Війна в Україні триває вже майже три місяці, тож можемо оцінити реальні наміри кремлівської влади. Насамперед це радянський реваншизм та знищення українського населення на тимчасово окупованих територіях.
Росія не зможе досягти першої із цих цілей, принаймні не в тому обсязі, в якому члени Генштабу, найімовірніше, запевняли Владіміра Путіна. Тому їм доводиться задовольнятися тим, що вони можуть зробити практично безкарно та без обмежень, а саме: тероризувати цивільне населення ракетними обстрілами і руйнувати критично важливу інфраструктуру та сировинну базу України.
З військової точки зору, терор опосередковано служить поразці України у війні: він може позбавити державу економічної бази та спричинити демографічну кризу, включно з внутрішньою еміграцією, оскільки люди не можуть довго жити та працювати в бомбосховищах, не кажучи вже про розвиток економічної діяльності чи залучення інвестицій.
Інша причина використання такого терору – спроба переконати союзників України в тому, що повністю зруйнований та економічно знекровлений партнер після закінчення війни буде лише важким тягарем для західної економіки. Тому «мир» має бути узгоджений й укладений якнайшвидше, перш ніж Україна буде остаточно стерта з лиця землі – зрозуміло, на умовах Путіна.
Незалежно від того, чи вдасться кремлівському диктатору здійснити хоча б один зі своїх намірів (а в цьому є серйозні сумніви), варто подивитися, як війна впливала на економіку України в перші два місяці активної фази бойових дій і як вона може вплинути на економічний розвиток до кінця року.
Скільки Україна втрачає від війни
Нинішня війна фактично триває вже вісім років, тобто від початку бойових дій на Донбасі у травні 2014 року. У наступні роки Путін прагнув створити зону постійного тиску на сході України, а 24 лютого 2022 року вирішив здійснити «остаточне вирішення українського питання» – точна цитата з російських урядових наративів, яка нагадує заяви лідера Третього Райху про Голокост.
Напередодні нинішньої, найгарячішої фази війни британський Центр економічних та ділових досліджень (CEBR) проаналізував економічні втрати України, спричинені анексією Криму та фактичною окупацією Донецької і Луганської областей на сході країни. Згідно із цими оцінками, прямі економічні втрати, яких зазнала Україна внаслідок військового конфлікту в період з 2014 до 2020 року, перевищили $280 млрд (зокрема $58 млрд лише через анексію Криму). Загалом за перші п'ять років Україна втратила внаслідок гібридної війни рівно п'яту частину свого ВВП.
В основному це пов'язано із втратою підприємств у металургійному секторі, а також у вугільній та хімічній промисловості. Наприклад, найбільшими платниками податків у Луганській області є Алчевський металургійний комбінат, на якому кілька років тому було проведено капітальний ремонт, локомотивний завод у Луганську та патронний завод у тому самому місті, який є єдиним в Україні.
У Донецькій області діяли численні машинобудівні заводи, орієнтовані на виробництво обладнання для вугільної промисловості, кілька гірничо-збагачувальних комбінатів у Донецькій агломерації, металургійний комбінат «Донецьксталь» та один з найбільших у країні виробників мінеральних добрив та промислових хімікатів – концерн «Стирол».
Втрати після анексії Криму були не меншими, хоча півострів послідовно і значно субсидувався Києвом. Однак там працював єдиний в Україні титановий завод, були дві найсучасніші плавучі платформи, що видобувають газ із шельфових родовищ, куплені всього за кілька місяців до нападу за більш ніж $400 млн у Сінгапурі, великий рибальський флот та розвинений агропромисловий сектор, орієнтований в основному на виробництво вина та міцніших спиртних напоїв.
Однак це лише частина втрат. Військова напруженість і загроза з боку Кремля, що триває, призвели до відтоку стратегічних інвесторів з України, позбавивши національну економіку $72 млрд. Передусім це були інвестори, зацікавлені в сільському господарстві, виробництві та трансконтинентальній логістиці.
Втрати капіталу в Криму та Донбасі від незаконно захоплених чи пошкоджених активів оцінюються CEBR у $117 млрд, а втрати бюджету від неотриманих податків – у $48,5 млрд.
І це результат лише першої фази війни, яка охоплює відносно обмежену територію, без застосування балістичних ракет та цілеспрямованої руйнації промислової інфраструктури майже по всій країні – від Харкова до Львова, від Одеси до Чернігова. Сьогодні ці втрати зростають майже в геометричній прогресії.
Сівба в кевларовому шоломі
В інтерв'ю американському телеканалу CNN президент Володимир Зеленський заявив, що державі необхідно щонайменше $7 млрд на місяць лише для того, щоб покрити безпосередні збитки, спричинені заморожуванням цілих секторів економіки. Цю оцінку значною мірою підтвердила директорка-розпорядниця Міжнародного валютного фонду Кристаліна Георгієва, яка оцінила вартість необхідної критичної допомоги для України у $5 млрд. Це лише ургентне латання дірок у національному бюджеті, спрямоване на підтримку функціонування критично важливої інфраструктури та надання соціальних пільг.
За оцінками Європейського банку реконструкції та розвитку, понад 30% українських компаній зупинили виробництво, причому війна безпосередньо торкнулася територій, на яких виробляється понад 60% ВВП України. Десятки великих компаній відмовляються від продовження бізнесу через порушення ланцюжків поставок або неможливості гарантувати безпеку робітників, які можуть зазнати ракетного обстрілу.
Президент Київської школи економіки та радник голови канцелярії президента України Тимофій Милованов в інтерв'ю телеканалу «Настоящее Время», який транслюється з Праги, заявив, що вартість задокументованої шкоди інфраструктурі України станом на 22 квітня становить близько пів трильйона доларів. Із цими розрахунками погоджуються експерти Світового банку, які в середині квітня оцінили їх у $564-600 млрд. У найоптимістичнішому сценарії, якщо росіяни використовуватимуть лише конвенційну зброю, до кінця 2022 року економіка України втратить від 45% до 50% ВВП, коли порівняти з попереднім роком.
Це лише реальні втрати, які передбачають знищення або пошкодження щонайменше 23 тис. км доріг, 37 тис. м2 житла, 277 мостів та мостових переходів, 10 військових та цивільних аеропортів, два морські порти. Однак вони ще не враховують двох надзвичайно важливих чинників. Перший – блокування посівних робіт у зоні бойових дій. Більше того, навіть у районах, звільнених від окупації, розмінування все одно триватиме кілька місяців.
Деякі господарства в Миколаївській та Запорізькій областях розпочали весняну сівбу на свій страх і ризик, а фермери працюють у бронежилетах та кевларових касках на випадок детонації касетних боєприпасів, які росіяни масово залишали на українській землі у березні. У більшості південних регіонів посівні роботи взагалі не могли розпочатися, оскільки вони перебувають у зоні, окупованій російськими військами. Сюди входять правобережна Херсонська область та Азовське узбережжя із центром у Маріуполі, а також Харківська та Луганська області. Тут розташовано близько 35% найрентабельніших сільськогосподарських підприємств країни, які в довоєнний час постачали зерно, борошно та олію для більш ніж 400 млн людей на Близькому Сході, у Північній Африці, Південно-Східній Азії та Китаї. На цих ринках уже спостерігається радикальне зростання цін на основні продукти харчування, яке з огляду на рівень розвитку цих країн може мати непередбачувані, навіть катастрофічні наслідки.
Другий надзвичайно важливий чинник – блокада судноплавства в Чорному морі та захоплення українських портових вузлів Бердянська й Маріуполя на Азовському морі. Одеса та її порт-супутник Південний є основними експортними воротами України. Їхні води заміновані російським флотом, і жодна страхова компанія не покриватиме ризик плавання там суден із комерційним вантажем. Для економіки це велика втрата, адже через морські порти Україна експортує понад 70% своїх вантажів на суму близько $47 млрд на рік.
На початку нинішньої фази війни тільки в порту Маріуполя зберігалося 300 тис. тонн вантажів, які були знищені або вкрадені росіянами. Те саме, за даними Forbes-Україна, стосується й Херсонського порту. Наразі Україна намагається експортувати близько 7 млн тонн товарів на місяць через сухопутні переходи та ще близько 10 млн тонн, які мають пройти через порти Гданська, Гдині, Свіноуйсьця та румунської Констанци, за даними Dragon Capital.
Офшорна економіка
Враховуючи екстремальні умови, в яких опинилася економіка України, уряд ухвалив радикальне рішення перетворити країну на офшорну економіку де-факто. Це означає, що з початку березня підприємці, які працюють фактично незалежно від організаційно-правової форми, можуть сплачувати єдиний податок у розмірі 2% від обороту та нульовий податок на прибуток та ПДВ. Ці правила не поширюються тільки на азартні ігри та продаж алкоголю і цигарок.
Малі виробничі підприємства, що використовують послуги постачальників, звільнено від сплати соціальних внесків за працівників, мобілізованих до лав Збройних сил України. Самі підприємці можуть сплачувати цей збір за себе добровільно.
У калькуляції не враховуються втрати від демографічної кризи, переїзду компаній за кордон та внутрішньої міграції. Крім того, вони не охоплюють оборонного бюджету, який тримається в секреті. Поки що важко оцінити руйнування майже половини Чернігова, центру Харкова, міст Київської агломерації та повне стирання з лиця землі міст Охтирка, Ізюм, Попасна, Лисичанськ та Маріуполь, де зараз триває найгарячіша фаза бойових дій. Ці втрати ще не підраховані, тим паче, що вони охоплюють житловий фонд і виробничу інфраструктуру.
Справді, можна відновити окуповані міста та розмінувати території, але набагато складніше відновити довіру інвесторів до розвитку компаній у цих регіонах. Ще більш проблематичною є оцінка людських жертв та скалічених доль тих, хто ніколи не повернеться до своїх домівок і не побачить своїх близьких.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут
Оригінальна назва статті: Rosja niszczy gospodarkę Ukrainy.