У січні увагу привернула інформація Польського радіо про 103-годинний концерт, який зіграв польський музикант і мандрівник Ромуальд Коперскі, побивши рекорд Ґіннеса.
Документацію, що стосується встановлення нового рекорду, було передано Капітулі Книги Гіннеса в Лондоні. Процедура внесення до Книги рекордів відбулася у квітні.
Музикант і мандрівник Ромуальд Коперскі погодився відповісти поштою на кілька запитань ZAXID.NET.
- Пане Ромуальде, розкажіть, будь ласка, які твори ви включили до найдовшого у світі фортепіанного концерту, чим керувалися при їх виборі?
- Твори легкі і мелодійні, такі як музика до кінофільмів, джаз, трохи класики, народних і російських мелодій.
- Скільки загалом творів ви виконали і скільки разів вони повторилися за ці сто три години?
- Разом виконав близько 10 творів так, аби вони не повторювалися протягом чотирьох годин.
- Ви вже намагалися встановити рекорд Ґіннеса на найдовший фортепіанний концерт 2004 року, що тоді не дозволило Вам досягти задуманого?
- Я не виконав формальності, аби завчасу повідомити про спробу побиття рекорду. Я повідомив про це вже постфактум, тому цього не було визнано. Треба повідомляти завчасу.
- Які Ваші улюблені композитори?
- Їх багато, а найбільше я люблю виконувати музику Енніо Моріконе до кінофільмів.
- Після отримання сертифікату Книги Рекордів Ґіннеса Ви вирішили провести концертний тур, він відбуватиметься тільки у Польщі чи ще в інших країнах?
- Я хотів би заграти в багатьох країнах. Я вже отримав запрошення з Монголії. Однак здебільшого у Польщі.
- Чому Ви поставили собі саме таку мету – зіграти найтриваліший у світі фортепіанний концерт? Це приносить тільки моральну сатисфакцію чи і матеріальну теж?
- Це тільки духовна сатисфакція, капітула Книги Ґіннеса не виплачує жодних премій. А сама гра – це як спортивне суперництво, попросту, якщо є рекорд, то треба спробувати його побити.
- Чи зіграти 103-годинний концерт Вам допомогла Ваша витривалість мандрівника?
- Трохи, мабуть, так. Подорожі гартують характер. Дають впертість, наполегливість у подоланні труднощів.
- Чому саме Сибір Ви обрали для своїх експедицій?
- Це красива земля, прекрасні, самовіддані люди.
- У якому році ви здійснили Вашу першу мандрівку?
- У 1965-му, це була тижнева самотня мандрівка пустелею.
- Стати мандрівником – це була мрія з дитинства? Розкажіть трохи про своє дитинство і родину.
- Я завжди хотів побачити Сибір, особливо тайгу і полярне сяйво. Ще підлітком я прочитав кілька книжок про далекі подорожі, про американських траперів, золотошукачів. Відтоді і я почав мріяти про це, бо я захоплювався природою, суворою природою, доланням усіляких труднощів, зокрема боротьбою зі стихією. Це було в мені закладено вже від дитинства. Десятирічним я щодня вставав о четвертій ранку, йшов до лісу, розкладав вогонь. Пік картоплю, смажив над вогнем шматочки хліба. Повертався, вмивався, і аж тоді йшов до школи, більше думаючи про ліс, ніж про математику, наприклад. Що старшим я ставав, то далі я запалювався цією ідеєю. Пізнаючи природу і мистецтво переміщатися лісовими комплексами, я бродив тухольськими борами і не міг вибратися з лісової безодні. Я будував шалаші або просто ночував під відкритим небом. У місячному світлі вересневих ночей я чув і бачив оленів, які збиралися на гін. Сидів на березі, втікав від стада кабанів, вслухався в ніч, у шелест листя і трав, бачив, як розпускалися бруньки навесні, як зелень переходила в осінній пурпур. Також в зимові морози я спав біля вогнища і оглядав в нічній темряві таємничі блискучі очі. Я марив Сибіром також вже дорослим, тож не пропустив нагоди, коли вже це стало можливим., аби побачити його на власні очі.
- Ваші мандрівки – це суворі і важкі, очевидно, випробування на витривалість. Чи блага цивілізації для Вас зовсім зайві?
- Я мінімаліст, мені для життя не потрібні вигоди.
- Розкажіть про Ваших друзів у експедиціях?
- Чудові супутники. Ми зналися раніше, були в кількох екстремальних експедиціях.
- Як ставиться родина до ваших тривалих мандрівок?
- Непокоїться, це нормально, але підтримує мене духовно, і це додає мені сил у подоланні труднощів.
- Яким було найбільш вражаюче відкриття у Вашому житті, в мандрах?
- Це відкриття того, що найбільшим багатством Сибіру є її мешканці.
- Є чимало сторінок в Інтернеті, присвячених організованим Вами експедиціям, автор усіх чудових фотографій на цих сайтах – Ви?
- Так, то мої знимки, люблю фотографувати.
- Що у вашому житті все-таки важливіше – музика чи мандри?
- Не можу жити і без одного, і без другого.
- Яку наступну експедицію плануєте?
- Планую експедицію на мис Челюскін взимку 2011 року.
Дякуємо за розмову.
Довідка ZAXID.NET
Ромуальд Коперскі є музикантом за освітою, чимало років він грав на контрактах за кордоном, також захоплюється подорожами. Зокрема 1998 року він самотужки на гумовому понтоні подолав 4500 км найдовшою річкою Сибіру Леною від її гирла в байкальських горах до Арктичного моря.
Фотографії Ромуальда Коперскі