Більшість експертів, причому і західних, і українських, і незалежних російських (наскільки там можуть існувати незалежні експерти) сходяться на думці, що чинному керівництву Росії не потрібен окремо ні Крим, ні Донбас, ні Новоросія. Йому потрібна вся Україна, потрібен Київ.
Але в жодному випадку – не як частина Російської Федерації, на яку довелося б витрачати зайві бюджетні кошти, а як формально незалежна, а реально підпорядкована держава. А якщо Україна вперто бажає залишатися й практично незалежною, то – лише як failed state.
Цю тезу зайвий раз підтвердила розмова головної редакторки відомого російського видання Газета.ru Світлани Бабаєвої з московськими експертами. Імена експертів не названі, але з рівня їхньої обізнаності зі справами можна припустити, що вони або вхожі у найвищі сфери російського керівництва, або мають там надійних інсайдерів.
Росія грає на виснаження України, як колись НАТО грало на виснаження Радянського Союзу, запускаючи руйнівні перегони озброєнь. Так згрубша описували сценарій того, що відбувається на сході України учасники дискусії.
Розмови про федерацію чи конфедерацію з боку Кремля та підпорядкованих йому політологів – це відволікаючий маневр. Такою була первісна постановка завдання, та час для неї минув. Чинна мета – домогтися повного занепаду українських інститутів влади через затяжні воєнні дії, планомірне погіршення ситуації в економіці і як наслідок – зниження рейтингів політичних лідерів і ерозія їхньої підтримки суспільством.
Так змальовують ситуацію обізнані російські політтехнологи. За їхніми словами, вирішальною для України стане зима. «Якщо дотягнути конфлікт до опалювального сезону, російський газ стане чи не ключовим чинником, що визначає долю Петра Порошенка і можливої коаліції його прихильників у Верховній раді в разі, якщо вибори 26 жовтня все ж відбудуться», – зазначає один зі співрозмовників. Відповідно, як можна припустити, Москва, з одного боку, домагатиметься, щоб вибори не відбулися взагалі. Якщо все ж цьому завадити не вдасться, то Кремль спрямує всі свої зусилля на дискредитацію в очах виборців більшості ключових фігур української політичної сцени.
«Дайош Третій Майдан!» – це зараз головне гасло кремлівських «сценаристів». Чи вдасться його спровокувати після воєнних неуспіхів українського командування, чи розпалюватимуться пристрасті навколо дійсних і вигаданих корупційних скандалів – байдуже. Третій Майдан буде однозначно революцією озброєних людей. Тут вже не обійтися без тисяч жертв, потоків крові, такої собі Сомалі в центрі Європи.
За такого сценарію Україна перетворюється на класичний failed state. Далі для Росії вже не становитиме проблеми ввести своїх «миротворців» на українську територію. Причому Захід тоді вже не особливо протестуватиме, для нього пріоритетним стане наведення порядку в бунтівній державі-сусідці Європейського Союзу. Якщо це здатен зробити Кремль – хай робить.
Тоді у найкращому випадку Україну очікує доля Югославії, в гіршому – такого собі поєднання Абхазії, Південної Осетії та Придністров’я в одному флаконі.
Експерти зайвий раз наголосили, що навіть за таких сприятливих обставин в плани Кремля явно не входить включати регіон до складу РФ. Бо ціна за це – занадто висока. Значно краще доцільніше залишити слабкий і нікому не цікавий Київ у гордій самотності.
Що може врятувати Україну від такого апокаліптичного сценарію? По-перше єдність суспільства, по-друге стійкість новоствореної армії, по-третє опірність активних людей до різноманітних провокацій, спрямованих на черговий бунт.
Поки що російські політики навіть, якби захотіли, то не змогли б зупинити війни на сході України. Смертельний вир засмоктав уже їх самих. Такою є фатальна закономірність: провокуючи воєнну компанію, далеко не завжди можна відразу прорахувати варіанти виходу з неї. Особливо в контексті російської еліти, серед якої стратегів небагато, а дії будуються більше на основі реактивної тактики. Кремлівські «яструби» діяли за старим російським принципом: головне – вплутатися в бійку, а там побачимо.
Зупинити війну нині здатне лише російське суспільство, котре поки що на більш як 80 відсотків підтримує політику Володимира Путіна. А головним аргументом для росіян стануть тисячі «вантажів-200». На жаль, по іншому не виходить.