Однозначно, що з перемогою у цій війні завершиться створення української національної держави. Однозначно, нас чекає новий суспільний договір і зараз закладаються його основи, цінності в усій широті їх означень – свобода, гідність, взаємодія....
Однак, на мою думку, ми не можемо будувати свою державу, доки не знайдемо консенсусу у ставленні до нашого віковічного ворога, якого століттями жене амок – убити українця.
Це не гіпотеза - це підтверджується щодня убивствами людей на вулицях наших міст і сіл, тотальним нищенням наших будинків, перетворенням на нацистський концтабір Маріуполя, Ірпеня, Бучі…
Це геноцид українців і виконавці цього геноциду – громадяни Росії. Усі.
Зараз ворожою інформаційною машиною створюються сотні або й тисячі гібридних сюжетів, у які вчергове втягують і нас, і світ:
• гарно виписана мізансцена танцюючої в «прямому ефірі» Овсяннікової з плакатом, якій українці вже дякують за «відвагу»;
• плачущіє Ходорковскіє – «прастітє нас»;
• Глєби Павловскіє, яких в інтерв’ю з емігріровавшей Собчак «інтєрєсуєт только Россія в етой сітуації», і який є запрошеним гостем на нашому об’єднаному каналі, де його риторика єзуїтськи інша;
• підсанкційні Фрідмани, які пишуть закритого сльозливого листа своїм працівникам про «міру мір» і далі після нашої перемоги повернуться до нас із хржановськими (патаму чта нас паддєржіваєт українскоє государство) розповідати нам російськими губами про наш Бабин Яр;
• «дісідєнти» в Росії;
• «бєженци» (!!!) з Росії
Це все розганяється світовими і українськими медія… Для чого?
Щоб витіснити Маріуполь, щоб забути про знищений Харків, обложені і захоплені Херсон, Бердянськ, Скадовськ, про тіла наших цивільних, похованих на дитячих майданчиках у Ірпені, про жінок, з яких витягають мертвих дітей і потім відспівують їх самих, про розстріляні гумконвої, про мародерства руских солдатів і офіцерів, які «заблуділісь і нє зналі», а також кадирівців, які не заблукали і знали…
Постійної зміни кривавої картинки по наростаючій, а потім співчуття до тих, хто до цього призвів – ось, що хоче молох цієї війни.
Урівнювання у статусі «біженця» громадян України, які втратили все своє життя і громадян Росії, яким заблокували Інстаграм і закрили McDonald’s – найвищий інтелектуальний цинізм цього століття.
Європейські інституції приймають російських акторів, художників, істориків, мистецтвознавців, студентів так само як наших, трактуючи їх як дисидентів і «бєженцев»!
Вони створюють дискусійні платформи, резиденції, виставки, на які запрошують і наших, і рускіх рівною мірою, щоб «іскать взаімопоніманіє і прімірєніє»…
Від цього «вони теж жертви путінського режиму» – уже нудить… Вони десятиліттями підтримували путінський режим і користали з нього, а коли довелось пахнитися «Русскім лєсом» чи «Красной Москвой», поїхали на резиденції для інтелектуальних «бєженцев», де їх сприймають, як сторону для балансу думок! Яких думок? Шо не всі рускіє путіністи?
У той час, коли в центрі Європи течуть криваві ріки, Росія бомбить Київ і розстрілює гумконвої і морить голодом міста, якого балансу думок вам ще не вистачає, дорогі наші європейські друзі?
Тим страшнішими є пропозиції і наших громадян у владі про надання українського громадянства росіянам, які «не згідні з політикою Путіна» .
Що?.. Вам мало інфільтрованих за тридцять років «консерв»? Може ви теж збираєтесь тут формувати бєссмєртний полк «бєженцев» з Росії?
Тим страшнішим для нас є фінансування за державні кошти російськомовного каналу «FreeДОМ», нібито для того, щоб все російськомовне населення отримувало достовірну інформацію…
Ви серйозно? Ви думаєте, що вас у Росії дивитимуться, чи в Парижі? Ви думаєте, що крутіші за CNN чи ВВС з вашими 300 тис. підписників? Та у вашого нещасного Гордона понад 4 млн. русскаязичних зрітєлєй.
Доки можна трактувати громадян своєї держави, як недолугих, які не в стані зрозуміти текст українською мовою? Готуєте ґрунт для другої державної мови? Сором! Опам’ятайтеся, доки вас не опам’ятали.
Національна держава буде закріплена у межах своїх кордонів, завдяки ЗСУ, завдяки волонтерам, добровольцям, цивільним громадянам, які чинять подвиг щодня – я у цьому впевнена. Однак наше ставлення до Росії і її громадян треба дуже чітко виробляти вже зараз, щоб потім, після перемоги, не починати знову вкотре розмащувати повидло по столу і говорити, що «не все так однозначно».
Проста функція Ctrl+Alt+Delete щодо усіх руских на найближчі 100 років невпинно наближає нас до перемоги.
А потім – подивимось на те, що від них залишиться і поміркуємо.
Але це буде наступний суспільний договір.