури, і на практиці процес тривалий: в цьому можна знайти свій позитив. Адже підприємці вільно входять у ринок, долучаються до серйозних проектів, навіть дають в заставу своє майно, і після того через рік банкрутують. Хто починає підприємницьку діяльність, повинен розуміти, що бізнес - надзвичайно жорстке середовище, та усвідомлювати усю відповідальність своїх рішень.
- Лакмусовою стрічкою відносин місцевої влади і бізнесу сьогодні в Україні є питання продажу землі, комунальної нерухомості. Яка ситуація у Тернополі?
- У місцевих радах є багато протистоянь. Треба визнати, що в основі цього лежать прості меркантильні інтереси. Щоб вичерпати джерело цих протиріч, потрібно створювати системні прозорі правила гри. Коли я став міським головою, моя позиція була однозначною - земля має продаватися на аукціоні. Ринок визначить її ціну. Аналогічна ситуація і з комунальним майном. Те, що не є ефективним, - має продаватися. Хоча при цьому ми усвідомлюємо, що не маємо права продавати все підряд, щоб швидко виручити гроші. Тому, відповідно до генплану розвитку міста, на об'єкти, в яких може бути потреба завтра- післязавтра (для розвитку соціальної інфраструктури), доречним би був своєрідний мораторій на продаж.
Я вважаю суттєвою перемогою те, що шляхом переконання, через довготривалий діалог із депутатським корпусом, вдалося прийняти рішення, яким передбачено виділення землі виключно на альтернативній основі.
Цього року ми втричі підняли ціну продажу. Це не означає, що так різко піднялися ціни на нерухомість, що є власністю міста, а лише показує, якими мізерними вони були до цього. Робився бізнес, орендувалися приміщення за 12 грн за кв м при ціні у 20 дол. Можна було бути успішним бізнесменом, адже місто фактично пільгувало це. Ми зламали цю тенденцію, бо не можна так цинічно ігнорувати потреби громади.
- Якими були результати першого земельного аукціону?
- Перший аукціон показав, що ще далеко не всі суб'єкти земельних відносин готові публічно купувати землю. Тіньовий ринок є, і тіньова ціна більша, ніж легальна. Однак я переконаний, що з часом вони зрозуміють: купувати легально й платити податки вигідно. І тоді ця проблема вирішиться.
Тим не менше, від продажу ми отримали 6,5 млн грн. І маємо що показати: тепер заасфальтовані найбільш завантажені транспортом вулиці, облаштовані прибудинкові території тощо. За ці кошти вдалося, значною мірою, вирішити соціальні проблеми міста.
- Бюджет Тернополя у 2007 році, порівняно з попереднім роком, збільшився у 1,5 рази. За рахунок чого?
- Думаю, перш за все, за рахунок зрозумілих правил гри для бізнесу у питаннях, де треба працювати з владою. Ми надали повноваження приймати частину рішень безпосередньо нашим структурним підрозділам. На первинному етапі процедур це інтенсифікує процес. Крім цього, засідання нашого виконавчого комітету відбуваються щотижнево. Наскільки я знаю, жоден обласний центр у такому режимі не працює. Наша швидкість прийняття рішень дає можливість бізнесу реагувати, вирішувати справи оперативніше.
Крім цього, слід визнати, що первинно бюджет був надзвичайно мізерний. І навіть сьогодні в абсолютних величинах, як на мене, він є ще незадовільним і недостатнім. Зараз ми можемо почати працювати над його розвитком.
- Які пріоритети бюджету?
- Серед наших пріоритетів - медицина, освіта та житлово-комунальне господарство. Медична мережа Тернопільщини дуже обширна, однак її стан не найкращий. Ми маємо резерви при структуруванні і формуванні цієї мережі. Тобто, можемо створити базові підприємства з надання якісних медичних послуг. Негативним є те, що утримання такої мережі дуже дорого обходиться бюджету. У цьому році ми змушені дофінансовувати утримання галузі, хоча це делеговані повноваження держави, і ми мали б виконувати їх виключно у межах державного фінансування.
Однак зараз ми виходимо на завершальний етап майже річної роботи у сфері фінансування медицини. Ми досягли домовленості з обласною владою про передачу перинатального центру на баланс області. Власне, так і має бути, адже це - ІІІ-й рівень надання медичних послуг, і такі заклади є в обласному підпорядкуванні. Через те, що перинатальний центр був на балансі міста, ми мали викривлення всієї схеми фінансування медичної сфери. Місто недоотримувало у різні роки від 4 до 6 млн грн. За рахунок цього впорядкування на наступний рік ми закладаємо 7-8 млн грн.
Така ж ситуація і з освітою. Цього року ми додатково профінансували освітню галузь на 6 млн грн. Це величезні гроші. Частину використано на зарплати вчителям, які дещо вищі, ніж в інших обласних центрах. Освіта не дає результатів сьогодні, однак через 10 років це віддасться сторицею, коли будуть виховані молоді тернополяни. Також є муніципальний інститут ім. В.Чорновола. Він утримується за рахунок коштів центрального бюджету, але частково дофінансовуємо з місцевого. Але в цьому є свої переваги - ми можемо оперативно реагувати на запити ринку, бізнесу. Була потреба в офіціантах - були набрані офіціанти, виникла потреба у дизайнерах - сформували групи дизайнерів. Зазначу, що просто так гроші не даються, усе фінансування йде за цільовими проектами.
Тобто, навівши лад із медициною, освітою, ми зможемо вийти на їх самофінансування, й розвивати інші напрямки.
- Я знаю, що реакція на передачу пологового будинку у місті була різною, лунали й різко негативні оцінки, припущення...
- Так, ширилися чутки, що ми збираємося його продати, й там з'явиться чи то боулінг-клуб, чи то ресторан. Насправді це не так. Ми беремося за дуже амбіційний проект - створення нового пологового будинку на базі лікарні №3. Це має бути не просто окраса Тернополя - одна з кращих споруд і закладів, а своєрідний регіональний центр із надання висококваліфікованих і якісних послуг на платній основі. Це робиться у контексті запровадження в Україні страхової медицини. Якщо вона не буде реалізована у 2008 році, то, переконаний, це справа недалекої перспективи. Той, хто матиме кращу інфраструктуру, створить до цього часу кращі умови з надання медичних послуг, той і захопить ринок. Йдеться не лише про ринок Тернопільщини, а всієї Західної України. Враховуючи те, що ми маємо потужний університет, і медична галузь Тернополя завжди була сильною, то гроші, вкладені у цей проект, повернуться сторицею, а для медпрацівників це має стати потужним бізнесовим проектом.
Створення пологового будинку регіонального значення має бути першою ластівкою. Це дасть поштовх для розвитку комерційних проектів в інших закладах: лікарні №1, поліклініці. При цьому є бачення поставити закладам завищену планку, щоб вони усі надавали послуги ІІІ-го рівня. Такий підхід знаходить підтримку в нового керівництва області, це велика перспектива. Тим часом ми намагаємося дуже обережно про це говорити, оскільки добрі наміри в Тернополі часто обростають негативними домислами.
- Як ви охарактеризуєте стан житлово-комунального господарства?
- Якщо б гроші, що їх ми витрачаємо на медицину та освіту, сьогодні вкласти в комунальну сферу, то зміни у Тернополі були б просто вибухові. Однак доводиться балансувати між необхідним і можливим.
Проблемних точок у цій сфері є багато. Водночас зазначу, що при мінімальному фінансуванні комунального господарства тернополянам надаються послуги досить пристойної якості. Хоча тут важливий інший аспект: Тернопіль - це те середовище, яке ставить надзвичайно високу планку.
- Чи створюються об'єднання співвласників багатоквартирних будинків у Тернополі? Як можна охарактеризувати цей процес?
- Кількість ОСББ уже сягає 11% від загальної кількості обслуговуючих підприємств. Можу сказати, що початковий період знайомства з цією ідею уже пройшов. Коли ми реорганізували управління житлово-комунального господарства, був сформований окремий підрозділ, що займається реформування житлово-комунальної сфери. Його основні функції - допомога у створенні ОСББ, адже це процедура доволі складна.
Ми поставили доволі жорстку вимогу: допомагаємо лише тим будинкам, де створюються ОСББ. Так ламається пострадянська свідомість про те, що «мене не обходить, мені повинні забезпечити ремонт ліфта, сходової клітки чи даху». Адже насправді ми маємо унікальну в світовій практиці ситуацію, коли держава вчинила гуманно й задарма віддала людям нерухоме майно. Якщо б за це була виставлена хоча б мінімальна компенсація, то не було б навіть розмов про втрачені заощадження в Ощадбанку СРСР, оскільки вартість нерухомості в декілька разів перевищує це. Отож, за ласку держави обов'язком громадян має стати утримання житлового фонду у нормальному стані.
Однак у цьому потрібно переконувати. Для українців, особливо західного регіону, а для тернополян - однозначно, спрацьовує переконання через фінансовий аспект. Ми кажемо, що створення ОСББ супроводжується покращенням технічних характеристик самого будинку. І якщо, умовно, кожна квартира здає на це по 1 тис дол., то за умови продажу квартири можна заробити 5 тис. Це надзвичайно спрацьовує. Ті, хто збирався продавати квартири і нібито не були зацікавлені створювати ОСББ, стали першими прибічниками й агітаторами ОСББ. Бо люди зрозуміли, що це «фішка», на якій можна заробити гроші.
Треба також зазначити, що створення ОСББ могло б йти активніше. На заваді стало те, що посилився загальний елемент недовіри до влади. Те, що відбувається на загальнодержавному рівні, зокрема перевибори, досить тенденційно моделюється на місцевому рівні. Коли ситуація в державі стабільна, є постійна довіра до влади, і працювати набагато легше.
- Як виникла ідея проведення в Тернополі інвестиційного форуму?
- Поштовхом до ідеї проведення інвестиційного форуму стала Помаранчева революція. Ми були окрилені. Налаштовували себе на швидкі зміни. Насправді, зміни неможливо зробити швидко.
26 квітня 2005 року на зустрічі голови Тернопільської ОДА з представниками бізнесу ми не побачили нової конкретної програми дій. Усе зводилося до гримання кулаком по столі - потрібно платити більше податків, а перспективи розвитку визначено не було. Тому виникла ідея проведення форуму, щоб привернути увагу до проблемних об'єктів, таких як комбайновий завод, які можна було перетворити на великий потенціал. Ми думали, що цю ідею підхоплять усі. Однак частина підприємців взяли нас на сміх, мовляв, «який нормальний чоловік буде створювати собі конкуренцію. Ми покажемо іншим привабливість нашої території. Прийдуть більш потужні суб'єкти господарювання, і ми розчинимося у загальній масі».
Однак форум був проведений, й ефект від нього є. Основний здобуток - багато підприємців просто прокинулися. Вони зрозуміли, що прихід бізнесу з інших регіонів неминучий, і краще до цього бути готовим. Краще очолити цей рух. Можливо, цією справою не будеш займатися сам, однак у партнерстві, в абсолютних цифрах будеш мати значно більшу користь.
- Якою, на вашу думку, є роль Тернополя у Західній Україні? Чи є конкуренція між містами західного регіону України?
- Можливо, зсередини конкуренції й не помітно. Однак ззовні ми сьогодні усі конкуренти. Актуальними сьогодні є бренди міст. Чий бренд буде краще представлений, більш розкручений, той отримає можливість на реалізацію тих чи інших бізнесових проектів у себе.
Треба визнати, що стартові позиції Тернополя до останнього часу були нижчі, ніж в усіх обласних центрів Західної України. За останні 5 років Тернопіль закостенів. Він був буквально незвіданий. Це було надзвичайно закрите середовище напрочуд розумних галичан, які нікого сюди не збиралися пускати, бо самі знають, що їм робити.
Стратегічна зміна в тому, що нам вдалося змінили думку з цього приводу. Зокрема, ми показали бізнесу: не можна зупиняти, а треба допомагати приходу нових бізнес-структур. Кількість грошей, що обертаються на цьому ринку, стає більшою, і від цього виграють усі: і підприємці, і місто.
- Чи використовуєте Ви у своїй роботі досвід інших мерів міст західної України?
- Однозначно, ми враховуємо досвід інших міст. Однак часто те, що було правильним учора, може бути гальмівним чи недоречним сьогодні. Хоча, з іншого боку, це дає можливість не допускати тих самих помилок. Незаперечний досвід у багатьох напрямках є у мера Чернівців. Амбіційні, молоді, прагматичні мери у Львова та Івано-Франківська. Мені пощастило: досвід кар'єри в політиці у мене невеликий - 2 роки, я не заангажований політикою, виніс із бізнесу здатність аналізувати і можу перебирати від інших раціональне та корисне.
Довідка ZAXID.NET
Роман Заставний - народився 1972 року в селі Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області. Закінчив Тернопільську академію народного господарства.
Після навчання працював бухгалтером у приватному малому підприємстві «Поле», згодом - на різних посадах у Тернопільській обласній дирекції АКБ «Україна».
У 1999 році пішов працювати заступником голови правління з фінансово-комерційної діяльності ВАТ «Тернопільська кондитерська фабрика». З липня 2000 року обраний заступником голови правління ВАТ «Птахофабрика «Тернопільська», а через півтора місяці обраний головою правління цього підприємства.
На виборах 2006 року обраний міським головою Тернополя.
Член Політради політичної партії Народний Союз «Наша Україна».
У житті дотримується принципу «Шануй людей, крокуючи угору, бо стрінеш їх, коли спускатимешся вниз».