Перш ніж говорити про можливість демократичних змін у Російській Федерації, необхідна її деколонізація. Народи цієї величезної території повинні позбутися імперської спадщини, яка тяжіє над їхньою політичною культурою, історичними наративами та баченням майбутнього.
Стійкість, продемонстрована українською державою 24 лютого 2022 року, стала несподіванкою для більшості західних аналітиків, які припускали, що її армія не зможе зупинити російського бліцкригу. Перші три тижні суттєво змінили попередній дискурс про Росію як наддержаву, а Східну Європу та Україну – як її виключну сферу впливу. Багато західних коментаторів зізналися, що їхні знання і думки не були повністю об'єктивними через популярність російських наративів. На жаль, деякі хибні уявлення залишаються й нині. Вони виходять на поверхню, коли порушується тема демократизації Росії.
Незважаючи на заяви Путіна про адаптацію російської демократичної системи до місцевих реалій, процес перетворення Росії на тоталітарну державу майже завершився. Водночас військову поразку Путіна деякі науковці та представники російської опозиції розглядають як можливість для зміни режиму й оновлення російської демократії.
Чому все так погано?
У пошуках причин російської агресії проти України аналітики сходяться на думці, що повномасштабне вторгнення поклало край дискусіям про те, «чи є російська система все ще демократією». Увага перемкнулася на крах російської демократії у пострадянський період та уроки, які можна з нього винести. Лев Гудков, російський соціолог і директор Левада-центру, визнає, що, як і багато інших, він теж переоцінив шанси на швидку демократизацію Росії після краху Радянського Союзу. Ключовою помилкою, за його словами, була недооцінка наполегливості, з якою російське суспільство відбудовувало тоталітарні соціальні інститути.
Російських лібералів, які зараз часто перебувають у вигнанні, Захід розглядає як майбутніх лідерів потенційного оновлення російської демократії. На їхню думку, короткий період свободи після розпаду СРСР є підставою для віри в демократизацію Росії. Варто відзначити слова Олени Немировської, співзасновниці Московської школи громадянської освіти. У своєму виступі на Всесвітньому форумі за демократію вона порушила важливе питання: Росія – «європейська країна з європейськими цінностями, але це не західна країна. Це країна, де люди не розуміють важливості державних інституцій. Росія не є правовою державою. Замість громадянської свідомості культивується велич, побудована на порожніх ідеях». На її думку, методом демократизації Росії має бути «просвітництво». Варто зазначити, однак, що, аналізуючи провал російської демократії з точки зору цінностей, Немировська використовує розмиту термінологію. Навіть більше, вона повторює той самий наратив про особливий тип російської демократії, який просуває Путін.
Відповідаючи Немировській, не можна обійти увагою такої очевидної помилки в її спробі визначити Росію. Бо Росія – це країна, в якій люди не дбають про державні інститути і не розвивають громадянського суспільства. Це не є країною сучасних європейських цінностей. Росія дотримується авторитарних імперських цінностей. Зрозуміло, що імперія не може бути демократизованою. Тому, перш ніж говорити про можливість демократичних змін у Російській Федерації, необхідна її деколонізація.
Імперський реваншизм і російський фашизм
Можливо, пошук причин російської агресії проти України в геополітиці чи історії має своє виправдання. Проте значно важливішим є те, що дії Росії є проявом імперської політики реваншизму. Помилки західних експертів у розумінні російської стратегії та політики після розпаду СРСР походять від ігнорування імперської спадщини країни та незавершеного процесу деколонізації. В есе для The Washington Post Лінда Кінстлер зазначає, що «держави, які входили до складу СРСР, рідко називають "постколоніальними" за межами академічних кіл. Зазвичай їх називають "пострадянськими", що породжує хибне припущення, що лише розпад Радянського Союзу став початком їхнього існування».
Більшість російських еліт, включно з так званою ліберальною опозицією, ймовірно, дотримуються цінностей і наративів, позначених імперською спадщиною. У цьому можна вбачати причину провалу російської демократії на початку 1990-х років і нездатності російських лібералів сьогодні представити переконливе бачення перетворення Російської Федерації на державу, яка не є агресивною стосовно своїх сусідів.
Тим часом війна Росії проти України суттєво впливає на Росію. Тімоті Снайдер вважає, що «сьогоднішня Росія відповідає більшості критеріїв фашизму. Культ вождя Володимира Путіна, культ мертвих, зосереджений на Другій світовій війні, і міф про минулу імперську велич відновлюються за допомогою зростаючого насильства – брутальної війни проти України».
Від результату російсько-української війни залежить міжнародний порядок у Європі та світі. Стабільний і довгостроковий мир не буде досягнутий, якщо Росія буде авторитарною державою, яка керується імперським мисленням у своїх діях. Тому в інтересах сусідів Росії, а також решти Європи, підтримати процес «деімперіалізації» та деколонізації Російської Федерації. Це прокладе шлях до лібералізації Росії. Народи цієї величезної території повинні позбутися імперської спадщини, яка тяжіє над їхньою політичною культурою, історичними наративами та баченням майбутнього. Цей процес може бути ініційований через програму деколонізації в діалозі між Заходом, російською «ліберальною» опозицією та представниками корінних народів Російської Федерації.
Тут також важлива дієвість міжнародного права, яке має гарантувати, що злочини Росії не залишаться безкарними. Окрім постійної підтримки роботи Міжнародного кримінального суду, потрібно створити спеціальний трибунал для притягнення до відповідальності винних та розслідування злочинів російської агресії.
Насамкінець, говорячи про ремонт системи європейської безпеки, варто згадати слова Курта Волкера (колишній спецпредставник США на перемовинах в Україні, – ред.), який сказав: «Ми повинні наполягати на тому, щоб Російська Федерація поводилася як будь-яка інша держава». Для Росії це означає, що вона «повинна припинити напади на своїх сусідів і вивести свої війська з їхньої території, взяти на себе відповідальність за воєнні злочини, скоєні її лідерами і військовиками, і в майбутньому зобов’язалася діяти тільки в межах своїх кордонів».
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут
Оригінальна назва статті: Rosja musi przestać być imperium kolonialnym