Відомий дисидент часів СРСР Владімір Буковській украй скептично оцінює шанси нинішньої Росії на виживання та сумнівається у здатності російської армії виграти війну з Польщею чи навіть з Україною. За його словами, стара радянська номенклатура та спецслужби прийшли до влади у вигляді путінського режиму. Президент Мєдвєдєв – не більше ніж маріонетка. Російські регіони, зокрема етнічно російські, так ненавидять Москву, що готові відокремитися від центру. Нещодавно Кремль провів симуляцію ядерного нападу на вашу країну! Це нечувана подія! І попри це, ваш прем’єр увесь час говорить про поліпшення відносин з Москвою – дивується російський правозахисник у розмові з Пьотром Зиховічем
Дмітрій Мєдвєдєв засудив радянські чистки 1937 року. Багато людей у Польщі були заскочені цим і похвалили російського президента.
Немає за що хвалити, оскільки це тільки гра. Мєдвєдєв не незалежна людина, не справжній президент. Його призначили президентом. У режимі, що панує тепер у Росії, він має специфічні функції: повинен представляти уявне ліберальне обличчя режиму. Вводити людей в оману. Те, що він каже, не має жодного значення. Це тільки слова. Мєдвєдєв любить розповідати, що в країні має бути більше демократії, що суди повинні бути незалежними тощо. Мєдвєдєв і Путін – це стара гра в доброго і поганого слідчого. Не треба клювати на це.
Для чого ведуть цю гру?
Щоби обдурити Захід, а також російських інтелектуалів, розчарованих у нестачі демократії та свободи у їхній державі. Вони чують такі речі, захоплюються ними і завдяки цьому сидять тихо і спокійно. Не виступають проти режиму, оскільки вважають, що в ньому є ліберальна течія, яка колись може отримати право голосу. Вони можуть собі сказати: оскільки наш президент виголошує такі речі, то все не аж так погано. Ситуація покращає. Хоча, звісно, це нездійсненні мрії.
Слова Мєдвєдєва можуть декому нагадувати 1956 рік і доповідь Хрущова.
Це правда. Якщо уважно проаналізувати те, що він сказав, то дійсно видно, що говорить мовою Хрущова. Що його заява була в дусі відомої доповіді на XX з’їзді. Тобто 1937 року були прикрі "помилки і перекручення", але вони не повинні затьмарювати великих перемог та успіхів Радянського Союзу. Так чи інакше, режим Путіна посилається на радянську традицію. Час від часу – на сталінську, час від часу – на хрущовську.
Отже, чим є держава, що нині знаходиться між Україною й Аляскою. Росією чи якимось пострадянським створінням?
Це пострадянське створіння. Радянська номенклатура – після декількох років дезорієнтації на початку 1990-х років – перегрупувалася і перейшла в контрнаступ, захопивши найважливіші посади в державі. Однаковою мірою у світі політики та світі бізнесу. Діючи за лаштунками (а двигуном тут були радянські спецслужби), комуністи повернулися до влади. Можна сказати, що ми тепер перебуваємо у фазі реставрації радянського режиму. Щось на кшталт повернення Бурбонів після короткого періоду правління Наполеона.
Як можна поєднувати дві суперечливі між собою традиції – російську та радянську?
Іосіф Сталін уже ефективно провів такий експеримент. Коли 1941 року почалася війна з Німеччиною, радянські солдати масово переходили на бік ворога, здавалися Німеччині цілими дивізіями. Разом декілька мільйонів людей! Це було свідоме політичне рішення. Ці люди не ідентифікували себе з комуністичним режимом і Радянським Союзом. Якраз навпаки – ненавиділи всім серцем і хотіли його знищення. Вони не мали наміру захищати колгоспи і ГУЛАГ. Державу, яка завдала їм таких жахливих нещасть...
Ви вважаєте, якби Гітлер ліпше ставився до росіян, то виграв би війну на Сході?
Він був засліплений своєю ідеологією, вважав слов’ян недолюдьми і не використав антирадянського ставлення росіян й інших народів, пригноблених комуністами. І це його занапастило. Гітлер не надто відрізнявся від комуністів, був догматиком і фанатиком. Повертаючись до Сталіна: він швидко зорієнтувався, що коли битиметься тільки під прапором комунізму, то програє війну. Щоб урятуватися, вирішив апелювати до російських патріотичних почуттів. У відомому заклику він звернувся до народу зі словами "брати і сестри", а не "товариші". Попросив допомоги в росіян, яких стільки років тероризував і пригноблював. Відкрив церкву, запровадив міністерства замість комісаріатів, а також відновив офіцерські ступені та погони. Адже раніше саме слово "офіцер" було проклятим! А якщо старий грузинський більшовик міг у 1940-х роках грати роль російського патріота, то чому б не мали робити це зараз колишні агенти КДБ?
Тобто це повторення історії?
Це та сама гра. За такої нагоди я розповім Вам одну цікаву історію, пов’язану з радянськими спецслужбами та російським націоналізмом. На початку 1990-х років КДБ створив, а потім керував крайніми шовіністичними організаціями російських націоналістів. Йшлося про демонстрацію "огидного обличчя російського народу", поганих інстинктів, які мали б дрімати в ньому. Для чого? Таким чином вони хотіли залякати ліберальних інтелектуалів. "Якщо ви підете надто далеко в боротьбі з радянською спадщиною, якщо ви не погодитеся на якийсь компроміс з нами, то в Росії до влади прийде фашизм".
Чому Кремль веде таку дивну гру у справі катинського злочину?
Тому що на початку 1990-х років російські політики були настільки дурними, що оголосили сьогоднішню Росію правовою спадкоємицею Радянського Союзу. Вони зробили так, оскільки це давало їм певні вигоди. Вони взяли місце СРСР у Раді Безпеки ООН, не мусили заново ратифікувати всі міжнародні договори тощо. Але при цьому вони успадкували й борги СРСР. Тобто репарації, які повинні виплатити Польщі, Афганістану, балтійським державам і всім іншим країнам, яким було заподіяно шкоди. Такий сценарій був би для Кремля нічним жахіттям, і саме тому він повертається до сталінської брехні, що це німці вбивали в Катині. Режим боїться позовів з боку сімей убитих офіцерів. Побоюється прецеденту, який відімкнув би скриньку Пандори.
Але справа Катині вписується в ширший контекст – ворожої політики Росії щодо Польщі.
Вони хочуть вас залякати і – на жаль – їм це цілком удається. Я дуже критично оцінюю політику уряду Дональда Туска. Попри всі недоброзичливі, провокаційні жести з боку Кремля, Туск увесь час говорить про "поліпшення відносин", "прагнення до компромісу", "зниження температури суперечки" і таке інше. Я не фахівець з мови дипломатії, але бачу, що хтось тут веде нерівну гру. Росія все більше уподібнюється до Радянського Союзу, хоче відновити його зону впливу і відверто ворожа до Польщі, яка перед нею ні в чому не винувата. Але ж нещодавно Кремль провів симуляцію ядерного нападу на вашу країну! Це нечувана історія! Попри це, ваш прем’єр увесь час посміхається і заявляє про "покращення відносин з російським партнером". Це велика помилка!
Ви згадали про чергові російські військові навчання, спрямовані проти Польщі. Чи повинні ми боятися Росії?
Ні. Хоча зараз, напевно, ви зазнаватимете ще сильнішого тиску з її боку. Коли вас зрадили Сполучені Штати, які відмовилися від плану розміщення елементів протиракетного щита, Кремль вирішив, що ви "поранені". Відчув кров і, мабуть, тепер закручуватиме гайки. Проте все це – лише гра. Росія не атакуватиме Польщі в найближчій перспективі, оскільки не має чим. У російській армії, власне кажучи, не існує дисципліни, обладнання в плачевному стані. Ця армія вироджується і розпадається. Це, якщо чесно, не армія, а орда мародерів. Без сумніву, ви бачили фото обідраних російських солдатів у напівкедах, які здобували Грузію 2008 року. Те, чого було достатньо для невеликої держави, недостатньо для Польщі.
Наша армія також не вражає.
Нещодавно я пояснював те саме українцям. Я виступав на їхньому телебаченні, де в мене запитали, чи "буде Україна наступною". Сказав їм, щоб не боялися. Якби російська армія вдерлася в Україну, негайно розсипалася б по селах і містечках і почала масово пити горілку. Україна відома виробництвом чудової домашньої горілки. Завдяки їй російська армія зникла б уже за декілька хвилин після перетину кордону. Генерали не змогли б знайти жодного солдата, якому можна було б віддати наказ. Ви смієтеся, але я кажу це серйозно. Вам нічого боятися.
А що з Росією? Чи вважаєте Ви, що нинішній режим може зазнати краху?
Ситуація дуже нестабільна. Те, що тримає цю державу разом, – це високі ціни на нафту і газ. Утім, коли ціни підуть раптом донизу – що має колись статися – вся система може впасти і розладнатися. Повториться сценарій 1991 року. Тобто відбудеться наступна стадія територіального розпаду колоса, яким був Радянський Союз. Цього разу, проте, він розпадеться не вздовж етнічних ліній, як 1991 року. Відокремлюватимуться вже не колишні радянські республіки. Цього разу поділиться сама Росія.
Яким чином?
Багато іноземців не уявляють, наскільки велику роль у Росії відіграють регіони і ворожнеча між ними. Москва ніколи не була популярною. Її вважають містом диктаторів, яке, немов поліп, висмоктує з Росії життєдайні соки. Я прошу від’їхати на 200 кілометрів від Москви – Ви побачите, як багато людей ненавидять її. Думаю, що першим піде Сибір, який усе сильніше тяжіє до Далекого Сходу, там дуже потужні сепаратистські настрої. Потім настане черга півночі Росії: Карелія, Архангельськ і, природно, Петербург, який має великі амбіції й ненавидить Москву. Колись цар утримував єдність Росії, потім радянський терор, а сьогодні газ. Коли цей газ випарується, Росія може розпастися.
Владімір Буковській
Один з найважливіших радянських дисидентів. Режим жорстко переслідував його, провів у в’язницях, таборах і психіатричних лікарнях СРСР 12 років. 1976-го СРСР звільнив його і обміняв на генерального секретаря Комуністичної партії Чилі Луїса Корвалана. В еміграції Буковській залишився рішучим опонентом комунізму. Засуджував країни Заходу за надто м’яку політику щодо СРСР. Критикує нинішню владу Росії, вимагає декомунізації та порахунків з радянськими злочинами. Автор багатьох книжок, зокрема відомої "І повертається вітер". Мешкає у Великобританії.
Розмовляв: Пьотр Зиховіч [Piotr Zychowicz]
Назва оригіналу: Rosja nie wygrałaby wojny z Polską
Джерело: Rzeczpospolita, 16.11.2009
Зреферував: Омелян Радимський