Слова речника Кремля Дмітрія Пєскова про межі окупованих областей найадекватніше підсумовують наслідки так званої «спеціальної військової операції» російських окупаційних військ в Україні. На прохання журналістів якось точніше окреслити, які українські території Росія тепер вважає своїми, він відповів дослівно так: «Ми продовжимо радитися з людьми, які мешкають у цих областях. Мені зараз більше нема чого додати». Тобто, як точно проходять ті межі, ніхто в російському керівництві не уявляє.
У цьому контексті можна пригадати «крилату фразу» Владіміра Путіна: «Кордони Росії ніде не закінчуються». Що можна трактувати як те, що меж узагалі немає. Але ж кордони, як відомо, – це один з найголовніших атрибутів держави. Немає кордонів – немає й держави.
Тож коли держава не знає, де проходить її кордон, – це здебільшого закінчується для неї фатально. Пригадати хоча б Адольфа Гітлера з його Drang nach Osten, який у кінцевому підсумку був змушений отруїтися у своєму бункері. Чи Наполеона Бонапарта з його планами імперії без меж, який безславно згинув у вигнанні на острові святої Єлени.
А поки в Кремлі розбираються з межами своїх імперських амбіцій, кордони в боях встановлюють Збройні сили України. Їхній успішний наступ триває на Донбасі й на Херсонщині, руйнуючи реваншистські плани Путіна і його зграї. Російським воякам же ніяк не вдається стабілізувати фронт, тож вони, залишаючи техніку й амуніцію, тікають. І якось їм цілком байдуже, що, згідно з новими російськими законами, які Путін підписав, Конституційний суд РФ схвалив, а Держдума ратифікувала, це вже нібито «російські території».
Російські війська виснажені та деморалізовані. Вони потерпають від снарядного і фізичного голоду, бо українська ствольна й реактивна артилерія перерізала їм шляхи постачання. І оголошена Путіним мобілізація нітрохи не змінила ситуації на краще.
Військові невдачі росіян на нібито «анексованих територіях» – це більше, ніж просто ганьба для Кремля. Вони демонструють, що та уславлена непереможність російської армії, в яку багато хто на Заході досі вірив, незважаючи на всі докази протилежного, була ілюзією, мильною бульбашкою, яка з тріском луснула.
В інформаційному просторі Росії прослідковується шалена паніка. Блогери-націоналісти кричать про зраду у вищому військово-політичному керівництві. Кремлівські топ-пропагандисти усвідомили, що старі методички перетворилися на макулатуру. Кожен меле, що йому на думку спаде – цілковитий різнобій тез.
В оточенні Путіна проглядається звірине вовтуження, кожен звинувачує іншого. Особливо промовистими в цьому контексті стали закиди російському військовому командуванню з боку засновника групи найманців ПВК «Вагнера» Євгенія Пригожина і чеченського правителя Рамзана Кадирова.
Сам Путін дуже органічно виглядав на сцені разом зі збожеволілим від зловживання наркотичними речовинами актором Іваном Охлобистіним. Коли вони спільно закликають росіян до «священної війни», то це виглядає смішно, але й моторошно водночас, з огляду на все ще наявний ядерний потенціал Росії.
І, власне, як реакція на ядерний шантаж Кремля дуже вчасно пролунали слова ексдиректора ЦРУ, генерала армії США у відставці Девіда Петреуса. Під час інтерв'ю на телеканалі ABC News модератор його запитав про ймовірну відповідь Вашингтона на використання Росією ядерної зброї. На що генерал відповів: «Силами НАТО на чолі зі США буде дана відповідь на ядерну ескалацію, про яку відкрито говорять заступник голови Ради безпеки Дмітрій Мєдвєдєв і голова Чечні Рамзан Кадиров і на яку неодноразово натякав сам Путін. Ми знищимо всі конвенційні сили, які зможемо побачити та ідентифікувати на полі бою в Україні та в Криму, а також усі російські кораблі в Чорному морі».
У Кремлі сподівалися, що своїми «анексіями» з наступним ядерним шантажем та мобілізацією вдасться до смерті налякати Україну та Захід. Як бачимо, цей план цілковито провалився. Захід попередив про наслідки ядерного удару. Українські вояки, абсолютно не зважаючи на межі «анексій», проводять успішну наступальну операцію, деокуповуючи свої території.
Путін же після всіх цих різких рухів став абсолютно неперемовиноздатним. Він остаточно перетворює себе та свою країну на світову парію. Навіть для колишніх союзників – Китаю та Індії – шеф Кремля став токсичним.